
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
19 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/5659/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43142606)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.11.2020 року №00004030709 та №00004010709.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено у повному обсязі та зазначено:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2020 року №00004030709.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2020 року №00004010709.
- стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606) витрати зі сплати судового збору в розмірі 10510,00 грн.
- стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606) витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
09.04.2021 року на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі 340/5659/20 щодо розподілу (стягнення з відповідача) понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 172913,20 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявленої представником позивача судових витрат в розмірі 172 913,20 грн., суд вказує про таке.
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись положеннями ч.3 ст.252 КАС України, судом розглянуто заяву про стягнення судових витрат у письмовому провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, під час ухвалення рішення від 11.03.2021 року, судом надана оцінка змісту та обсягу наданих послуг щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Щодо вимоги представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з ГУ ДПС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суми «додаткового гонорару» в розмірі 172 913,00 грн., то як вбачається зі змісту заяви, підставою такого звернення є наявність витрат, що передбачені пунктом 3 додаткової угоди №1 від 01.12.2020 р., підписаної до договору про надання правничої допомоги №6 від 01.02.2020, та пунктом 3 розділу "Гонорар" вказаного договору, а саме, "додаткового гонорару" (а.с.27).
При цьому, за позицією представника позивача "додатковий гонорар" віднесено виключно до витрат на правову допомогу, проте, суд вказує, що даний факт не лишає позивача по справі обов`язку належним чином обґрунтувати його розмір з урахуванням складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.
При цьому, суд відмічає при ухваленні рішення від 11.03.2021 дійшов висновку, що предмет спору у даній справі не є складним, підготовка адміністративного позову у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Спір містив лише один епізод спірних правовідносин, не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Суд також бере до уваги правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19/ а саме, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оскільки сума «гонорару успіху» передбачалась п.3 Договору про надання правової допомоги, а попередній розрахунок суми судових витрат позивачем було подано разом із позовною заявою 11.12.2020, в якому сума витрат на правничу допомогу була вказана в розмірі 15000 грн, без суми «гонорару успіху», тобто позивач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на «гонорар успіху», а розмір витрат разом із «гонораром успіху» істотно перевищує ті, що були заявлені в попередньому розрахунку, суд вважає, що у стягненні з відповідача зазначеної суми слід відмовити з підстав недоведеності, що скаржник не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.10.2020 року у справі № 922/3706/19.
Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, дані висновки підлягають застосуванню при розгляді судом даної заяви.
Поряд з цим, відповідно до ч.3 ст.30 Закону №5076-VI при встановленні розміру гонорару підлягає врахуванню складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
На підтвердження понесення витрат, передбачених п.3 додаткової угоди від 01.12.2021 р. до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2020 р., представником позивача надано платіжне доручення №223 від 05.04.2021 року, згідно якої на підставі договору про надання правничої допомоги №6 від 01.12.2020 року від ФОП ОСОБА_1 прийнято 172 9 13,00 грн.
Отже, вказані докази свідчать про виконання ОСОБА_1 обов`язку в частині сплати вказаної суми гонорару згідно договору про надання правової допомоги та додаткової угоди, укладеного з адвокатом Олійник В.В.
Разом з тим, суд звертає увагу, що такі угоди не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55 рішення Iatridis v. Greece, заява № 31107/96).
При цьому суд бере до уваги постанову Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, на позицію викладену у п.5.42-5.44. "У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Практика ЄСПЛ свідчить також про те, що Суд може не розглядати угоду про винагороду у разі виграшу як доказ дійсності витрат, адже у такому разі такі витрати є гіпотетичними. У зв`язку з цим суд бере до уваги справу «Георгуліс та інші проти Греції» (Georgoulis and others v. Grиce), § 32- 35, скарга №38752/04. Заявники у цій справі вимагати відшкодувати їм як судові витрати 82 200 євро, витрачені у зв`язку з судовими процесами в ЄСПЛ і грецьких судах. На підтвердження цієї вимоги заявники не надали ЄСПЛ жодних доказів, стверджуючи, що уклади зі своїми адвокатами угоду, схожу на угоду про виплату адвокату частки від виграшу. ЄСПЛ сформулював висновок про те, що згідно з його практикою, відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, розумний характер їх розміру. Суд відзначив, що у цій справі на обґрунтування вимоги про відшкодування судових витрат не було надано підтверджуючих документів, які дозволили б йому точно розрахувати ці витрати. Крім того, він підкреслив, що заявники посилаються на майбутні гонорари, які вони повинні були б виплатити на підставі укладеної з їх адвокатами угоди. Ця обставина дає ЄСПЛ підстави вважати, що мова йде про гіпотетичні судові витрати, дійсність яких не може бути встановлена. Тому Суд повністю відмовив заявникам у задоволенні вимоги про компенсацію витрат.
Тобто можна констатувати, що ЄСПЛ стосовно угоди про виплату гонорару в разі виграшу справи не розглядає її як недійсну, але вважає, що ця угода ніяким чином не зобов`язує суд. Подібні угоди не розглядаються як повноцінні докази наявності витрат, і Суд використовує інші критерії при визначенні розміру винагороди по договору надання юридичних послуг, проте визнає такі витрати як дійсні.
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність "
Варто зазначити, що поняття " гонорар успіху " не закріплене на законодавчому рівні. При цьому, як убачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.
Виходячи з викладеного, судом не встановлено, що такі витрати як "гонорар успіху" були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим у даній справі.
Окремо слід зауважити, що положеннями ч.5 ст.134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Отже, на думку суду, для встановлення підстав стягнення вказаної суми "гонорару успіху" підлягає врахуванню також вже стягнута відповідно до рішення суду від 11.03.2021 року, сума правової допомоги у розмір 10 000,00 грн. в контексті вирішення спірних правовідносин.
З цього приводу суд звертає увагу, що позовна заява та докази, додані до неї за своєю суттю та формою є аналогічною попередній позовній заяві, яка перебувала в проваджені Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/5659/20 між тими ж сторонами та з аналогічних спірних питань.
Крім того, на думку суду, для встановлення підстав стягнення вказаної суми "гонорару успіху" підлягає врахуванню вже стягнута сума правової допомоги 10 000,00 грн. в контексті вирішення спірних правовідносин.
Згідно із ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи вищевикладене суд не вбачає законних підстав для задоволення вимоги представника позивача в частині стягнення з ГУ ДПС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суми «додаткового гонорару», пов`язаних з прийняттям позитивного рішення, тобто "гонорару успіху" в розмірі 172 913,00 грн.
Керуючись статтями 4, 77, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №340/5659/20 щодо розподілу (стягнення з відповідача) понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 172913,20 грн. -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук
Судове рішення № 96504085, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 19.04.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 340/5659/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: