Рішення № 96500524, 15.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 справа № 914/851/16

Господарський суд Львівської області в складі суддів

Головуючий суддя О.Д. Запотічняк

Суддів М.Р. Король

Б.І. Яворського

За участю секретаря судових засідань А.П. Полянського

розглянувши матеріали справи

За позовом:

- Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу,

- Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів,

До відповідача 1: Львівської міська рада, м. Львів,

До відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Девелопмент", м. Київ,

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Міністерство культури та інформаційної політики України, м. Київ,

- Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів,

- Відділ Держгеокадастру у м.Львові, м. Львів,

- Відкрите акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація",

м. Львів,

про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради від 01.10.2015 р. № 5302 та від 21.05.2015 р. № 4671 в частині п. 2; визнання недійним договору оренди земельної ділянки.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Шейхет М.Г. - директор;

від позивача 2: Шумелда Р.Р., Могінська Т.А.; Шейхет М.Г.

від відповідача 1: Поліщук О.С.;

від відповідача 2: Жбадинський В.О., Величко Д.В.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: не з`явився;

Хід розгляду справи.

На новому розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/851/16 за позовом Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Девелопмент", за участю третьої особи 1: Міністерство культури України, третьої особи 2: Львівської обласної державної адміністрації, третьої особи 3: Відділу Держгеокадастру у м.Львові, третьої особи 4: Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" про визнання недійним ухвал ЛМР № 5302 від 01.10.2015 р. та №4671 від 21.05.2015р. в частині п.2 та визнання недійним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер № 4610137500:02:005:0024.

Ухвалою від 24.07.2017 суд прийняв справу до провадження та призначив розгляд справи на 01.08.2017.

Ухвалами від 01.08.2017 та 05.09.2017 суд відклав розгляд справи на 05.09.2017 та 19.09.2017 відповідно.

Ухвалою від 19.09.2017 суд зупинив провадження та призначив комплексну судово інженерно-технічну експертизу у справі.

На адресу суду 30.05.2018 р. за (вх. №19211/18) надійшла заява представника позивача про відвід судового експерта.

Судом було витребувано справу № 914/851/16 у Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для вирішення питання щодо відводу судового експерта. Ухвалою від 22.06.2018 суд поновив провадження у справі та призначив розгляд заяви на 02.07.2018.

Ухвалою від 02.07.2018 суд відмовив у задоволенні відводу судовому експерту - Сенейко І.Б., зупинив провадження у справі та скерував матеріали справи до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертизи за питаннями викладеними в ухвалі суду від 19.09.2017р.

На адресу суду 26.10.2018р. надійшла повторна заява Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу №421-18 про відвід судового експерта Львівського науково дослідного інституту судових експертиз від проведення експертизи у даній справі.

Згідно супровідного листа Львівського НДІ від 02.11.2018р. №5718, матеріали справи №914/851/16 були повернені Господарському суду Львівської області. До супровідного листа було долучено повідомлення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.11.2018р. №5718 про неможливість дати висновок судової земельно-технічної експертизи у зв`язку із непредставленням позивачем для огляду земельної ділянки.

Ухвалою від 23.11.2018 суд поновив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 р. провадження у справі зупинено, а справу для вирішення питання по заяві про відвід судді Запотічняк О.Д., передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 22.12.2018р., розгляд заяви позивачів від 20.12.2018 р. про відвід судді Запотічняк О.Д. передано судді Березяк Н.Є.

Ухвалою від 26.12.2018р. суддею Березяк Н.Є взято самовідвід по розгляду заяви про відвід (вх. № 48881/18).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018р., головуючим суддею по розгляду заяви позивачів від 20.12.2018 р. про відвід судді Запотічняк О.Д. було визначено суддю Рима Т.Я.

Ухвалою суду від 28.12.2018 р. в задоволенні заяви позивачів про відвід судді Запотічняк О.Д. - відмовлено та повернуто раніше визначеному складу суду для розгляду.

Ухвалою від 02.01.2019 розгляд справи поновлено та призначено розгляд справи на 29.01.2019.

Ухвалою від 29.01.2019 змінено найменування відповідача №2 з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Львівська мрія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Парус Девелопмент».

30.01.2019р. позивачем №2 було подано клопотання про відвід експертній установі Львівському науково дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 30.01.2019р. відмовлено у задоволенні заяви Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про відвід судового експерта від проведення експертизи призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.09.2017р. та відмовлено у задоволенні клопотання Позивача №2 про відвід експертної установи від проведення експертизи призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.09.2017р.

Ухвалою від 30.01.2019р. суд відмовив позивачам 1 та 2 у задоволенні заяви про забезпечення позову з врахуванням заяви Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про уточнення та доповнення заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 30.01.2019р. призначено колегіальний розгляд справи №914/851/16 у складі трьох суддів. Згідно витягу з протоколу автоматичного розподілу було визначено наступний склад колегії суддів, для розгляду даної справи : Запотічняк О.Д. - головуючий суддя, суддя Іванчук С.В., суддя Фартушок Т.Б. та призначено розгляд справи на 27.02.2019.

Представником позивача №2 подано 27.02.2019р. через канцелярію суду заяву про відвід судді Запотічняк О.Д від участі у справі №914/851/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 р. провадження у справі №914/851/16 зупинено, а справу для вирішення питання по заяві про відвід судді Запотічняк О.Д., передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з передачею справи №914/851/16 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, головуючим суддею по розгляду заяви позивача №2 про відвід судді Запотічняк О.Д. було визначено суддю Ділай У.І.

Ухвалою суду від 07.03.2019р. в задоволенні заяви позивача №2 про відвід судді Запотічняк О.Д. у справі №914/851/16 - відмовлено. Справу повернуто раніше визначеному складу колегії для розгляду.

Ухвалою від 11.03.2019 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 27.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2019р. призначено у справі судову експертизу та зупинено провадження у справі.

З метою вирішення клопотання експертів щодо залучення спеціалістів та надання додаткових документів необхідних для проведення експертизи, суд ухвалою від 15.05.2019р. поновив провадження у справі та призначив її розгляд в підготовчому засіданні на 23.05.2019р.

Ухвалою від 23.05.2019р. суд відклав підготовче засідання на 05.06.2019р.

Ухвалою від 05.06.2019р. суд зупинив провадження у справі №914/851/16 на час проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, судової експертизи призначеної ухвалою від 27.03.2019р.

Листом від 20.08.2019р. №12159/19-41, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи №914/851/16 суду без виконання , у зв`язку із відсутністю попередньої оплати вартості судової експертизи.

Згідно витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019р., у зв`язку із перебуванням у відпустці члена колегії суддів - судді Іванчук С.В., та з метою розгляду питання про поновлення провадження у справі і недопущення порушення процесуальних строків, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого суддю Іванчук С.В було замінено на суддю Яворського Б.І.

Ухвалою від 04.09.2019 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 12.09.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Фартушка Т.Б., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого суддю Фартушок Т.Б. було замінено на суддю Король М.Р.

Ухвалами від 12.09.2019, 02.10.2019 було відкладено розгляд справи на 02.10.2019 та 23.10.2019 відповідно.

Ухвалою від 23.10.2019 відмовлено в прийнятті заяви від 02.10.2019р. Вх. № 2668/19 про зміну підстав позову.

Враховуючи, що після оголошення про вихід суду до нарадчої кімнати для постановлення ухвали за результатами розгляду заяви про зміну підстав позову, а також після виходу суду із нарадчої кімнати та оголошення ухвали, представником позивачів було оголошено усну заяву про відвід головуючому судді у справі - Запотічняк О.Д., суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.10.2019р. до 14год 30 хв., для надання представнику позивачів можливості подати письмову заяву про відвід судді.

Представником позивачів 24.10.2019р. через канцелярію суду було подано заяву від 24.10.2019р. Вих. №468-19 про відвід судді Запотічняк О.Д. від розгляду справи №914/851/16.

Також представником позивачів було подано клопотання про розгляд заяви позивачів від 24.10.2019р. Вих. №468-19 про відвід судді Запотічняк О.Д. без участі представників позивачів.

Проте, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Король М.Р., яка входить до складу колегії суддів із розгляду справи №914/851/16, розгляд заяви про відвід судді не відбувся.

Ухвалою від 25.10.2019р. суд призначив розгляд заяви про відвід на 25.10.2019р. о 12:00год, оскільки представник позивачів подав клопотання про розгляд заяви про відвід головуючому судді в судовому засіданні за його участю.

Ухвалою від 25.10.2019р., колегія суддів у складі головуючого судді Запотічняк О.Д., судді Король М.Р. та судді Яворського Б.І., визнала заяву Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу від 24.10.2019р. вих. №468-19 про відвід судді Запотічняк О.Д. від розгляду справи №914/851/16 необґрунтованою, та зупинила провадження у справі для розгляду заяви про відвід судді Запотічняк О.Д.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з передачею справи №914/851/16 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, головуючим суддею по розгляду заяви позивачів про відвід судді Запотічняк О.Д. було визначено суддю Іванчук С.Б.

Ухвалою суду від 31.10.2019р. в задоволенні заяви Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу про відвід судді Запотічняк О.Д. у справі відмовлено, а справу повернуто раніше визначеному складу суду для розгляду.

Ухвалою від 04.11.2019р. суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд в підготовчому засіданні на 20.11.2019р.

Ухвалою від 20.11.2019р. у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 21.01.2020 суд поновив провадження у справі для розгляду клопотання експерта щодо надання додаткових доказів необхідних для проведення експертизи.та призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 05.02.2020.

Ухвалою від 05.02.2020 суд зупинив провадження у справі з метою проведення експертизи.

Згідно листа від 28.09.2020р. №34133/19-41/22880/22881/20-41, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз направив висновок експерта від 28.09.2020 №34133/19-41/22880/22881/20-41.

Ухвалою від 08.10.2020 суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи на 27.10.2020.

Ухвалами від 27.10.2020, 17.11.2020 суд відклав розгляд справи на 17.11.2020 та 26.11.2020 відповідно.

Ухвалою від 26.11.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 15.12.2020 та провів зміну третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача замість Міністерство культури України на Міністерство культури та інформаційної політики України.

Судове засідання 15.12.2020 не відбулось, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Король М.Р., ухвалою від 23.12.2020 суд призначив розгляд справи на 28.01.2021 та викликав в судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Савчак В. Ю. для роз`яснення висновку експертизи.

Ухвалою від 28.01.2021 суд відклав розгляд справи на 04.02.2021.

Ухвалою від 04.02.2021 суд долучив до матеріалів справи копію листа Міністерства культури та інформаційної політики від 11.01.2021 №124/6.11.7. Викликав повторно в судове засідання судового експерта Савчак В. Ю. на 12.02.2021.

Ухвалами від 12.02.2021, 23.02.2021, 05.03.2021, 23.03.2021 суд відклав розгляд справи на 23.02.2021, 05.03.2021, 23.03.2021 та 15.04.2021 відповідно.

В судовому засіданні 15.04.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача 1 та 2.

Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, ТОВ "Парус Девелопмент", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства культури та інформаційної політики України, Львівської обласної державної адміністрації, Відділу Держгеокадастру у м. Львові, ВАТ "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради від 01.10.2015 № 5302 та № 4671 від 21.05.2015 в частині п. 2, а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.11.2015, вважаючи, що вказані ухвали та договір порушують права та інтереси єврейської громади, поховання якої знаходяться на спірній земельній ділянці.

Позовні вимоги обгрунтовують тим, що при прийнятті оскаржуваних ухвал та при укладенні договору оренди Львівською міською радою не дотримано вимог Міжурядової угоди, укладеної 04.03.1994 року між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки «Про охорону та збереження культурної спадщини», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20.07.1998 р., а саме: перед прийняттям рішень про надання земельної ділянки для будівництва, Львівська міська рада зобов`язана була замовити проведення археологічних досліджень на предмет наявності археологічних пам`яток, обстежити та вивчити земельну ділянку, що планувалась для передачі в оренду. Зазначає, що Відповідач 1 діяв всупереч норм матеріального права, надав земельну ділянку в користування з метою забудови з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Вважають, що вищевказані ухвала та договір є такими, що суперечать законодавству, порушують права позивачів 1 та 2 та підлягають визнанню недійсними.

Заперечення відповідача 1 проти позову.

Відповідач 1 проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх заперечень Львівська міська рада посилається на те, що спірна земельна ділянка кадастровий № 4610137500:02:005:0024, яка знаходиться в комунальній власності ніколи не перебувала у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, а отже оскаржувані ухвали Львівської міської ради ніяким чином не порушують охоронювані законом права національних меншин на збереження національних культурних традицій єврейського народу, представниками якої є позивачі.

Відповідно до п 3.5. Наказу Міністерства культури № 158 від 11.03.2;013 року - про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього обєкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Натомість, Львівську міську раду, як власника об`єкта щодо щойно виявленого об`єкта культурної спадщини не було повідомлено про занесення об`єкта культурної спадщини Нове юдейське кладовище до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини органом виконавчої влади , документально це не підтверджено.

Вважає позовні вимоги безпідставними та зазначає, що Львівська міська рада приймаючи оскаржувані акти діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечення відповідача 2 проти позову.

Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що передана йому в оренду земельна ділянка не відноситься до об`єктів культурної спадщини, на спірній земельній ділянці не було поховань і вона не входить в межі єврейського кладовища, які встановлені і визначені.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача-2 зазначив, що позивачі належними та допустимими доказами не обґрунтували підставність своїх позовних вимог, та не довели яким чином порушені їхні права. Вважає, що інтереси Позивача захищені рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/3297/18, де визнано бездіяльність ЛМР протиправною та зобов`язано виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України". Щодо захисту права Позивачів у даній справі зазначив, що вимоги позивача не є обгрунтованими та конкретизованими, відтак задоволенню не підлягають. У разі задоволення позовних вимог порушене право позивача відновлене не буде,оскільки земельна ділянка повернеться до попереднього власника.

Пояснення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1, 2, 3, 4.

На новому розгляді справи №914/851/16 у Господарському суді Львівської області треті особи 1, 2, 3, 4 пояснень не подавали, в судові засідання не з`являлись.

Представник третьої особи Львівської обласної державної адміністрації періодично був присутній в судових засіданнях, однак письмових пояснень по суті спору не подав.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящихся №522 від 16.10.1969р. об`єднано території Янівського та Єврейського (Юдейського) кладовищ та створено єдину службу по експлуатації Янівського кладовища. На даний час територію Янівського кладовища обслуговує КП «Виробничо-реставраційний комбінат похоронного обслуговування», якому у постійне користування передана земельна ділянка по вул. Шевченка, 128 заг. пл. 32,3338 га. На цій земельній ділянці розміщене і Єврейське кладовище. Таким чином межі земельної ділянки по вул. Шевченка, 128 (на якій розміщене єврейське кладовище) встановлені та визначені. Рішенням №268 від 19.06.1980р. комітету Львівської міської ради народних депутатів Янівський цвинтар закрито та заборонено захоронення на ньому. Доступ до цвинтаря є вільним і ніяким чином не перешкоджає праву національної меншини на збереження національних культурних традицій єврейського народу.

Ухвалою Львівської міської ради № 4671 від 21.05.2015 року «Про затвердження ПАТ «Будівельно-монтажне управління «Львівгазифікація» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. В. Єрошенка, 22» вилучено за згодою з користування ПАТ «Львівгаз» земельну ділянку площею 0,5179 га на вул. В.Єрошенка, 22, затверджено ПАТ «Будівельно-монтажне управління «Львівгазифікація» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку на вул. В. Єрошенка,22 (кадастровий № 4610137500:02:005:0024) в оренду на 10 років для будівництва і обслуговування готелю вищого розряду перевівши із земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової і громадської забудови за функцією використання землі змішаного використання (землі комерції) ( а.с. 219, т. 1).

29.07.2015 року між ПАТ «Будівельно-монтажне управління «Львівгазифікація» та ТОВ «БК Львівська мрія» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого відповідач-2 придбав будівлі та споруди на вул. В.Єрошенка, 22 у м.Львові (а.с.157-158 т.1).

Ухвалою Львівської міської ради № 5302 від 01.10.2015 року ТОВ «БК Львівська мрія» передано земельну ділянку на вул. В. Єрошенка, 22 у м. Львові площею 0,5179 га (кадастровий № 4610137500:02:005:0024) із земель, які є власністю територіальної громади м.Львова, в оренду терміном на 10 років для будівництва і обслуговування готелю вищого розряду за рахунок земель житлової і громадської забудови за функцією використання землі змішаного використання ( землі житлової забудови, землі комерції) ( а.с. 220, т. 1).

На виконання зазначеної вище ухвали, 12.11.2015 року між Львівською міською радою та ТОВ «БК Львівська мрія» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий № 4610137500:02:005:0024, що розташована по вул. В.Єрошенка,22 у м. Львові (а.с. 159-160, т.1).

Згідно п.2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001 року № 1768 охоронний договір укладає власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган. Тобто право на укладення охоронного договору належить Львівській міській раді.

Позивачі зазначають, що перед прийняттям рішень про надання земельної ділянки для будівництва, Львівська міська рада зобов`язана була замовити проведення археологічних досліджень на предмет наявності археологічних пам`яток, обстежити та вивчити земельну ділянку, що планувалась для передачі в оренду, чого не зробила, чим порушила норми чинного законодавства та права єврейської громади, поховання якої, як стверджують позивачі, знаходяться на спірній земельній ділянці.

Відтак, Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу просять визнати недійсними ухвали Львівської міської ради від 21.05.2015 р №4671 та від 01.10.2015 р. №5302 в частині п.2, а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий № 4610137500:02:005:0024, укладений між Львівською міською радою та ТзОВ «БК Львівська мрія».

Оцінка суду.

Щодо призначення експертизи.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2016 року у даній справі скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року , а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку , що для правильного вирішення спору в даній справі необхідно з метою захисту охоронюваного законом інтересу позивачів та дотримання принципу верховенства права, перш за все, суду першої та апеляційної інстанції слід було визначитися щодо можливості призначення відповідної експертизи з метою встановлення накладення земельних ділянок та визначення меж такого накладення і лище після встановлення такого накладення чи ненакладення було б за можливе повно та всебічно розглянути справу та вирішити спір по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 19.09.2017 суд призначив комплексну судово інженерно-технічну експертизу у справі. На вирішення експертизи, було поставлено наступні питання: 1) Чи накладається земельна ділянка кадастровий № 4610137500:02:005:0024 та земельна ділянка Нового Юдейського кладовища XIX ст. на вул. Єрошенка у м.Львові.

2) Якщо земельна ділянка кадастровий № 4610137500:02:005:0024 та земельна ділянка Нового Юдейського кладовища XIX ст. на вул. Єрошенка у м.Львові накладаються, вказати межі такого накладення.

Згідно висновку експерта №34133/19-41/22880/22881/20-41 від 28.09.2020 (том 8, а.с.11) на місцевості експерту було вказано на історичні межі Нового юдейського кладовища, яке на сьогодні фактично є частиною Янівського кладовища на яке кладовищу видано акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 005462 від 08.10.2003 року. Визначити площу історичної території Нового юдейського кладовища за фактичним використанням не вдалось можливим, оскільки будь-які вказівники, які б виокремлювали його з числа Янівського кладовища на місцевості відсутні.

Для проведення дослідження експерт встановлював чи обидва досліджувані об`єкти характеризуються правовим статусом «земельної ділянки». Проаналізувавши матеріали справи, експерт дійшов висновку, що відносно Нового юдейського кладовища, розташованого у м. Львові по вул. Єрошенка, будь-яка документація із землеустрою відсутня, установлені межі, площа та місце розташування у Нового юдейського кладовища відсутні. Таким чином, територія Єврейського кладовища не характеризується жодною із ознак, які притаманні земельним ділянкам, тому не може аналізуватися з точки зору накладання відносно земельної ділянки кадастровий № 4610137500:02:005:0024.

В даному випадку експерт співставив між собою межі історичної території Нового юдейського кладовища, визначені паспортом пам`ятки - об`єкту культурної спадщини (щойно виявленої пам`ятки історії) та межі земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:02:005:0024 на предмет наявності/відсутності перетину між ними.

За наслідками співставлення координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий № 4610137500:02:005:0024 та історичної території Нового юдейського кладовища експертом встановлено, що між об`єктами дослідження існує перетин загальною площею 0,0022 га, що складається з двох відокремлених частин - площами 0,0021 га та 0,0001 га.

Експертом у висновку надано відповідь на питання, яке не ставилось йому для вирішення, а саме щодо перетинання земельної ділянки кадастровий № 4610137500:02:005:0024 та Нового юдейського кладовища.

Згідно ч. 8 ст. 98 ГПК України якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судово-експертну діяльність» експертна ініціатива - викладення експертом виявлених у ході проведення експертизи відомостей, які можуть мати значення для кримінального провадження, цивільної, господарської, адміністративної справи, справи про адміністративне правопорушення, виконавчого провадження або поза межами судочинства, з приводу яких йому не були поставлені питання.

Колегія суддів зазначає, що відповідь експерта, щодо перетинання ділянок не є доречною у експертному висновку, адже питання було поставлене щодо накладення земельних ділянок, а не перетину, відтак дана відповідь не надала чіткої відповіді на питання, поставлені для проведення експертизи.

Згідно приписів ст. 10 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Щодо порушення оскаржуваними ухвалами Львівської міської ради порядку передачі спірної земельної ділянки в оренду та укладення договору, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними актів органу місцевого самоврядування і доказуванню підлягає невідповідність їх вимогам чинного законодавства або/та визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти, з врахуванням вищенаведеного, спірні ухвали прийняті в межах компетенції та у відповідності до чинного на час її прийняття вимогам законодавства.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковим до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ст.58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, тому при зясуванні законності прийняття відповідачами спірних рішень, потрібно керуватися законодавством, яке діяло на дату їх прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх вимог позивачі 1 та 2 посилаються на порушення Львівською міською радою порядку передачі спірної земельної ділянки в оренду для здійснення будівництва. При цьому вони зазначають, що спірна земельна ділянка належить до меж Юдейського цвинтаря, ХІХ ст., зазначена територія цвинтаря була предметом вивчення і дослідження, на неї виготовлено паспорт та облікова картка об`єкта культурної спадщини.

Згідно з пунктом 34 статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

Частиною 3 ст. 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних ухвал) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних ухвал) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (у редакції станом на 21.05.2015р.) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 124 ЗК України (у редакції станом на 21.05.2015р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних ухвал) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття ухвали Львівської міської ради №4671 від 21.05.2015 та укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер № 4610137500:02:005:0024 слугувало звернення ПАТ «Будівельно-монтажне управління «Львівгазифікація».

На земельній ділянці кадастровий номер № 4610137500:02:005:0024 розміщені об`єкти нерухомості, що перебували у власності ПАТ «Будівельно-монтажне управління Львівгазифікація», що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2008р. (а.с. 175-176, т. 1) і набуті ним в процесі приватизації (Реєстраційне посвідчення від 08.06.1998р. видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с. 177, т. 1). Вказані об`єкти нерухомості, а також сама земельна ділянка не входили до Реєстру пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Будь-які застереження щодо земельної ділянки і нерухомості на час прийняття ухвали були відсутні. Відповідач 2 придбав дану нерухомість , що підтверджується договором купівлі - продажу .

До матеріалів справи долучено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва готелю вищого розряду у м.Львові на вул.. В.Єрошенка, 22, який містить необхідні висновки та погодження органів державної влади та місцевого самоврядування, що передбачені ст. 123 ЗК України ( а.с. 225-265, т. 1).

Згідно Довідки про правовий статус земельної ділянки від 15.03.2011 року № 40/01-15/2364 за категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, звязку, оборони, енергетики та іншого призначення (а.с. 227, т. 1).

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №4671 від 21.05.2015 р., ПАТ «Будівельно-монтажне управління «Львівгазифікація» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га по вул. Єрошенка, 22 у м. Львові, тому твердження позивачів про порушення порядку зміни цільового призначення є необґрунтованим.

Укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.07.2015р. між ПАТ «Будівельно-монтажне управління «Львівгазифікація» та звернення ТзОВ «БК Львівська мрія» до Львівської міської ради про переоформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий № 4610137500:02:005:0024 у відповідності до вимог ч.3 ст.6 Закону України «Про оренду землі» стало підставою прийняття Львівською міською радою оскаржуваної ухвали №5302 від 01.10.2015 р. та укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер № 4610137500:02:005:0024..

Позивачі просять визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий №4610037500:02:005:0024, укладений між Львівською міською радою та ТзОВ «БК Львівська мрія».

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. (далі постанова пленуму № 11) визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, для визначення земельної ділянки як історико-культурного призначення не достатньо встановлення обставин знаходження на ній історико-культурного об`єкта, а необхідною умовою є вчинення компетентними державними органами дій шляхом прийняття відповідних актів, в даному випадку прийняття рішень щодо включення такого об акта до реєстру пам`яток національного чи місцевого значення.

Колегія суддів звертає увагу, згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пунктом 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий № 4610137500:02:005:0024 між ТОВ «БК Львівська мрія» та Львівською міською радою є логічним. Адже Відповідач 2 купив бетонні об`єкти нерухомості, що не є тимчасовими спорудами, на вказаній земельній ділянці, що в подальшому і спричинило укладення договору оренди земельної ділянки з Відповідачем 1.

Згідно приписів ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Твердження позивачів, що було придбано тимчасові споруди спростовуються витягом з державного реєстру ( том в.с.1 а.с. 175-176 ).

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначають, що громадські організації Об`єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу були створені в рамках Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994 з метою захисту культурної спадщини, зокрема національних культурних традицій єврейського народу, збереження яких знаходиться під загрозою, у зв`язку з наданням за спірними ухвалами та договором земельної ділянки, частина якої має історико-культурну цінність, як Юдейський цвинтар ХІХ століття.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про національні меншини в Україні" пам`ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Згідно зі ст. 13 вказаного Закону громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об`єднання.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Як стверджують позивачі 1 та 2, виділена відповідачу-2 земельна ділянка відносилась до Юдейського цвинтаря XIX ст. і на ній були розміщені давні поховання. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі покликаються на те, що Нове юдейське кладовище, XIX ст. на вул. Єрошенка у м. Львові відноситься до об`єктів культурної спадщини, зазначена територія цвинтаря була предметом вивчення і дослідження, на неї виготовлено паспорт та облікова картка об`єкта культурної спадщини.

Згідно п.11 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», п. 2.4 ст.2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013р (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.13р. за № 528/23060) (далі Порядок) визначено, що виявлення об`єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об`єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

Згідно паспорта та картки об`єкта культурної спадщини, дослідження можливого об`єкту культурної спадщини за адресою м. Львів вул. Єрошенка, 22 та підготовку документів здійснювало ТзОВ «Зелемінь».

Відповідно до п. 3.3 Порядку орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі висновків, викладених в протоколі науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради, приймають рішення про занесення (незанесення) об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Пунктами 3.1-3.2 Порядку передбачено, що підставою внесення до Переліку нововиявленого об`єкта культурної спадщини є Протокол відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.

Відповідно до п. 4.1 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, такий паспорт повинен бути складений після занесення об`єкта культурної спадщини до переліку об`єктів культурної спадщини.

На підтвердження історико-культурної цінності земельної ділянки на вул. Єрошенка, 22 у м. Львові позивачами було подано до суду Паспорт об`єкту культурної спадщини - Нового юдейського кладовища ХІХ століття у м. Львові, вул. Єрошенка та облікову картку об`єкта культурної спадщини Нове юдейське кладовище, складені, в тому числі науковим співробітником Представництва в Україні Американського об`єднання комітетів для євреїв, за замовленням вказаного представництва та підписані начальником Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, відповідно до яких на земельній ділянці, розташованій вздовж вул. Єрошенка у м. Львові, знаходиться об`єкт культурної спадщини - Нове юдейське кладовище ХІХ століття.

У матеріалах справи відсутні докази відмови внесення Нового юдейського кладовища ХІХ століття у м. Львові на вул. Єрошенка до відповідного Переліку чи Реєстру об`єктів культурної спадщини.

За результатами розгляду облікової документації, відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА, надіслав зазначену вище документацію на розгляд Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України.

04.12.2017р. Департаментом архітектури та розвитку містобудування ЛОДА було прийнято наказ № 58-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток».

Щодо покликання Позивачів на те, шо у зв`язку з прийняттям Департаментом архітектури та розвитку містобудування ЛОДА було прийнято наказ № 58-ос від 04.12.2017р. «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток» змінився правовий статус об`єкта культурної спадщини і такий набув статусу нововиявленої пам`ятки та, в силу вимог ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини», набув і охоронного статусу на рівні із пам`яткою культурної спадщини, то з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

На виконання абзацу третього частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Міністерством культури України було розроблено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджено Наказом Міністерства культури України 11.03.2013 року № 158 (далі - Порядок), що визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Пунктом 2 розділу І Порядку визначено, що уповноваженний орган - це орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Пунктами 2-4 розділу II Порядку визначено, що уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських Формувань.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у Формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу.

Таким чином, наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА № 58-ос від 04.12.2017р. «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток», яким внесено в Перелік щойно виявлених пам`яток історії Нове юдейське кладовище на вул. Єрощенка у м. Львові, не є тим документом, який підтверджує занесення щойно виявленого об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини, та слід зазначити, що закон не має зворотної сили, оскільки ухвала Львівською міською Радою приймалась по -перше у 2015 році, по друге не доведено, що ділянка входить до меж Нового Юдейського кладовища.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України №124/6 11.7 від 11.01.2021 повідомлено, що станом на 11.01.2021 об`єкт: Нове юдейське кладовище на вул. Єрошенка у м. Львові не занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 09.09.14 р. (справа № 5011-48/950/2012) висловлена правова позиція, що в силу ст.13 Закону № 1805-Ш порядок визначення категорій памяток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Встановлено також, що суд адміністративної юрисдикції розглядає, зокрема, спір про визнання протиправною бездіяльність Львівської міської ради та виконкому Львівської міської ради за позовом позивачів щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.98 р. № 604-р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України саме в частині невжиття заходів, спрямованих на організацію обстеження та вивчення території Нового юдейського цвинтаря ХІХ ст.. на вул..Єрошенка у м.Львові (справа 2-а/461/180/16).

Щодо визнання недійсним договору , колегія суддів зазначає, що позивачами не доведено наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Відповідно до п.2.10 постанови пленуму № 11 в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обовязок доведення наявності обставин, з якими закон повязує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Заявляючи вимогу про визнання правочину недійсним, позивачі жодним чином не обґрунтували, яких вимог, необхідних для чинності правочину, не дотрималася сторона (сторони) договору оренди земельної ділянки по вул. Єрошенка, 22. Більше того право Позивачів не буде відновлено, в разі задоволення позову та визнанням недійсними оскаржуваних ухвал, адже, до ТОВ «Парус Девелопмент» власником нерухомого майна, на спірній території, було ТОВ «БМУ «Львівгазифікація». Відтак, в разі задоволення позову, власність була б повернута попередньому власнику - ТОВ «БМУ «Львівгазифікація», а не Позивачам 1 чи 2.

Оскільки позивачем вибрано неправильний спосіб захисту, який не відновлює порушеного права, це є достатньо підставою для прийняття рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради від 01.10.2015 р. № 5302 та від 21.05.2015 р. № 4671 в частині п. 2 та визнання недійним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер № 4610137500:02:005:0024, не відновлять охоронюваного законам права Позивачам, а відтак, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав відмови в задоволенні позову не спростовує.

Судові витрати.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір залишається за позивачами 1 та 2.

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2021.

Головуючий суддя О.Д. Запотічняк

Суддя М.Р. Король

Суддя Б.І. Яворський