Рішення № 96504427, 23.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11507/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79057 м. Львів вул. Ген.Чупринки 85) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач, Франківський відділ соціального захисту), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2015 по 2020 роки відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу суми щорічної грошової допомогу до 05 травня за період з 2015 по 2018 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком та з 2019 по 2020 роки у розмірах семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням уже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що частиною п`ятою статті 12 та статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено виплату учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти та семи мінімальних пенсій за віком відповідно. Позивач вважає, що протягом 2015-2018 та 2019, 2020 років виплату допомоги до 05 травня йому як учаснику бойових дій та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи здійснено у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відтак він звернувся до відповідача з вимогою виплатити йому допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у відповіді, направленій позивачу, зазначив про те, що разову грошову допомогу до 05 травня у 2015-2020 роки виплачено відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Оскільки така бездіяльність порушує права позивача, він звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 11.12.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 11.12.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 440/2722/20.

Ухвалою суду від 07.04.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 07.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2015-2020 роки визначено у порядку, встановленому постановами Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020. Відповідач вважає, що передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат і допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи і, відповідно, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993, що підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 від 01.04.2015, серії НОМЕР_2 від 14.06.2018 та від 04.02.2019.

З 2015 по 2020 роки позивач отримував щорічну допомогу до 05 травня на підставі статей 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України про деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» на відповідний рік, що підтверджується довідкою Франківського відділу соціального захисту № 260309-1620 від 05.02.2021:

1) як учасник бойових дій:

- за 2015 рік - у розмірі 875,00 грн;

- за 2016 рік - у розмірі 920,00 грн;

- за 2017 рік - у розмірі 1200,00 грн;

2) як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи:

- за 2019 рік - у розмірі 2950,00 грн;

- за 2020 рік - у розмірі 3160,00 грн.

Інформація щодо виплати допомоги позивачу до 05 травня за 2018 рік у відділі відсутня.

Позивач звернувся до Франківського відділу соціального захисту із заявою щодо проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за період з 2015 по 2018 роки та у розмірі семи мінімальних пенсій за віком за період з 2019 по 2020 роки.

Відповідач листом № 260309-12267 від 10.11.2020 повідомив заявника, що при призначенні щорічної грошової допомоги до 05 травня Франківський відділ соціального захисту керувався постановами Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» на відповідний рік.

Позивач вважає таку відмову у перерахунку щорічної разової грошової допомоги протиправною, внаслідок чого звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовано приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» № 367-XIV від 25.12.1998) щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено статтею 13 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» № 367-XIV від 25.12.1998 (далі - Закон № 367-XIV) статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Статтею 17-1 Закону № 3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 (набрав чинності 01.01.2015) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» прийняв ряд постанов у відповідних періодах:

- «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 147 від 31.03.2015, якою встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 2835,00 грн; II групи - 2475,00 грн; III групи - 2200,00 грн; учасникам бойових дій - 875,00 грн;

- «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 141 від 02.03.2016, якою встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 2975,00 грн; II групи - 2600,00 грн; III групи - 2310,00 грн; учасникам бойових дій - 920,00 грн;

- «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 223 від 05.04.2017, якою встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 3500,00 грн; II групи - 3100,00 грн; III групи - 2700,00 грн; учасникам бойових дій - 1200,00 грн;

- «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 170 від 14.03.2018, якою встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 3685,00 грн; II групи - 3265,00 грн; III групи - 2845,00 грн; учасникам бойових дій - 1265,00 грн;

- «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 237 від 20.03.2019, якою встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 3850,00 грн; II групи - 3400,00 грн; III групи - 2950,00 грн; учасникам бойових дій - 1295,00 грн;

- «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» № 112 від 19.02.2020 (далі - Постанова № 112), якою встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 4120,00 грн; II групи - 3640,00 грн; III групи - 3160,00 грн; учасникам бойових дій - 1390,00 грн.

Відповідно до підпункту 41 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.2015, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 05 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Абзацами 1 та 2 п. 1 Постанови № 112 установлено, що Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у відповідних розмірах.

Пунктом 2 вказаної Постанови установлено забезпечити подання до 23 березня кожного року районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Тобто, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату щорічної грошової допомоги до 05 травня, є, у тому числі, Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.

У межах цієї справи безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій здійснив Франківський відділ соціального захисту, а тому саме дії відповідача щодо виплати допомоги до 05 травня позивачу, а не Міністерства соціальної політики України, слід оцінювати на відповідність критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення № 10-рп/2008 від 22.02.2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Водночас Кабінетом Міністрів України у Постанові № 112 установлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, особам з інвалідністю внаслідок війни здійснюється у таких розмірах: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень (пп. 1 п. 1 Постанови № 112), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 05 травня одночасно діяли Закон № 3551-ХІІ та Постанова № 112.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 27.02.2020 у позивача виникло право на соціальне забезпечення у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-XlV від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року установлено у розмірі 1638 гривень.

Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи становить 11466,00 грн (1638,00 грн * 7). Виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги у сумі 3160 грн не відповідає статті 13 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ.

Щодо посилань відповідача на неможливість здійснення своїх зобов`язань через ненадходженння коштів від головного розпорядника, то такі не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними в силу того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на що неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).

На користь такого висновку свідчить також практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), відповідно до яких реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань є безпідставними.

Виходячи із визначених у частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що щорічна разова грошова допомога до 05 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

При вирішенні цієї справи суд в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права - Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV та Постанови № 112, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати йому разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою протиправні дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

Поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі № 807/583/14, від 15.03.2019 у справі № 805/1953/18-а та від 23.05.2018 у справі № 802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, передбаченому частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ, суд кваліфікує як протиправну бездіяльність.

Суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача за період з 2015 по 2019 роки з огляду на те, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, що відповідає приписам статті 152 Конституції України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 27.02.2020.

Суд зазначає, що аргументи позивача у цій справі зводяться до того, що частиною п`ятою статті 12 та статті 13 Закону № 3551-XII визначено щорічно до 05 травня виплату учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи разової грошової допомоги у розмірі п`яти та семи мінімальних пенсій за віком відповідно. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 05 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратили чинність.

Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 чинною є частина п`ята статті 12 та статті 13 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 367-XIV від 25.12.1998, що передбачає виплату учасникам бойових дій щорічно до 05 травня разової грошової допомоги у розмірі п`яти та семи мінімальних пенсій за віком відповідно.

Разом з цим, у період з 01.01.2015 до 27.02.2020 була чинною та діяла законодавча норма пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VІІІ від 28.12.2014, окремим положенням якої передбачалося, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425), зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При прийнятті рішення суд враховує, що фінансування витрат на виплату разової грошової допомоги до 05 травня здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (частина перша статті 17 Закону № 3551-XII).

У період з 01.01.2015 до 27.02.2020 (до прийняття рішення КСУ у справі № 1-247/2018(3393/18)), що охоплює спірний період 2015-2019 років, Кабінет Міністрів України на підставі наведених вище норм Бюджетного кодексу України мав повноваження визначати розмір щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України.

Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 у справі № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Зважаючи на те, що Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 прийнято пізніше, ніж Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни до 05 травня слід враховувати саме норми Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014.

Крім цього, положення Закону № 79-VIII, яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким визначено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, та відповідні постанови Кабінету Міністрів України, прийняті на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, є чинними, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а отже підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної разової допомоги учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни до 05 травня у 2015-2019 роках.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась, зокрема, у постановах від 07.03.2018 у справі № 348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі № 459/2783/17, від 22.08.2018 у справі № 550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За обставинами цієї справи відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2015-2017 роки як учаснику бойових дій та за 2019 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірах, що визначені постановами Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 223 від 05.04.2017 та № 237 від 20.03.2019. Оскільки на момент нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2015-2019 роках застосовані положення Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VІІІ від 28.12.2014), як і положення зазначених вище постанов Кабінету Міністрів України, були чинними, такі були обов`язковими для застосування відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за спірний період.

Кабінет Міністрів України втратив повноваження визначати розмір передбаченої Законом № 3551-XII щорічної разової грошової допомоги до 05 травня з 27.02.2020, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18).

Оскільки дія викладених в частині п`ятій статті 12 та статті 13 Закону № 3551-XII норм права, що передбачає виплату учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах п`яти та семи мінімальних пенсій за віком відповідно, відновилася з 27.02.2020 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18)), то ця подія не створила правових підстав для перерахунку та доплати цього виду соціальної допомоги за попередній період, зокрема за 2015-2019 роки. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за вказаний період є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виплати одноразової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2018 рік суд зазначає, що згідно з довідкою Франківського відділу соціального захисту № 260309/1620 від 05.02.2021 така допомога не виплачувалася позивачу.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Предметом спору у цій справі є перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня. З огляду на те, що у 2018 році така виплата позивачу не проводилася, суд позбавлений можливості оцінювати її розмір. Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Щодо доводів відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає таке.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначалося вище, підстави позову ґрунтуються, у першу чергу, на рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020.

Прийняття Конституційним Судом вказаного рішення стало для позивача приводом для звернення до відповідача із заявою, у якій ним висловлено прохання провести перерахунок та виплату оспорюваної у цій справі допомоги.

Отримавши відповідь від 10.11.2020 про відмову у перерахунку та виплаті допомоги, позивач у грудні 2020 року звернувся до суду із позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а зазначила, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

Відтак, ураховуючи, що позивач, дізнавшись про прийняте Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020, вважав, що таке рішення стане підставою для проведення перерахунку та виплати йому допомоги до 05 травня за 2015-2019 роки у позасудовому порядку і в подальшому з цією метою звернувся із заявою до відповідача, то саме із моменту отримання листа про відмову у перерахунку допомоги від 10.11.2020 необхідно обраховувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом. За вказаних обставин строк звернення до суду із вимогами про перерахунок щорічної разової грошової допомоги за 2015-2019 роки не вважається пропущеним.

Щодо строку звернення до суду із вимогами про перерахунок щорічної допомоги до 05 травня за 2020 рік суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30.09.2020.

Аналогічну правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17.

До суду з позовом позивач звернувся 07.12.2020, тобто з дотриманням встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2,6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79057 м. Львів вул. Ген.Чупринки 85; код за ЄДРПОУ 26144908) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

3. Зобов`язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур