Рішення № 96502835, 23.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/1721/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку з 19.02.2020 визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №918260814659 від 25.11.2020 та №918260814659 від 21.01.2021 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків суддівської винагороди, зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 року за № 03-23/115/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправність рішення відповідача, яким перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Не погоджуючись із безпідставною зміною відсоткових значень грошового утримання судді у відставці з 88% на 50%, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду головним управлінням здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із довідкою Житомирського апеляційного суду з розрахунку 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач вказав, що відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII. Оскільки стаж на посаді судді становить 10 років, тому розрахунок проведено у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Тому, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

З 16.08.2011 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як суддя у відставці і отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків заробітної плати, обчисленого на підставі Закону України №2453.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 25.11.2011 зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в м.Житомирі призначити, нарахувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання, починаючи з 16.08.2011 року відповідно до вимог ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. і Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. №865.

Після набрання постановою законної сили, щомісячне довічне грошове утримання виплачувалось позивачу у розмірі 88 відсотків заробітної плати судді.

У зв`язку із збільшенням з 01.01.2020 року посадового окладу судді апеляційного суду 27.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеного мені щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 року за № 03-23/115/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом від 19.06.2020 за № 0600-0305-8/27649 відповідач повідомив про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 року за № 03-23/115/2020 мені відмовлено.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/14308/20 дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті з 01.01.2020 щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 за №03-23/115/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визнано протиправними і зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 за №03-23/115/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020, з врахуванням раніше виплачених коштів.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач рішеннями за №918260814659 від 25.11.2020 та за № 918260814659 від 21.01.2021 здійснив перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При проведенні перерахунку відповідач застосував показник відсоткового співвідношення, передбачений частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі Закон №1402-УІІІ), у розмірі 50%.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно з абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12.02.2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічні положення також містяться у ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

На момент виходу позивача у відставку право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було гарантоване статтею 138 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до ч.3 якої передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VІ. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку після 30 вересня 2016 року, залежно від проходження чи непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу, а також роботи на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні зазначається, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013).

Конституційний Суд України також зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.

Конституційний Суд України визначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.

Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Як вже зазначалося вище, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 303-23/115/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівська винагорода, позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 173415 грн.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №240/14308/20 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, який обрахований в розмірі 50% від грошового утримання діючого судді .

При цьому, у листі та у відзиві представник відповідача відповідач посилається на положення ст. 142 Закону України №1402-VIII, якими зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20.

Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений саме виходячи з 88% від суддівської винагороди, яка зазначена в довідці Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений в порядку, передбаченому Законом від 07.07.2010 р. №2453-VІ, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом №1402-VIII.

Така відмінність полягає в тому, що за Законом від 07.07.2010 р. №2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80 і більше), виходячи з суддівської винагороди працюючого судді, яка, на відміну від положень 135 Закону №1402-VIII, обраховувалась (з урахування пункту 1 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11 -р/2018) з зовсім інших базових показників -10 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції. Водночас, ч. 3 ст. 135 Закону України №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також, як вже зазначалося вище, ст. 142 Закону України №1402-VIII установлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково, з різних законів.

Слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% від суддівської винагороди працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.

Зазначеної позиції підтримується П"ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.09.2020 у справі №420/3264/20, Сьомий апеляційний адміністративний суду у постанові від 25.03.2021 у справі №120/7111/20-а.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів пенсійної справи (протокол про призначення/перерахунок пенсії станом на 25.12.2020), суддівський стаж позивача, складає 24 роки 7 місяців 2 дні.

Отже, з урахуванням вказаних вище приписів ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50%+4х2 (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років)).

При цьому суд зазначає, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII (50 і більше) не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання позивача, визначеного на підставі норм Закону №1402-VIII, є більшим, ніж розмір його довічного грошового утримання, визначеного на підставі Закону від 07.07.2010 №2453-VI.

Отже, з урахуванням вказаних вище приписів ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому суд вважає, що відповідачем при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 протиправно зменшено відсоткове його значення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №918260814659 від 25.11.2020 та №918260814659 від 21.01.2021 .

В матеріалах справи містяться лише протоколи №918260814659 від 25.11.2020 та №918260814659 від 21.01.2021, у яких вказано номери та час перерахунку.

Однак, судом не встановлено прийняття відповідачем рішення у формі окремого документа про зменшення відсоткового значення спірних виплат, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, задоволення позову в обраний позивачем спосіб призвело б до зупинення правових наслідків рішення відповідача, яке прийнято на виконання рішення суду, та за своїми наслідками відповідає матеріально - правовим інтересам позивача, адже при перерахунку довічного грошового отримання відповідачем враховано довідку Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 року за № 03-23/115/2020, чого просив позивач при розгляді справи № 240/14308/20.

Тому, суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсоткового значення її розміру з 88% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та, як наслідок, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 року за № 03-23/115/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.

Аналогічний спосіб захисту порушеного права підтримується Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 25.03.2021 у справі №120/7111/20-а, яким постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 у частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсоткового значення її розміру залишено без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із 88 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 58% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 за № 03-23/115/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 450,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос