Ухвала суду № 96503445, 23.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/10612/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 02.03.2021 визнано неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи за 2020 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже проведеної виплати за 2020 рік та стягнуто з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат суму недоотриманої позивачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із врахуванням проведеної виплати, в сумі 9464 грн.

12.04.2021 Житомирським окружним адміністративним судом видано у даній справі виконавчий лист № 3361 2021 р.

20.04.2021 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю.

Заявник (позивач) у поданій заяві про встановлення судового контролю просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі та зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а також просить задовольнити клопотання, та постановити окрему ухвалу суду за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду, або у разі неподання такого звіту, своєю ухвалою встановити новий строк подання звіту, та накласти на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови, - штраф.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач вказує, що питання проведення перерахунку одноразової грошової допомоги до 5-го травня не вирішується вже на протязі багатьох років поспіль (2010,2011,2011,2013,2014), відповідач злісно ухиляється від сплати необхідної суми заборгованості перед стягувачем боргу з метою виконання перед ним фінансових зобов`язань, що виникли внаслідок судового рішення, а тому просить задовольнити подані заяву про встановлення судового контролю та заяву про примусове виконання рішення суду.

Вирішуючи у письмовому провадженні, подану позивачем заяву, та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Абзацем 1 ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зі змісту статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В свою чергу, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Частинами 1, 2 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи №240/10612/20 та прийняття рішення судом вже вирішувалося клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, втім судом у задоволенні такого відмовлено. Повторне вирішення вказаного клопотання не передбачено нормами КАС України.

При цьому слід відмітити, що у постановах від 31.10.2019 у справі №820/1560/17, від 07.11.2019 у справі №361/11754/13-а, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанцій можуть лише під час прийняття рішення у справі.

Водночас, слід врахувати, що положеннями КАС України передбачено, що судовий контроль є диспозитивним правом (а не обов`язком), яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин у справі судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

Так, як відмічає позивач відповідачем протягом тривалого часу (2010, 2011, 2012, 2013, 2014) не вирішуються у добровільному порядку спірні відносини щодо виплати щорічної разової грошової допомоги у повному обсязі.

Втім слід відмітити, що в даній справі вирішувалися лише відносини з приводу такої виплати за 2020 рік. Крім того, необхідно врахувати, що під час розгляду справи відповідач надав доповнення до відзиву, в яких просив суд прийняти рішення про стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоотриманої позивачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із врахуванням здійсненої виплати. Разом з тим, враховуючи правові висновки викладені Верховним Судом у зразковій справі №240/10612/20 відповідачем здійснено відповідний розрахунок недоотриманої позивачем виплати, який додано до матеріалів справи.

Таким чином, Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не заперечується встановлене право позивача на отримання щорічної виплати до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із врахуванням здійсненої виплати.

Аналізуючи вище наведене необхідно зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для будь-якої відповідальності боржника.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано обґрунтованих доказів в підтвердження необхідності встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко