Рішення № 96504631, 26.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2291/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул..Гоголя,10, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи Служби автомобільних доріг в Одеській області (вул..М.Грушевського,49, м.Одеса, 65031) про визнання протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/336 від 05.11.2020 року, зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради вчинити дії щодо внесення до Реєстру будівельної діяльності інформацію про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/336 від 05.11.2020 року, стягнути з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради судовий збір, зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, у якому позивач просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.03.2021р.):

визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту), затверджені наказом Департаменту Архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01- 06/336 від 05.11.2020 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту Архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-06/336 від 05.11.2020 року, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту);

зобов`язати Департамент Архітектури та містобудування Одеської міської ради вчинити дії щодо внесення до Реєстру будівельної діяльності інформацію про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту), затверджені наказом Департаменту' Архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-06/336 від 05.11.2020 року;

стягнути з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (ЄДРПОУ 02498820) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 724,00 (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 00 копійок) грн.;

зобов`язати Департамент Архітектури та містобудування Одеської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає, що зазначені містобудівні умови та обмеження надані з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема зазначивши, що як вбачається з оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, вони не містять інформації щодо відповідності на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. Також, в порушення вимог ст.29 вищезазначеного Закону № 3038, містобудівні умови та обмеження було видано відповідачем без документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Пунктом 4 ст.34 зазначеного закону передбачено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно- транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Але, у даному випадку, будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту) не відноситься до зазначеного виключення можливості будівництва за відсутності документа на право власності/користування земельною ділянкою, тому що загальнодержавна дорога є державною власністю, а будівництво буде здійснюватися на землях комунальної власності, які знаходяться в межах міста Одеси. Виходячи з буквального тлумачення частини 4 статті 34 Закону № 3038 не вимагається наявність документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою при будівництві об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності. Відповідно до ДБНВ.2.3-16:2007 «Норми відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) автомобільних доріг», відведення земельних ділянок для автомобільних доріг здійснюється згідно з чинним законодавством ( зазначені норми поширюються на будівництво (реконструкцію) автомобільних доріг загального користування. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 18.03.2021 року прийнято до провадження заяву представника позивача про збільшення позовних вимог від 12.03.2021 року (вхід.№12430/21) та приєднати її до матеріалів справи №420/2291/21. Залучено до участі у справі №420/2291/21 третю особу Службу автомобільних доріг в Одеській області (вул..М.Грушевського,49, м.Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 25829550). Ухвалено в подальшому справу розглядати за позовними вимогами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул..Гоголя,10, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи Служби автомобільних доріг в Одеській області (вул..М.Грушевського,49, м.Одеса, 65031) про визнання протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/336 від 05.11.2020 року, зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради вчинити дії щодо внесення до Реєстру будівельної діяльності інформацію про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/336 від 05.11.2020 року, стягнути з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради судовий збір, зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання.

05 квітня 2021 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на те, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають виключно порушені права, свободи чи інтереси суб`єкта звернення і в даному випадку метою судового захисту є відновлення порушеного права позивача. Оскаржувані містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкту будівництва автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса - Южний /М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту) належать до вихідних даних та факт їх видачі не свідчить про наявність у замовника права виконання підготовчих та будівельних робіт, оскільки до початку їх здійснення необхідними є такі стадії проектування, як розроблення проектної документації, проведення її експертизи та затвердження. Тобто, на підставі вихідних даних містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва здійснюється розробка проектної документації, яка має розроблятись із врахуванням їх вимог, і лише після її затвердження замовник має право розпочинати виконання підготовчих та будівельних робіт.

Внаслідок видачі Департаментом містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 05.11.2020 року, які затверджені Наказом Департаменту № 01-06/336 для проектування об`єкту будівництва - об`єкту будівництва автомобільної дороги загального користування державного значення М-28Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту) не відбулось порушень жодних прав позивача, оскільки позивач не довів, які саме його права та інтереси порушенні у зв`язку з виданням містобудівних умов та обмежень.

Щодо тверджень позивача стосовно того, що замовником до пакету документів не надано містобудівний розрахунок, зазначаємо, що вимога ч.3 ст.29 Закону, яка встановлювала, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва була чинною до 1 січня 2019 року - відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу II Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відтак, для отримання містобудівних умов від 05.11.2020 року надання містобудівного розрахунку не вимагалось.

Пунктом 4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Ця норма чітко вказує на те, що при новому будівництві об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, яким, безумовно, є будівництво дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний /М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту), Закон не вимагає документа, який посвічує право власності чи користування земельною ділянкою.

09.04.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній заперечує проти тверджень позивача, .а просить позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради наказом №01-06/336 від 05.11.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту).

Позивач вважає вказані містобудівні умови виданими з порушенням норм чинного законодавства та звернувся до суду з зазначеним позовом.

правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон), що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів

Відповідно до ст. 26 Закону, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ст. 1 Закону, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 29 Закону встановлено, що однією зі складових частин вихідних даних на проектування є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Відповідно до «Порядку проведення експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 року № 559, Департаментом вносяться містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Реєстраційний номер містобудівних умови та обмеження, які оскаржуються, в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва МЛО 1:6440-7185-8405-5403.

Додатком № 6 до Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, чітко визначено комплексні типи відомостей, які необхідно внести під час надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва.

Відповідно до Порядку, з 1 липня 2020 р. під час надання містобудівних умов та обмежень та будівельного паспорта забудови земельної ділянки уповноваженим органом містобудування та архітектури завантажуються до Реєстру графічні матеріали у формі витягу з містобудівної документації (основне креслення) з нанесенням контурів ділянки, яка забудовується, та викопіюванням з умовними позначеннями, що підтверджує відповідність намірів забудови функціональному призначенню територій згідно з містобудівною документацією та викопіювання з топографо-геодезичного плану масштабом 1:2000, що надавалося замовником. Вказані графічні матеріали не є складовою частиною містобудівних умов та обмежень чи будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Розглянувши позовні вимоги позивача, суд зазначає, що згідно з ч.ч.2, 6 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як розтлумачено Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України (щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року N 6-зп, "Частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді".

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.55 Конституції України.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004, дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", а саме, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вище викладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Поряд з цим, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ними.

Тобто, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, підставами для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №363/3414/13-а, відповідно до яких під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи позивачем не надано до суду пояснень та належних доказів, які саме його права та інтереси порушені Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради шляхом видачі Департаментом містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 05.11.2020 року, які затверджені Наказом Департаменту № 01-06/336 для проектування об`єкту будівництва - об`єкту будівництва автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса - Южний /М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту).

Так, судом з`ясовано, що права позивача під час видачі відповідачем містобудівних умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту), затверджені наказом Департаменту Архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01- 06/336 від 05.11.2020 року не порушено, а доказів зворотного позивачем не надано.

Суд також враховує, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17 звернув увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № К/9901/1141/18.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, суд зазначає, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №420/3360/20 за позовом Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Вищого навчального закладу «Одеська державна академія технічного регулювання та якості» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Підставою для звернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з позовною заявою по справі №420/3360/20 є не усунення позивачем порушень, які встанвлені актом перевірки №6 від 15.01.2020 року.

Так, саме в рамках адміністративної справи №420/3360/20 судом перевіряється обґрунтованість виявлених під час вказаної перевірки порушень вимог чинного законодавства вищим навчальним закладом "Одеська державна академія технічного регулювання та якості".

При цьому належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки від 21. порушень можуть бути результати повторної перевірки органом ДСНС, та що відповідач повинен був звернутись до позивача із заявою про проведення перевірки щодо такого усунення.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 27.11.2019 року по справі №640/4508/19 та від 11.12.2019 року №826/10795/16.

Суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, тієї чи іншої процедури вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для визнання протиправними дій чи бездіяльності посадових осіб, що спричинили їх настання лише за тієї умови, що вони вплинуло або могли вплинути на правильність перевірки та її результатів в цілому .

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Застосовуючи принципи ЄСПЛ, суд вказує на те, що визнання протиправними дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.5 КАС України. А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.139,241-246,263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул..Гоголя,10, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи Служби автомобільних доріг в Одеській області (вул..М.Грушевського,49, м.Одеса, 65031) про визнання протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/336 від 05.11.2020 року, зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради вчинити дії щодо внесення до Реєстру будівельної діяльності інформацію про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний/М-14/ з під`їздами (під`їзд до Одеського морського порту), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/336 від 05.11.2020 року, стягнути з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради судовий збір, зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.