Ухвала суду № 96502927, 20.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/1336/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Романчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Житомирської обласної прокуратури, Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Житомирської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 05.02.2021року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судове засідання у справі, призначене на 01.03.2021року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання Позивачем.

Ухвалою суду від 31.03.2021року до справи в якості Третьої особи на стороні Відповідача судом залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, що зумовило відкладення проведення судового засідання.

31.03.2021року до суду надійшло клопотання Відповідача про закриття провадження у справі, так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що протягом періоду з 01.07.2015року по 25.03.2020року Житомирська обласна прокуратура нараховувала та виплачувала йому заробітну плату на підставі Закону, який Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. N 6-р/2020 визнано неконституційним. В результаті застосування такої неконституційної норми при нарахуванні та виплаті заробітної плати Позивачу була завдана матеріальна шкода у вигляді недоотриманої заробітної плати в розмірі 944985,25грн.

Позивач вважає, що в силу вимог ст.152 Конституції України та вимог ст.1175 ЦК України така шкода підлягає стягненню з Держави Україна в особі Житомирської обласної прокуратури.

Представник Житомирської обласної прокуратури проти позову заперечила і пояснила, що нарахування та виплата Позивачу заробітної плати за спірний період проводилося у повній відповідності до вимог чинного на той час законодавства, а тому діями чи бездіяльністю обласної прокуратури Позивачу не було завдано жодних збитків. Одночасно представник зазначила, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. N 6-р/2020 не визнано протиправності дій чи бездіяльності органів прокуратури при нарахуванні та виплаті Позивачу заробітної плати за спірний період. Такої вимоги Позивачем не заявлено в межах даного спору, а тому даний спір в силу вимог частини п`ятої статті 21 КАС України, на думку представника Відповідача, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник Третьої особи, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, в судове засідання не прибув, направив до суду письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд робить висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач з 01.11.2013року по 31.12.2020року працював в органах прокуратури на відповідних посадах.

Як зазначено в позові, предметом позову по даній справі є відшкодування шкоди, завданої Позивачеві в результаті того, що Житомирська обласна прокуратура протягом періоду з 01.07.2015року по 25.03.2020року нараховувала та виплачувала йому заробітну плату на підставі Закону, який Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. N 6-р/2020 визнано неконституційним, що призвело до недоотримання заробітної плати на загальну суму 944985,25грн.

На думку Позивача така шкода підлягає відшкодуванню за рішенням суду.

Безспірно, згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тобто, за змістом приписів статті 5 КАС України вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої в результаті:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, якщо такі заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Аналогічно, за частиною ж п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 р. у справі N 925/1196/18 і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин по даній справі.

Суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

Так, у справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" (заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви N 29458/04 та N 29465/04, § 24).

Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд погоджується з доводами Позивача, що спірні відносини по даній справі зумовлені проходженням Позивачем публічної служби, в тому числі щодо виплати заробітної плати.

Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд наголошує, що приписами ст.5 та ч.5 ст.21 КАС України прямо зазначено, що за правилами адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Жодних вимог в розумінні положень пунктів 1 - 4 частини першої статті 5 КАС України Позивачем в даному позові не заявлено.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача, що наявність Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. N 6-р/2020 (Справа N 1-223/2018(2840/18) свідчить про протиправність дій, якими завдано шкоду.

Загальновідомо, що держава бере участь у справі як Відповідач через відповідні органи державної влади, якими завдано шкоду.

Суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. N 6-р/2020 (Справа N 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, вказаним Рішенням Конституційного Суду України не визнано протиправності дій чи бездіяльності Держави Україна в особі Житомирської обласної прокуратури при нарахуванні та виплаті заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача щодо можливості суду в розумінні вимог ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог Позивача з метою захисту його прав. Це право, а не обов`язок суду.

Таким чином, заявлена Позивачем вимога лише про відшкодування шкоди без вимог вирішити публічно-правовий спір не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі за позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Житомирської обласної прокуратури.

Роз`яснити, що вказаний спір підлягає розгляду в прядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

повний текст ухвали складено 23.04.2021року