Рішення № 96503594, 15.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Справа № 280/500/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

представника позивача - Зеленої Р.В.

представника відповідача - Лисенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52, код ЄДРПОУ 39025614)

до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935)

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110230/2020/000258/2 від 12 листопада 2020 року, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230/2020/00585 від 12 листопада 2020 року, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості винесене протиправно. Зокрема, зазначає, що позивачем було надано вичерпний перелік документів згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за першим методом - за ціною договору. Водночас, відповідач, вимагаючи надати додаткові документи всупереч ч. 3 ст. 53 МК України зазначив про наявність розбіжностей у відомостях, що самі по собі не підтверджують числові значення складових митної вартості в документах. Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні не навів достатніх та логічних аргументів для здійснення коригування заявленої митної вартості товару. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №10060 від 19.02.2021), в якому зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД № UA110230/2020/024888 від 12 листопада 2020 року митним органом виявлені розбіжності у поданих документах. Вказує, що з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, в рамках проведення консультацій, декларанту запропоновано подати додаткові документи. Оскільки в документах, які надані позивачем, були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України у сукупності стали підставою для прийнятгя митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що винесла законні та обгрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. З урахуванням викладено у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 25.01.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче судове засідання на 22.02.2021.

Ухвалою суду від 22.02.2021 відкладено підготовче засідання на 18.03.2021.

Ухвалою суду від 18.03.2021 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 15.04.2021.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Пердставник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 15.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

30 березня 2020 року між Акціонерним товариством «ЄПК Степногорськ» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» як покупцем укладено Контракт № 495 (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар в кількості та асортименті згідно зі специфікацією до цього Контракту, а покупець зобов`язаний прийняти товар та сплатити його вартість.

31 березня 2020 року до Контракту Сторонами укладено Додаткову угоду № 1, якою змінено реквізити покупця, інші умови залишилися без змін.

25 серпня 2020 року між продавцем та покупцем підписано Специфікацію № 2 до Контракту, відповідно до умов якої ця Специфікація визначає кількість, асортимент, ціну та умови поставки товару між продавцем та покупцем.

В Специфікації № 2 погоджено асортимент та ціну на товар: Підшипник 30-42726Е2М у кількості 2 520 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2 760 руб. РФ за одну штуку, а всього - 6 955 200 руб. РФ; Підшипник 30-23726Е2М у кількості 2 940 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2 760 руб. РФ за одну штуку, а всього - 8 114 400 руб. РФ, загальною вартістю 15 069 600 руб. РФ.

Крім того, Специфікацією № 2 встановлено умови поставки: відвантаження товару автомобільним транспортом FCA-Степногорськ, вантажоодержувач - TOB «ЄПК Україна», строк поставки - вересень-жовтень 2020 року.

01 вересня 2020 року між продавцем та покупцем підписано Специфікацію № 3 до Контракту, відповідно до умов якої ця Специфікація визначає кількість, асортимент, ціну та умови поставки товару між продавцем та покупцем.

В Специфікації № 3 погоджено асортимент та ціну на товар: Підшипник 30-42726Е2М у кількості 7 056 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2 760 руб. РФ за одну штуку, а всього - 19 474 560 руб. РФ; Підшипник 30-23726Е2М у кількості 7 056 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2 760 руб. РФ за одну штуку, а всього - 19 474 560 руб. РФ, загальною вартістю 38 949 120 руб. РФ.

Крім того, Специфікацією № 3 встановлено умови поставки: відвантаження товару автомобільним транспортом FCA-Степногорськ, вантажоодержувач - TOB «ЄПК Україна», строк поставки - жовтень-грудень 2020 року.

Поставка товару, передбаченого Специфікаціями № 2, № 3 відбулась кількома партіями. У вказаній справі досліджуються обставини поставки однієї спірної партії товару.

03 листопада 2020 року Акціонерним товариством «ЄПК Степногорськ» виставлено позивачу електронний рахунок-фактуру № 1698 (реєстраційний номер ESF- 990640000283-20201103-57827804) на поставку товару: підшипник з циліндричними роликами 30-23726Е2М у кількості 588 штук, загальною вартістю 1 622 880 руб. РФ; підшипник з циліндричними роликами 30-42726Е2М у кількості 588 штук, загальною вартістю 1 622 880 руб. РФ, всього на 3 245 760 руб. РФ.

Вартість товару сплачено позивачем у повному обсязі 01 вересня 2020 року платіжним дорученням в іноземній валюті № 277, платіж на загальну суму поставки - 54 018 720 руб. РФ (відповідно до п. 6.1. Контракту умови оплати: 100 % попередня оплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання кожної Специфікації до Контракту).

Для здійснення митного оформлення між TOB «СПК Україна» як декларантом та Приватним підприємством «Броклайн-2005» укладено Договір № 02/2019 на проведення митних формальностей від 02 січня 2019 року. Додаткову угоду № 1 до цього Договору Сторонами підписано 27 грудня 2019 року, якою продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2020 року.

Для митного оформлення ввезених на територію України товарів позивачем було подано митну декларацію № UA110230/2020/024888 від 12 листопада 2020 року.

Митну вартість товарів за поданою декларацією визначено за першим методом - ціною договору, а розмір митних платежів відповідно до графи 47 «нарахування платежів» становив 549 264 грн. 81 коп.

На підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару надано наступні документи: Пакувальний лист № 16 від 03 листопада 2020 року; Електронний рахунок-фактуру Е8Р-990640000283-20201103-57827804 (№ 1698) від 03 листопада 2020 року; Міжнародну товарно-транспортну накладну № 0002581 від 03 листопада 2020 року; Платіжне доручення № 277 від 01 вересня 2020 року; Накладну на відпуск товарів на сторону № 516 від 03 листопада 2020 року ; Довідку № 063 від 26 жовтня 2020 року на підтвердження транспортних витрат у розмірі 30 198 грн. 00 коп.; Заявка № 63 від 26 жовтня 2020 року; Рахунок-фактуру № 621 від 10 листопада 2020 року; Карточка рахунку № 281 (232726Е2М) від 01 вересня 2020 року; Оборотно-сальдову відомість по рахунку № 281 від 31 серпня 2020 року; Карточка рахунку № 281 (232726Е2М) від 01 вересня 2020 року; Карточка рахунку № 281 (42726Е2М) від 31 серпня 2020 року; Карточка рахунку № 281 (42726Е2М) від 31 серпня 2020 року№; Оборотно-сальдову відомість по рахунку № 281 від 01 вересня 2020 року; Видаткову накладну № 1688 від 10 вересня 2020 року; Протокол № 1 від 06 серпня 2020 року до Контракту, яким погоджено ціну товару; Додаткову угоду № 1 до Контракту; Специфікацію № 3 від 01 вересня 2020 року; Контракт № 495 від ЗО березня 2020 року; Договір № 02/2019 на проведення митних формальностей від 02 січня 2019 року; Договір № 010419 від 01 квітня 2019 року перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні; Заяву на проведення фітосанітарних процедур до ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області № 6212168 від 12 листопада 2020 року; Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № KZ UA 0 103 02567; Технічний опис товару від 20 серпня 2020 року; Лист № 693 від 21 серпня 2020 року, в якому повідомлено митні органи України про те, що товар, який поставляється в адресу Позивача, не є товаром двійного призначення; Лист № 694 від 21 серпня 2020 року в якому повідомлено митні органи України про те, що Позивач при поставці товару не здійснює страхування імпортного вантажу; Декларація на товари № 55204/041120/0007413 від 04 листопада 2020 року.

12 листопада 2020 року митницею направлено декларанту електронне повідомлення 585122 з вимогою надати додаткові документи (для здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару), а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У повідомленні також зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У відповідь на вищевказане повідомлення представником декларанта подано Специфікацію № 2 від 25 серпня 2020 року, інших додаткових документів не надано.

12 листопада 2020 року надійшло повідомлення від митниці декларанту № 585145, згідно з яким використано наявну у митниці інформацію щодо продажу на експорт в Україну подібного за ціною угоди на умовах поставки FCA з урахуванням всіх складових на рівні 2, 77 дол. США/кг співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією № UA110230/2020/015741 від 20 липня 2020 року.

12 листопада 2020 року Дніпровською митницею Державної митної служби України прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110230/2020/000258/2 та митну вартість однієї одиниці товару визначено за резервним методом на рівні 212, 2092 руб. РФ , внаслідок чого загальна вартість товару з суми 3 245 760, 00 руб. РФ збільшилася до 4 277 423, 71 руб. РФ.

Коригування митної вартості товару стало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230/2020/00585 від 12 листопада 2020 року.

Позивачем подано митну декларацію № UA110230/2020/024932 від 12 листопада 2020 року з урахуванням вищевказаного Рішення про коригування митної вартості та в графі 47 «Нарахування платежів» вказано суму у загальному розмірі 705 979 грн. 84 коп., яку сплачено позивачем у повному обсязі (що підтверджується платіжним дорученням № 2246 від 03 листопада 2020 року та № 2290 від 12 листопада 2020 року).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).

Під час здійснення Дніпровською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме:

1. Відповідно до п. 7.4 Контракту № 495 від 30 березня 2020 року в ціну товару, який поставляється, включається вартість пакування, але відсутні документи, в яких виділено вартість пакування, що унеможливлює перевірити складові митної вартості товару (неможливо перевірити та оцінити фактурну вартість товару та встановити фактичний розмір витрат на пакування, з урахуванням яких сформовано митну вартість оцінюваного товару).

Суд не погоджується із твердженням відповідача, оскільки згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Дійсно, п. 7.4. Контракту встановлено, що вартість пакування товару входить до його вартості. В свою чергу, п. 7.2. Контракту передбачено, що на кожну партію товару, що поставляється, продавець зобов`язаний скласти пакувальний лист, в якому зазначаються найменування товару, тип, кількість, кількість ящиків, вага нетто та брутто.

Виходячи з аналізу наведених норм МК України та п. 7. 4. Контракту, вартість пакування товару не є окремою складовою митної вартості товару, а тому не впливає на її розмір та не потребує окремого документального підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 20 березня 2018 року у справі № 815/4132/17, від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 тощо.

2. В платіжному дорученні в іноземній валюті № 277 від 01 вересня 2020 року в графі «Призначення платежу» зазначений Контракт № 495 від 30 березня 2020 року та специфікація № 2, № 3, але не зазначено дату специфікацій, що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію товару.

З цьогог приводу суд зазначає, що постановою Національного банку України № 216 від 28 липня 2006 року затверджено «Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

Пунктом 2.2 цього положення закріплено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

В свою чергу, в призначенні платежу платіжного доручення № 277 від 01 вересня 2020 року зазначено: передоплата за підшипники відповідно до Контракту № 495 від 30 березня 2020 року. Специфікації № 2, 3.

Як вже вказано вище, умови Контракту передбачають повну передоплату за товар. Специфкацією № 2 від 25 серпня 2020 року та передбачено вартість товару у розмірі 15 069 600 руб РФ, платіжне доручення в іноземній валюті свідчить про перерахування всієї суми в адресу АТ «ЄПК Стегіногорськ» з боку Позивача. Специфкацією № 3 від 01 вересня 2020 року передбачено вартість товару у розмірі 38 949 120 руб РФ, платіжне доручення в іноземній валюті свідчить про перерахування всієї суми в адресу АТ «ЄПК Степногорськ» з боку позивача.

З урахуванням викладеного та аналізу документів у сукупності, слід зазначити, що незначний недолік як відсутність дати Специфікацій № 2 та № 3 у платіжному дорученні не свідчить про неможливість ідентифікувати партію поставленого товару, а, отже, у Відповідача не було законних підстав для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем митної вартості.

Аналогічний висновок викладно в постанові Верховного Суду у справі №826/26058/15 від 04 вересня 2020 року.

3. У поданій до митного оформлення заявці № 63 від 26 жовтня 2020 року вказано строк поставки 10 листопада 2020 року, а фактично товар доставлено 12 листопада 2020 року.

У відповідності до «Інкотермс 2010» (п. 13.1. Контракту) умови поставки FCA передбачають, що продавець передасть товар випущений в митному режимі експорту, вказаному покупцем перевізникові в зазначеному місці.

Так, на підтвердження транспортування товару до митного контролю позивачем надано Договір транспортного експедирування № 010419 від 01 квітня 2019 року, який укладено між позивачем як замовником та ФОП ОСОБА_1 як виконавцем.

Пунктом 1.1. цього Договору сторонами погоджено, що виконавець відповідно до заявок Заявника надає послуги транспортного експедирування вантажів, що включають: перевезення, супроводження, експедирування вантажів автомобільним транспортом.

Договором детально погоджено його умови.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що замовник зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 30 банківських днів з дати їх надання на підставі оригіналів документів (в тому числі, рахунку на оплату).

Крім того, позивачем подано також до митного контролю: довідку № 063 від 26 жовтня 2020 року, заявку на перевезення вантажу автотранспортом № 63 від 26 жовтня 2020 року; рахунок-фактура № 621 від 10 листопада 2020 року на автоперевезення.

Цими документами додатково підтверджується вартість перевезення вантажу автомобілем VOLVO державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , НОМЕР_3 від М; Степногорськ, Акмолинська область, Республіка Казахстан до митного кордону Росія- Україна, пос. Нехотіївка-Гоптівка, яка складає 30 198 грн. 00 коп. перевізником ФОП ОСОБА_1 .

На думку суду, ці документи в сукупності підтверджують вартість транспортування товару, а твердження митного органу про ненадання таких документів є такими, що не відповідають дійсності.

Позивачем не надано документу на підтвердження здійснення розрахунку з ФОП ОСОБА_1 , оскільки в заявці № 63 сторонами погоджено оплату після розвантаження. Тобто, на момент проведення митного контролю цей документ не міг бути наданий, оскільки строк виконання зобов`язання позивачем не настав.

Однак, Митним кодексом України не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товару. Верховним Судом в постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зроблено висновок, що витрати на транспортування можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, ВС у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір купівлі-продажу та додатки до нього у разі їх наявності; 2) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу.

Також відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обгрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

12.11.2020 декларантом доадтково подано Специфікацію № 2 від 25 серпня 2020 року, а також повідомлено митницю, що інші додаткові документи надаватись не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, за результатом проведення консультації встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59, ст. 60 МКУ. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, ст. 63 МКУ. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умова поставки FCA з урахуванням всіх складових на рівні 2, 77 дол. США/кг співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією №UA 110230/2020/015741 від 20 липня 2020 року.

За цією декларацією розмитнено наступний товар, придбаний TOB «ЄПК Україна» у TOB «Торговий дім ЄПК», м. Москва, Російська Федерація: підшипники з циліндричними роликами: 30-42536JIM).

Придбання вказаного товару з боку TOB «ЄПК Україна» мало місце на підставі укладеного ним як Покупцем та TOB «Торговий дім ЄПК», м. Москва, Росія, як Продавцем Контракту № 742/901/17 від 02 листопада 2017 року.

Якщо проаналізувати спірну митну декларацію UA 110230/2020/024888 від 12 листопада 2020 року та митну декларацію № UA 110230/2020/015741 від 20 липня 2020 року, то поставлений товар не є подібним між собою.

По-перше, товар придбано позивачем у різних продавців. AT «ЄПК Степногорськ» є безпосередньо виробником товару, а TOB «Торговий дім ЄПК» є продавцем товару. Зрозуміло, що вартість товару продавця є вищою, ніж вартість товару виробника.

По-друге, товар по обом деклараціям це підшипники, однак, не аналогічні, мають різну номенклатуру. Вищезазначені підшипники відносяться до однієї конструктивної групи, а саме підшипників роликових радіальних з коротким циліндричним роликом, відповідно, мають однаковий код УКТЗЕД 8482500000. Але, зазначені підшипники мають відмінні один від одного геометричні характеристики, розраховані під різні робочі навантаження і вузли їх експлуатації.

Отже, головною відмінністю товару, придбаного за спірною декларацією та декларацією, на яку посилається відповідач, є різне цільове призначення таких підшипників.

Відтак, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110230/2020/000258/2 від 12 листопада 2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230/2020/00585 від 12 листопада 2020 року, прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зауваження відповідача, що товар випущено без надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, судом до уваги не приймається, оскільки до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Отже, позивач має право на судове оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості не залежно від того чи подана ним нова митна декларація під гарантію, чи без оформлення гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 (справа №300/379/19), від 27.04.2020 (справа №140/804/19), від 07.05.2020 (справа №400/2922/18).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 4621,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52, код ЄДРПОУ 39025614) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110230/2020/000258/2 від 12 листопада 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110230/2020/00585 від 12 листопада 2020 року, прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" судовий збір у розмірі 4621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 23.04.2021

Суддя Л.Я. Максименко