Рішення № 96504701, 22.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/2336/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області від 01.02.2021 №173 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що враховується при призначенні пенсії, період роботи в районах Крайньої Півночі з 14.11.1985 по 01.08.1990 у пільговому обчисленні - один рік роботи як один рік і шість місяців стажу;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2021 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період трудової діяльності позивач набув стаж, достатній для призначення пенсії за віком. Однак, відповідач відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідної тривалості загального страхового стажу роботи, чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 59-62/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що з наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів можливо підтвердити страховий стаж тривалістю 24 роки 02 місяці 14 днів, що є недостатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 10-14/.

26.01.2021 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 81/. До заяви, окрім іншого, додав: трудову книжку, документи про навчання, документи про підтвердження наявного трудового стажу, довідку про заробітну плату /а.с. 69-80, 84-96/.

Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 01.02.2021 №173 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідної тривалості загального страхового стажу роботи /а.с. 82-83/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу (...) з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що умовами для призначення пенсії за віком з підстави, визначеної частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, є:

1) досягнення віку 60 років;

3) наявність страхового стажу тривалістю не менше 27 років.

Так, позивачу 31.03.2020 виповнилось 60 років, що підтверджено його паспортним документом /а.с. 10/.

Пенсійним органом проведено обчислення страхового стажу роботи позивача та визначено, що такий стаж становить 24 роки 02 місяці 14 днів, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено розрахунок стажу /а.с. 68/.

Отже, позивач досяг пенсійного віку, однак, за розрахунком пенсійного органу, не має достатнього стажу, за наявності якого можливо призначити пенсію за віком на загальних підставах.

Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо відсутності підстав для врахування ОСОБА_1 до страхового стажу окремих періодів трудової діяльності, суд виходить з такого.

У трудовій книжці ОСОБА_1 наявні записи №16 від 26.06.1989 про прийняття на роботу у порядку переведення у Виробничий кооператив "Монтажник" та №17 від 01.08.1990 про звільнення за власним бажанням /а.с. 22-23/.

Під час підрахунку стажу пенсійним органом зауважено, що період роботи у Виробничому кооперативі "Монтажник" зарахований по даті наказу про звільнення (з 26.06.1989 по 21.04.1990), оскільки розбіжність між датою наказу про звільнення та датою звільнення становить більше одного місяця.

Разом з цим, позивачем разом із заявою про призначення пенсії були надані відповідачу архівні довідки щодо роботи у кооперативі "Монтажник" від 15.10.2020 вих.№1204-02/5598 та від 27.11.2020 №1204-02/6262, видані муніципальним архівом м. Новий Уренгой (Російська Федерація) /а.с. 70, 79/.

Цими довідками підтверджено, що у документах Виробничого кооперативу "Монтажник", відомостях про нарахування заробітної плати значиться ОСОБА_1 , а також наведені відомості про заробітну плату за період з липня 1989 року по травень 1990 року включно /а.с. 70/.

Доводи відповідача про неврахування цих довідок з огляду на невідповідність написання прізвища позивача (" ОСОБА_1 " та " ОСОБА_1 ") суд визнає необґрунтованими, погоджуючись з твердженням позивача про те, що наведене мало місце з огляду на помилковий переклад його прізвища з української на російську мову.

Суд також враховує, що запис про звільнення позивача від 01.08.1990 внесений до трудової книжки у повній відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, а саме пункту 2.26 цієї Інструкції (у редакції, чинній на дату внесення запису), відповідно до якого запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Тобто, датою звільнення вважається дата, зазначена у графі 2 трудової книжки, а не дата наказу про звільнення, як на цьому наполягає відповідач.

Запис про звільнення у трудовій книжці виконаний акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, а також відповідний розпорядчий документ підприємства, на підставі якого його внесено; запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства, будь-яких виправлень судом не виявлено.

Так, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Суд зауважує, що трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки (навіть якщо припустити, що такі порушення дійсно мають місце).

При цьому трудова книжка є основним документом, який підтверджує страховий стаж, а тому датою звільнення позивача згідно запису №17 слід вважати 01.08.1990.

На цій підставі, до стажу ОСОБА_1 належить зарахувати період його роботи у Виробничому кооперативі "Монтажник" з 26.06.1989 по 01.08.1990, як про це зазначено у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Стосовно посилань відповідача на те, що запис №22 у трудовій книжці щодо звільнення позивача з посади кочегара у зв`язку із закінченням опалювального сезону /а.с. 23/ містить виправлення суд враховує, що позивач разом із заявою про призначення пенсії надавав пенсійному органу довідку від 09.10.2020 вих.№192, видану Великобудищанською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області (правонаступник Великобудищанської середньої школи, що підтверджено довідкою від 09.10.2020 №193 - а.с. 75), якою підтверджено факт звільнення позивача з посади саме 16.04.1991 /а.с. 42/, а не 01.04.1991, як це вважав відповідач.

Так само помилковим суд визнає висновок пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.10.1992 по 16.04.1993 з огляду на виправлення у даті прийняття на роботу /а.с. 24/, адже цей період роботи підтверджений довідкою Великобудищанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області від 09.10.2020 вих.№192 /а.с. 42/.

Отже, періоди роботи позивача з 16.10.1991 по 16.04.1992 та з 16.10.1992 по 16.04.1993 підтверджені документально відповідно до вимог пунктів 1, 3 Порядку №637, а тому їх належить зарахувати до стажу.

Щодо зарахування до стажу періоду роботи ОСОБА_1 на посаді Великобудищанського сільського голови з 21.04.1998 по 31.12.1998, суд враховує, що позивачем разом з позовом надано копію довідки Великобудищанської сільської ради від 10.03.2021 №348 про нарахування заробітної плати за період з квітня по грудень 1998 року /а.с. 48/, а також копію протоколу окружної (територіальної) виборчої комісії про результати виборів Великобудищанського сільського голови від 29.03.1998 /а.с. 44-47/.

Посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність підстав для зарахування до стажу періоду з 21.04.1998 по 31.12.1998 суд визнає необґрунтованими, адже чинним на момент внесення записів до трудової книжки законодавством не було передбачено оформлення виборчою комісією окремого рішення про обрання особи на посаду сільського голови. При цьому суд зауважує, що факт обрання ОСОБА_1 Великобудищанським сільським головою підтверджений копією протоколу СТВК від 29.03.1998 про результати виборів /а.с. 44-47/.

Таким чином, до стажу роботи ОСОБА_1 належить зарахувати увесь період перебування позивача на посаді Великобудищанського сільського голови з 21.04.1998 по 17.04.2002.

Стосовно зарахування до стажу періоду роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 14.11.1985 по 01.08.1990 у пільговому обчисленні - один рік роботи як один рік і шість місяців стажу, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 Порядку №22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому пункт 7 Порядку №22-1 доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність таких обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №396/153/17, а також відображений у постанові від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а, та враховується судом під час розгляду цієї справи на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд враховує, що надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії трудова книжка серії НОМЕР_2 містила записи про роботу позивача у районах Крайньої Півночі. Зокрема, у трудовій книжці містяться записи №№11-15 про: прийняття позивача на роботу у Виробничо-монтажне управління №4 тресту "Уренгой Стройгаздобыча" слюсарем-монтажником четвертого розряду цеху №2 з 14.11.1985, присвоєння п`ятого розряду слюсаря-монтажника, переведення на роботу апаратником п`ятого розряду, переведення в межах підприємства, звільнення з роботи з 26.06.1989 у зв`язку з переведенням на роботу до кооперативу "Монтажник", а також записи №№ 16-17 про: прийняття на роботу з 26.06.1989 до кооперативу "Монтажник" у порядку переведення та звільнення з роботи з 01.08.1990 за власним бажанням /а.с. 91-93/.

Крім того, позивачем надані пенсійному органу уточнюючі архівні довідки від 27.11.2020 №1204-02/6262, від 07.06.2006 №146, від 15.10.2020 №1204-02/5597 /а.с. 70-72/, від 07.06.2006 №89 /а.с. 76/, від 15.10.2020 №1204-02/5598, від 15.10.2020 №1204-02/5596 /а.с. 79, 80/ щодо працевлаштування у районах Крайньої Півночі.

Зі змісту розрахунку страхового стажу судом встановлено, що під час підрахунку стажу пенсійним органом не врахована його кратність з розрахунку один рік роботи у районах Крайньої Півночі за один рік шість місяців стажу /а.с. 68/.

Доводи представника відповідача у відзиві на позов про відсутність підстав для врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі у кратному обчисленні, оскільки позивач працював вахтовим методом, суд визнає безпідставними, адже ні трудова книжка, ані інші надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії документи не містять інформації про те, що у період з 14.11.1985 по 01.08.1990 позивач працював у районах Крайньої Півночі саме вахтовим методом.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15) дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

За обставин цього спору суд враховує, що відомості про роботу позивача у районах Крайньої Півночі у достатній мірі підтверджені записами у його трудовій книжці, що надавалась відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.

Однак, відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, не надав оцінку наведеним вище обставинам, не перевірив подані позивачем документи належним чином, а у оспорюваному рішенні не зазначив, з яких підстав ним не зараховано періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, із застосуванням кратного обчислення.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд враховує, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови ухвалення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

У ході розгляду цієї справи судом проаналізовано усі доводи сторін та встановлено, що рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, адже таке рішення не містить достатніх мотивів, з урахуванням яких відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії.

Так, в порушення вимог пункту 4.7 Порядку №22-1 пенсійний орган належним чином, всебічно, повно і об`єктивно не розглянув подану ОСОБА_1 заяву разом з доданими до неї документами, внаслідок чого прийняв передчасне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Полтавській області від 01.02.2021 №173, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. А тому, зазначене вище рішення відповідача належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

Окрім того, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, виходячи із сукупності встановлених вище фактичних обставин справи та враховуючи визначений позивачем спосіб захисту своїх прав, на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2021 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 14.11.1985 по 01.08.1990 (у т.ч. періоду роботи з 26.06.1989 по 01.08.1990) у пільговому обчисленні один рік роботи за один рік і шість місяців, а також періодів роботи з 16.10.1991 по 16.04.1992, з 16.10.1992 по 16.04.1993, з 21.04.1998 по 31.12.1998.

Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 15.03.2021 №15-9777758/С /а.с. 51/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 52/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 лютого 2021 року №173 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 січня 2021 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 14.11.1985 по 01.08.1990 (у т.ч. періоду роботи з 26.06.1989 по 01.08.1990) у пільговому обчисленні один рік роботи за один рік і шість місяців, а також періодів роботи з 16.10.1991 по 16.04.1992, з 16.10.1992 по 16.04.1993, з 21.04.1998 по 31.12.1998.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба