Постанова № 9650504, 15.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2010 року 13:50 № 2а-14327/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С. за участю представників сторін:

від позивача: Фурдило Н.М. (дов. від 15.04.10 р. №62)

від відповідача: Лугинець І.І. (дов. від 23.12.08 р. №6270/9/10-017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетон сервіс”

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування податкових повідомленьрішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.04.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Бетон сервіс” з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

В позовній заяві позивач просить :

-визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13.11.2009 р. №00001092302/1

-визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13.11.2009 р. №00001082302/1

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про те, що позивачем не було відкориговано в податковому обліку залишки товарних запасів у відповідності до даних бухгалтерського обліку є помилковими оскільки показники запасів, використаних не у господарській діяльності (табл. 1. Додатку К 1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства) 387619 грн. повністю співпадають з показниками бухгалтерського обліку по рахунку 20 «Виробничі запаси»в дебеті рахунку 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів»в сумі 358147,98 грн. та в дебеті рахунку 912 «Ремонт необоротних активів»в сумі 29471,18 грн., що разом складає задекларовані 387619 грн.

Також позивач стверджує, що висновки відповідача про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 і ТОВ «Гранд ОСОБА_3», є неправомірними, оскільки податковий кредит позивача підтверджується податковими накладними, які містять реквізити нового свідоцтва платника ПДВ що фактично підтверджує його наявність у контрагента позивача на момент виписки податкових накладних.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що свідоцтво платника ПДВ ФОП ОСОБА_3 було анульовано до дати виписки податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість за період січень 2008 року березень 2009 року на загальну суму 396669 гривень.

Відповідач посилається на те, що позивачем не було відкориговано в податковому обліку (табл.1. Додатку К 1/1 до рядків 01.2, 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємства) залишки товарних запасів у відповідності до даних бухгалтерського обліку.

Проте, в судовому засіданні інспектор, що здійснював перевірку позивача, не надав пояснень щодо підстав, на яких грунтувалися його висновки, та не послався на документи, якими б підтверджувалися зазначені посилання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 30.06.2009р. по 10.08.2009р. ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р., за наслідками якої було складено Акт № 496/23-02-32375528 від 17.08.2009р. (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва (далі-відповідач) прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2009 р. №0000842302/0, яким за порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу було визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 720 369 грн., (з яких основного платежу - 483650 грн., та 236719 грн. штрафних (фінансових) санкцій), та податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 р №0000852302/0, яким, за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп.. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 595004 грн., в тому числі (396669 грн. основного платежу та 198335 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами апеляційного оскарження позивачем вищезазначених повідомлень - рішень, відповідачем на підставі рішення від 05.11.2009 р. №18612/10/25-011 було винесено податкові повідомлення рішення від 13.11.2009 р. №00001092302/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 94205 грн. (62803 грн. основного платежу, 31402 грн. штрафних санкцій) та №00001082302/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 29675 грн. (21196 грн. основного платежу, 8479 грн. штрафних санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за лютий та березень 2008 року по податковими накладними №03, №04 від 29.02.2008р. та №5, №6 від 31.03.2008р., загалом на суму 62803,00грн., виписаних субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Так, підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації, платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства слід дійти висновків, що податкова накладна, видана платником податку, свідоцтво платника ПДВ якого скасовано у встановленому порядку до дати видачі такої накладної, не дає права на включення сум податку на додану вартість, зазначених у даній податковій накладній, до податкового кредиту.

Як вбачається з акту анулювання свідоцтва платника ПДВ №11 від 06.02.2008р., наданого на виконання вимог ухвали суду, свідоцтво платника ПДВ СПД ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) було анульовано з 06.02.2008р.

Відповідно до пункту 9.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Судом вбачається, що зазначене встановлення Законом вимог щодо оприлюднення даних реєстру платників податку на додану вартість, з урахуванням вимог підпункту 7.2.4 щодо прав на складення податкової накладної, передбачає обовязок та можливість платника податку впевнитись у наявності статусу платника ПДВ у особи, яка надає йому податкову накладну.

Щодо вимог позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13.11.2009 р. №00001082302/1, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем додані до позовної заяви журнал-ордер і відомість по рахунку 20 «Виробничі запаси»за 9 місяців 2008 р., з якої суд вбачає, що дані бухгалтерського обліку позивача по дебету рахунку 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів»та в дебеті рахунку 912 «Ремонт необоротних активів»в сумі складає задекларовані в Декларації з податку на прибуток підприємства 387 619 грн.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засідання 11 лютого 2010 року ревізор-інспектор Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - ОСОБА_4 надав пояснення, відповідно до яких суд встановив, що відповідач не має жодних документальних доказів, які підтверджують розбіжність показників бухгалтерського обліку вартості запасів використаних не в господарській діяльності за період з 01.04.2007 по 31.03.2009 року та показників, зазначених позивачем в Декларації з податку на прибуток підприємства (табл. 1. Додатку К 1/1).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог в цій частині. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13.11.2009 р. №00001082302/1 підлягає задоволенню, оскільки у позивача наявні докази відповідності задекларованих показників вартості запасів, що були використані не в господарській діяльності, данним бухгалтерського обліку, натомість відповідач не навів жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення №00001082302/1 від 13 листопада 2009 року.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.К. Каракашьян