Рішення № 96504237, 26.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1524/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 26 березня 2021 року надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач, Відділ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу від 15 березня 2021 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 62333447.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 червня 2020 року постановою начальника Відділу відкрито виконавче провадження № 62333447 з примусового виконання виконавчого листа № 360/3801/18, виданого 08 липня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01 січня 2018 року по дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Листами від 24 червня 2020 року № 1200-010301-8/12305 та від 05 березня 2021 року № 1200-010301-8/5311 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання рішення суду від 02 січня 2019 року по справі № 360/3801/18 відповідачем проведено розрахунок ОСОБА_1 заборгованості пенсії з 01 січня 2018 року по дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, з нарахуванням втрати частини доходів (підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою від 08 травня 2019 року № 1201007105, розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою від 08 травня 2019 року № 1201007105 та розрахунком компенсації згідно з рішенням суду від 02 січня 2019 року по справі № 360/3801/18). Пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду за період з 01 січня 2018 року по 16 квітня 2019 року в розмірі 20143,94 грн та компенсація втрати частини доходів в сумі 1487,39 грн внесені до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (у редакції на час набрання рішенням суду законної сили та під час виконання рішення суду). Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік.

Бюджетом Пенсійного фонду України з урахуванням норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» виділено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року в справі № 360/3801/18 на користь ОСОБА_1 Заборгованість виплачена 19 березня 2021 року, підтверджується витягом зі Списку № 1 на зарахування пенсій на поточні рахунки одержувачів в АТ «ОЩАДБАНК» та платіжним дорученням від 19 березня 2021 року № 3287. Компенсація втрати частини доходів в сумі 1487,39 грн виплачена 19 березня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням від 19 березня 2021 року № 3334.

Таким чином, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року в справі № 360/3801/19 виконано ГУПФУ в Луганській області у відповідності до норм законодавства.

Враховуючи, що виконання виконавчого листа № 360/3801/19 залежало не тільки від боржника, а й від надходження відповідних коштів до органів Пенсійного фонду України з Державного бюджету України, позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою від 31 березня 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 18-19).

Ухвалою від 19 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 27-28).

Від Відділу 26 квітня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 51-56).

На виконання до Відділу 12 червня 2020 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 № 360/3801/18 про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати сум пенсії за період з 01 січня 2018 року по дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Державним виконавцем 12 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62333447.

З відповіді боржника встановлено, що ГУПФУ в Луганській області на користь стягувача здійснено перерахунок пенсії в розмірі 20143,94 грн за період з 01 січня 2018 року по 16 квітня 2019 року та розраховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 1487,39 грн, виплату яких буде здійснено за бюджетною програмою.

Державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду. З наданої боржником відповіді встановлено, що рішення суду не виконано, у зв`язку з чим на боржника постановою від 15 березня 2021 року накладений штраф у розмірі 5100,00 грн.

Також відповідач зауважує, що підставою позову не вказана відсутність відповідного фінансового забезпечення. Крім того, про відсутність фінансування позивачем жодним чином не зазначено в листах на адресу Відділу. Натомість позивач посилається на Постанову № 649 та окремий порядок, який буде встановлений постановою КМУ.

Відсутність фінансування позивачем документально не доведена, не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання рішення суду на момент накладення штрафу на боржника.

З вищевикладених підстав Відділ вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (арк. спр. 29-32).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року в справі № 360/3801/18, яке набрало законної сили 17 квітня 2019 року, видано виконавчий лист № 360/3801/18 про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01 січня 2018 року по дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (арк. спр. 85-86).

За заявою стягувача постановою державного виконавця від 12 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62333447, копію якої направлено боржнику (арк. спр. 4 зворот, 83, 84).

Листом від 24 червня 2020 року № 1200-010301-8/12305 ГУПФУ в Луганській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду від 02 січня 2019 року по справі № 360/3801/18 відповідачем проведено розрахунок ОСОБА_1 заборгованості пенсії з 01 січня 2018 року по дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, з нарахуванням втрати частини доходів (підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою від 08 травня 2019 року № 1201007105, розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою від 08 травня 2019 року № 1201007105 та розрахунком компенсації згідно з рішенням суду від 02 січня 2019 року по справі № 360/3801/18). Пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду за період з 01 січня 2018 року по 16 квітня 2019 року в розмірі 20143,94 грн та компенсація втрати частини доходів в сумі 1487,39 грн внесені до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». До ГУПФУ в Луганській області інформації про прийняття ПФУ рішення щодо наявності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунках ГУПФУ в Луганській області, не надходило (арк. спр. 5, 77-78)

Разом з листом державному виконавцю направлено копії: перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 08 травня 2019 року; розрахунку від 08 травня 2019 року на доплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 16 квітня 2019 року в сумі 20143,94 грн; розрахунку компенсації в сумі 1487,39 грн (арк. спр. 7-8, 79-81).

Державним виконавцем 09 липня 2020 року за № 9107 направлено боржнику вимогу про надання інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду разом з підтверджуючими документами, на яку отримано лист від 21 липня 2020 року № 1200-010301-5/14410 з інформацією, аналогічною вказаній листі від 24 червня 2020 року № 1200-010301-8/12305 (арк. спр. 73-74, 75-76).

Державним виконавцем 25 лютого 2021 року за № 1612 направлено боржнику вимогу про надання інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду разом з підтверджуючими документами, на яку отримано лист від 05 березня 2021 року № 1200-010301-8/5311 з інформацією, аналогічною вказаній у листах від 24 червня 2020 року № 1200-010301-8/12305 та від 21 липня 2020 року № 1200-010301-5/14410. Додатково повідомлено, що виплата суми коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Повідомлено, що ГУПФУ в Луганській області вжило заходів з метою належного виконання рішення суду, втім затримка у виплаті коштів зумовлена відсутністю належного асигнування, що не належить до компетенції боржника. Після надходження коштів на виконання рішення буде додатково проінформовано державного виконавця (арк. спр. 6, 65-66, 71-72).

Постановою державного виконавця від 15 березня 2021 року № 62333447 про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду накладено на ГУПФУ в Луганській області штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 11, 60).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою статті 10 Закону № 2262-ХІІ визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Статтею 52 Закону № 2262-ХІІ визначено загальний порядок виплати пенсій, органи, що виплачують пенсії, зокрема:

Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (частина перша статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України (частина друга статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (частина третя статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 55 Закону № 2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.20118 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (наведено в редакції, чинній на час набрання законної сили судовим рішенням) (далі - Порядок № 649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1 Порядку № 649 передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку № 649).

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:

документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;

копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;

розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (пункт 5 Порядку № 649).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - комісія).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649), процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього визначає Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 (далі – Порядок № 20-1).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 20-1 у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»:

на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою;

про стягнення коштів.

Пунктом 5 Порядку № 20-1 визначено, що реєстр ведеться в електронному вигляді державною мовою.

Ведення реєстру здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують:

автоматичне присвоєння рішенню суду реєстраційного номера, який формується за принципом календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника, а в межах однієї дати - за прізвищами стягувачів в алфавітному порядку;

формування інформації та витягів із реєстру;

захист відомостей, що містяться у реєстрі, від несанкціонованих дій;

оновлення, архівування та відновлення відомостей, внесених до реєстру, їх пошук.

Номери, що автоматично присвоюються за допомогою програмних засобів ведення реєстру, складаються з цифр, що утворюють числа натурального ряду та не повторюються у межах реєстру. Реєстраційний номер рішення суду є його ідентифікатором у реєстрі.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 20-1 відповідальна особа вносить дані до реєстру на підставі:

належним чином завіреної копії судового рішення (оригіналу виконавчого документа) з відміткою про дату надходження до боржника;

рішення органу Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) та/або виплату пенсії;

відомостей електронної пенсійної справи про суму, нараховану на виконання рішення суду. Розрахунок суми, що підлягає виплаті, формується в помісячному розрізі. Якщо за рішенням проведено часткову виплату донарахованої суми, зазначаються: нарахована за рішенням суду сума, виплачена сума та різниця, що залишається невиплаченою;

документів, що дають право на одержання недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю стягувача.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 20-1 до виконання у повному обсязі рішення суду оновлення (зміна) внесених до реєстру відомостей проводиться відповідальною особою у разі виявлення помилок або неповних даних у реєстрі на підставі письмового дозволу (погодження) керівника боржника шляхом внесення нових даних до реєстру.

Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі – управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд).

Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).

З вищеописаних доказів судом встановлено, що за рішенням суду від 02 січня 2019 року в справі № 360/3801/18 на ГУПФУ в Луганській області покладений обов`язок розрахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01 січня 2018 року по дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду боржником проведено розрахунок ОСОБА_1 заборгованості пенсії з 01 січня 2018 року по 16 квітня 2019 року (по дату набрання рішенням суду по даній справі законної сили) в сумі 20143,94 грн; здійснено перерахунок пенсії стягувачу, за результатами якого визначено, що з 01 червня 2019 року виплату пенсії здійснювати з урахуванням 100 % підвищення пенсії, в загальній сумі 4132,26 грн; розраховано компенсацію в сумі 1487,39 грн.

Згідно з витягом з реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою програмою, боржником 15 липня 2019 року рішення суду в справі № 360/3801/18 внесено до цього реєстру за реєстраційним номером 43091, сума заборгованості, що підлягає виплаті ОСОБА_1 21631,33 грн, у тому числі заборгованість з виплати пенсії в сумі 20143,94 грн та компенсація 1487,39 грн (арк. спр. 8).

Про вжиті заходи ГУПФУ в Луганській області повідомляло Відділ листами від 24 червня 2020 року № 1200-010301-8/12305, від 21 липня 2020 року № 1200-010301-5/14410, від 05 березня 2021 року № 1200-010301-8/5311.

Суд також погоджується з твердженнями позивача, що ГУПФУ в Луганській області під час виконання рішення суду в справі № 360/3801/18 діяло із дотриманням законодавчо визначеної процедури, оскільки на час набрання судовим рішенням законної сили (17 квітня 2019 року) Порядок № 649 був чинним (втратив чинність 22 липня 2020 року за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2011 року в справі № 640/5248/19, яке змінене постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року), тому ГУПФУ в Луганській області мало керуватися саме цим порядком.

Однак, вжиті ГУПФУ в Луганській області заходи на час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця не призвели до надходження коштів з Державного бюджету України на виплату ОСОБА_1 заборгованості в сумі 21631,33 грн.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що рішення суду № 360/3801/18 в частині виплати стягувачу донарахованої суми пенсії та компенсації не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).

Зважаючи на все вищевикладене суд погоджується з твердженнями позивача, що виконання рішення суду від 02 січня 2019 року у справі № 360/3801/18 залежало не тільки від дій боржника, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.

Також судом встановлено, що після находження коштів на виконання рішення суду в справі № 360/3801/18, ГУПФУ в Луганській області 19 березня 2021 року виплатило ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01 січня 2018 року по 16 квітня 2019 року в сумі 20143,94 грн, що підтверджено Списком № 1 на зарахування пенсій на поточні рахунки одержувачів в АТ «Ощадбанк» та платіжним дорученням від 19 березня 2021 року № 3287, та компенсацію в сумі 1487,39 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 19 березня 2021 року № 3334 (арк. спр. 9-10).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 15 березня 2021 року ВП № 62333447 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 07 квітня 2021 року № 3631 (арк. спр. 23).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М. Харків), структурними підрозділами якого є відповідачі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 15 березня 2021 року ВП № 62333447 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код а ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова