Рішення № 96503945, 26.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року № 640/9764/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації до Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" про застосування заходів реагування,

в с т а н о в и в:

Департамент екології та природних ресурсів Київської ОДА звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ТДВ "Узинський цукровий комбінат", в якому просить застосувати захід реагування у вигляді анулювання документа дозвільного характеру (дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 21.03.2017 №3220410500-35.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 адміністративну справу №640/9764/19 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Після надходження справи до Київського окружного адміністративного суду, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду справи №640/9764/19 визначено суддю Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 прийнято до провадження адміністративну справу №640/9764/19 та визначено, що дана адміністративна справа буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем видано дозвіл на викиди ТДВ "Узинський цукровий комбінат" від 21.03.2017 №3220410500-35 з терміном дії – 10 років. Позивач зазначив, що 23.05.2019 при проведенні виїзної розширеної наради у голови Київської обласної державної адміністрації з питань екологічної ситуації, що склалась у зв`язку з діяльність, зокрема, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на території Узинської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського районну, виявлено надання відповідачем недостовірної інформації щодо викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджував, що позивачем не надано до суду жодних документів, які б підтвердили чи/або спростували факт проведення Узинською об`єднаною територіальною громадою Білоцерківського району Київської області заходу, а саме: дату, час, залучених представників громади щодо обстеження та виявлення під час такого обстеження паркової зони на території санітарно-захисної зони.

Звернув увагу на те, що позивачем теж не створено комісії чи/або уповноважено поставників на проведення заходів з обстеження території санітарно-захисної зони стосовно знаходження на її території паркової зони тощо, а також не направлено відповідних запитів до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області щодо підтвердження чи/або спростування вищезазначених фактів.

Відповідач також зазначив, що поруч із адміністративною будівлею відповідача знаходиться земельна ділянка (вулиця Незалежності), що згідно генерального плану міста Узин відноситься до зелених насаджень загального користування та не має статусу парку чи/або паркової зони.

У судовому засіданні призначеному на 01.12.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Крім того, представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд даної адміністративної справи у порядку письмового провадження, представник позивача проти даного клопотання не заперечував.

Протокольною ухвалою від 01.12.2020, керуючись ч. 3 ст. 194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд даної адміністративної справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 24.02.2017 прийнято та зареєстровано за №1429 заяву і документи, що додані до неї, у тому числі документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від ТДВ «Узинський цукровий комбінат».

В результаті розгляду матеріалів та отримання позитивного рішення Держпродспоживслужби в Київській області від 09.03.2017 №20-05-17/1240, оригіналу повідомлення в засобах масової інформації «Час Київщини» від 09.12.2016, №48(240), протоколу дослідження повітря населених місць від 30.11.2016 №30-11/1/16, відповідачем видано дозвіл на викиди ТДВ «Узинський цукровий комбінат» від 21.03.2017 №3220410500-35 з терміном дії - 10 років, з 21.03.2017 по 21.03.2027, який дійсний при обов`язкових умовах:

- проведення постійного відомчого лабораторного контролю за якістю атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони та найближчої житлової забудови акредитованими лабораторіями.

- моніторинг і аналіз для кожного окремого виду викидів в атмосферу повинні робитися відповідно до умов дозволу. Звіт про результати моніторингу повинен надаватися Департаменту щорічно.

В подальшому, 23.05.2019 при проведенні виїзної розширеної наради у голови Київської обласної державної адміністрації з питань екологічної ситуації, що склалась у зв`язку з діяльністю ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Узин-Агроінвест» на території Узинської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району, виявлено факт надання в документах, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від ТДВ «Узинський цукровий комбінат», наступних недостовірних відомостей: в розділі 2.4. Генеральний план зазначено, що на території санітарно-захисної зони відсутні парки.

Обстеження території Узинської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району Київської області виявило наявність паркової зони на території санітарно-захисної зони ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (санітарно-захисна зона підприємства складає 300 метрів - відповідно до розділу 2.5 Відомості щодо санітарно-захисної зони).

Позивач вважаючи, що відповідачем вчиненні протиправні дії, які полягають у наданні ТДВ «Узинський цукровий комбінат» недостовірної інформації щодо викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела – це гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища.

За ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється, зокрема, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

У відповідності до ч. 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:

- звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Зі змісту положень наведеної правової норми слідує, що кожна з наведених підстав є самостійною та достатньою підставою для анулювання документів дозвільного характеру.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 820/10817/15.

У аспекті наведеного, для анулювання документів дозвільного характеру в судовому порядку, дозвільному органу, що видав документ, необхідно встановити одну з вищезазначених підстав.

Як вбачається з заявленого позову, 23.05.2019 при проведенні виїзної розширеної наради у голови Київської обласної державної адміністрації з питань екологічної ситуації, що склалась у зв`язку з діяльністю ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на території Узинської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району, виявлено факт надання в документах, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від ТДВ «Узинський цукровий комбінат», наступних недостовірних відомостей: в розділі 2.4. Генеральний план зазначено, що на території санітарно-захисної зони відсутні парки.

Так, згідно Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Пункт 4 Порядку визначає, що для отримання дозволу суб`єкт господарювання:

- оформляє заяву;

- готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;

- проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;

- проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;

- розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;

- обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення;

- проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;

- готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Суб`єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

Відповідно до п. 5 Порядку суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди, а суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Пункт 6 Положення визначає, що Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу.

Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно.

У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

Відповідно до п. 10 Положення дозвіл анулюється органом, який його видав, у разі:

- звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

- припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом;

- припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

Таким чином аналіз положень Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та "Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи", в межах вирішення питання про надання дозволу на викиди забруднюючих речовин, свідчить щодо встановлення обов`язку погодження отримання такого дозволу з органами виконавчої влади, що реалізують політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Слід наголосити, на тому, що після отримання дозволу, положення Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та "Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи", в разі наявності визначених підстав, передбачають виключно анулювання такого дозволу.

Водночас, згідно положень п. 2 ч. 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

Проте, позивачем не надано до суду жодних документів, що б підтвердили чи/або спростували проведення Узинською об`єднаною територіальною громадою Білоцерківського району Київської області заходу, а саме: дату, час, залучених представників громади щодо обстеження та виявлення під час такого обстеження паркової зони на території санітарно-захисної зони. Крім того, позивачем не створено комісії чи/або уповноважено представників на проведення заходів з обстеження території санітарно-захисної зони стосовно знаходження на її території паркової зони тощо, а також не направлено відповідних запитів до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області щодо підтвердження чи/або спростування вищезазначених фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

За ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на приписи ч. 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», керуючись ст. 77, 79 КАС України, та зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів щодо винесення приписів дозвільним органом щодо відповідача, суд не вбачає підстав для анулювання дозволу.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної держаної адміністрації є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.