Рішення № 96503673, 26.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2021 року Справа № 280/9181/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Запорізького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки

до Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії щодо проведення повного розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач 1), Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач 2) у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача 1, відповідача 2 щодо невиплати позивачу при звільненні з роботи з 11.11.2020 грошової компенсації за невикористані 145 календарних днів щорічної основної відпустки держаного службовця, грошової допомоги за 2020 рік, передбаченої частиною 1 статті 57 Закону України «Про державну службу», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, передбаченої частиною 2 статті 54 Закону України «Про державну службу» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 №500;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 145 календарних днів щорічної основної відпустки держаного службовця, грошову допомогу за 2020 рік, передбачену частиною 1 статті 57 Закону України «Про державну службу», матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, передбачену частиною 2 статті 54 Закону України «Про державну службу» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 №500.

Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуваючи на державній службі на посаді провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя, наказом Комунарського районного військового комісаріату м. Запоріжжя від 15.08.2015 року №155 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 15.08.2015. В період з 15.08.2015 по 04.07.2020 включно безперервно проходив військову службу за призовом під час мобілізації. При цьому, у цей період за ним зберігалось місце роботи, посада та середній заробіток у відповідача 2. Наказом військового комісара відповідача 1 від 29.05.2020 №20-РС (по особовому складу) звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я. Наказом військового комісара відповідача 1 від 04.07.2020 №150 (по стройовій частині) з 04.07.2020 року позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Згідно наказу військового комісара відповідача 2 від 06.07.2020 №228 (по особовому складу державних службовців) позивач вважається таким, що з 06.07.2020 повернувся з військової служби та приступив до виконання обов`язків за посадою провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя. За вищенаведених обставин, за період проходження позивачем військової службу за призовом під час мобілізації з 15.08.2015 по 04.07.2020 він не використав щорічні основні відпустки на цивільній посаді, на які мав право у відповідності до положень частини 3 статті 119 пункту 2 частини стані 82 Кодексу законів про працю України, пункту 2 частини 1 стаття 9 Закону України «Про відпустки». Згідно наказу військового комісара відповідача 2 від 11.11.2020 №9 (по особовому складу державних службовців) позивача, провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя, звільнено з роботи з 11.11.2020 та виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у кількості 6 календарних днів за робочий період з 01.09.2020 по 11.11.2020. Листом від 23.11.2020 №109 відповідач 1 повідомив про відсутність права позивача на отримання грошової допомоги за 2020 рік згідно статті 57 Закону України «Про державну службу», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік відповідно Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2016р. №500 на цивільній посаді з тих підстав, що позивач отримував відпустку, матеріальну та грошову допомогу на оздоровлення під час проходження військової служби, яка є державною службою особливого характеру. Таким чином вважає, що при звільненні з ним не було проведено повний розрахунок. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 1 у поданому 15.01.2021 до суду письмовому відзиві (вх. 2279) проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідно до наказу військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату від 04.07.2020 № 150 (по стройовій частині) старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку у цьому ж наказі зазначається, що щорічну основну відпустку за 2020 рік ОСОБА_1 було використано тривалістю 45 днів, грошову допомогу на оздоровлення виплачено, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань отримав, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2015-2020 роки отримав. У відповідності до вимог пункту 2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року № 500 державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Проходячи військову службу (державну службу особливого характеру) ОСОБА_1 вже використав своє право на отримання щорічної основної відпустки, так як і використав його у минулі роки, а також отримав грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від відповідача 2 відзив до суду не надійшов.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на державній службі на посаді провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя, наказом Комунарського районного військового комісаріату м. Запоріжжя від 15.08.2015 року №155 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 15 серпня 2015 року.

В період з 15.08.2015 по 04.07.2020 включно безперервно проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

Наказом військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату від 29.05.2020 №20-РС (по особовому складу) звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я (а.с. 17).

Наказом військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату від 04.07.2020 №150 (по стройовій частині) з 04.07.2020 позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення ( а.с. 18-19).

30.10.2020 Цильов звернувся до Шевченківського районного військового комісаріату із заявами: про виплату грошової компенсації за усі невикористані дні щорічної основної відпустки на цивільній посаді, про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та про виплату грошової допомоги за 2020 рік, передбаченої частиною 1 статті 57 Закону України «Про державну службу», при наданні щорічної основної відпустки ( а.с. 22-23).

Згідно наказу військового комісара Шевченківського районного військового комісаріату від 06.07.2020 №228 (по особовому складу державних службовців) ОСОБА_1 є таким, що з 06.07.2020 повернувся з військової служби та приступив до виконання обов`язків за посадою провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя (а.с.19).

Згідно наказу військового комісара Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.11.2020 №9 (по особовому складу державних службовців) ОСОБА_1 , провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя, звільнено з роботи з 11.11.2020 та виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у кількості 6 календарних днів за робочий період з 01.09.2020 по 11.11.2020 ( а.с.24-25).

Листом від 23.11.2020 №109 Запорізький обласний військовий комісаріат повідомив позивача про відсутність підстав на отримання грошової допомоги за 2020 рік згідно статті 57 Закону України «Про державну службу», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік відповідно Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2016р. №500 на цивільній посаді з тих підстав, що позивач отримував відпустку, матеріальну та грошову допомогу на оздоровлення під час проходження військової служби, яка є державною службою особливого характеру (а.с. 26).

Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо не включення до довідки необхідної для перерахунку пенсії додаткових видів грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже статтею 119 КЗпП України регламентовано, що за військовослужбовцем який проходить військову службу за контрактом зберігається місце роботи, посада та компенсується середній заробіток.

Відповідно до вимог статті 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до наказу військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату від 04.07.2020 № 150 (по стройовій частині) старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку у цьому ж наказі зазначається, що щорічну основну відпустку за 2020 рік ОСОБА_1 було використано тривалістю 45 днів, грошову допомогу на оздоровлення виплачено, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань отримав, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2015-2020 роки отримав (а.с.18).

У відповідності до вимог пункту 2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року № 500 державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.

Отже, проходячи військову службу (державну службу особливого характеру) ОСОБА_1 вже використав своє право на отримання щорічної основної відпустки, так як і використав його у минулі роки, а також отримав грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення.

Кошти з яких проводиться оплата праці державних службовців які працюють у військових комісаріатах та грошове забезпечення яке виплачується військовослужбовцям надходять з Міністерства оборони України до якого перераховуються з Державного бюджету України, а отже виплата вище зазначених компенсацій ОСОБА_1 призведе до надлишкової розтрати бюджетних коштів, а саме, у разі виплати цих коштів, одна й та сама особа за виконання своїх обов`язків перед державою отримає подвійні виплати з державного бюджету за відпустки та допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань адже під час проходження військової служби, як державної служби особливого характеру, Запорізьким обласним військовим комісаріатом було виплачено позивачеві усі належні йому у відповідності до чинного законодавства кошти, а отже з позивачем при звільнені було проведено розрахунки у повному обсязі.

Позивач у своєму позові посилається на положення пункту 2 частини 1 статті 9 ЗУ «Про відпустки» де зазначається, що до обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Суд не приймає до уваги такі посилання позивача, оскільки такі посилання у даному випадку є хибними, з тих підтав, що стаж роботи за весь період проходження військової служби за позивачем зберігався та у разі продовження проходження державної служби у наступних роках цей період був би зарахований та позивачеві надавалися б додаткові дні до щорічної основної відпустки передбачені частиною 1 статті 58 Закону України «Про державну службу» та зберігалися б усі періоди. Положення статті 9 Закону України «Про відпустки» діють у тому разі коли працівником взагалі не використовувалась щорічна основна відпустка.

Так, суд звертає увагу, що згідно положення частини 3 статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів.

У відповідності до наказу військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату № 150 від 04.07.2020 ОСОБА_1 у 2020 році було використано щорічну основну відпустку у обсязі 45 календарних днів та виплачено грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки.

Отже, ОСОБА_1 викорисана відпустка розміром 45 днів та отримана компенсація за 14 днів додаткової відпустки, що у сумі дає 59 днів, а отже ОСОБА_1 використане право на відпустки у повному обсязі.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 було використано право на відпустку і отримання грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань та оздоровлення при проходженні військової служби як державної служби особливого характеру, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні оскаржуваних виплат (на цивільній посаді) є правомірними.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд.7, код ЄДРПОУ 07835529), Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд.33, код ЄДРПОУ 09846164) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії щодо проведення повного розрахунку при звільненні,- відмовити

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова