Ухвала суду № 96500457, 26.04.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

26 квітня 2021 року м. Харків Справа № 913/216/21

Провадження № 30/913/216/21

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П., розглянувши матеріали позовної заяви № 50/1-226вих-21 від 09.04.2021

Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області, в інтересах держави в особі

Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача - фізичної особи-підприємця Сергієнко Тетяни Іванівни, м. Золоте Попаснянського району Луганської області

про стягнення 3001 грн 01 коп.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Сергієнко Тетяни Іванівни про стягнення плати в розмірі 3001,01 грн за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що 16.08.2018 уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Луганській області в ході здійснення рейдової перевірки у Луганській області на автомобільній ділянці державного значення Р-66 КПП «Демино-Олександрівка» - Сватове - Лисичанськ - Луганськ км 139+835 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки - SCANIA P400 реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та інформації регіонального сервісного центру № 4444 (м. Лисичанськ Луганської області) є фізична особа-підприємець Сергієнко Тетяна Іванівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами проведення габаритно-вагового контролю 16.08.2018 було складено акт № 0003008 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 0003008 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". До вказаного акту проведений розрахунок від 16.08.2018, згідно з яким розмір плати за проїзд склав 96,57 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 16.08.2018 становить 3001,01 грн.

Відповідач будучи обізнаним про факт нарахування плати за проїзд та її розмір, у добровільному порядку її не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3).

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18 ).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В обгрунтування порушення інтересів держави та необхідність їх захисту заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури вказує, що порушення інтересів держави виявилося у ненадходженні від відповідача до Державного бюджету України коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, несплата яких ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення.

Крім цього, прокурор вказує, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Державна служба України з безпеки на транспорті. Однак, Державна служба України з безпеки на транспорті, самоусунулась від виконання покладених на неї завдань щодо захисту інтересів держави в частині стягнення з відповідача збитків, завданих проїздом великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.

Так, на запит прокуратури від 18.02.2021 за № 31-809вих-21 щодо надання інформації про самостійне вжиття заходів у вигляді пред`явлення позову до відповідача, Державна служба України з безпеки на транспорті листом № 1289/7.3/15-21 від 23.02.2021 повідомила, що з позовом до суду про стягнення з ФОП Сергієнко Т.І. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не зверталась.

Одночасно, вказаним листом Державна служба України з безпеки на транспорті просила прокуратуру, відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», розглянути питання представництва в суді законних інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті щодо стягнення плати за проїзд з ФОП Сергієнко Т.І. в розмірі 96,57 євро.

Копії зазначених листів належним чином засвідчені та додані до позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з наведеними позовними вимогами, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

За приписами п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

За приписами ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Невжиття позивачем протягом тривалого часу заходів зі звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у виді плати за проїзд є свідченням бездіяльності та неналежного виконання ним своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

За таких обставин, зважаючи на те, що у даному випадку з боку позивача має місце нездійснення захисту інтересів держави, що очевидно виявляється в його усвідомленій пасивній поведінці, яка полягає у тому, що він усвідомлює порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам протягом тривалого проміжку часу бездіє та за їх захистом до суду не звертається, проти чого не заперечує і останній у своїх лисах, а також беручи до уваги доцільність та необхідність захисту інтересів держави, і те, що дії прокурора спрямовані на недопущення порушення інтересів суспільства і держави у сфері безпеки дорожнього руху та ставлячи за мету забезпечення своєчасного і повного надходження грошових коштів до Державного бюджету України, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача Державної служби України з безпеки на транспорті в суді та підтверджує їх.

Крім того, з метою дотримання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури до позовної заяви додано копію листа № 50/1-75вих21 від 23.03.2021 (з доказом направлення Державній службі України з безпеки на транспорті, опис вкладення від 23.03.2021 та чек від 23.03.2021), який за своєю суттю є повідомленням прокурора до Державної служби України з безпеки на транспорті, про намір звернутися з заявленим позовом до суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відповідність її вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, що встановлені зазначеним процесуальним кодексом, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Відтак, подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 176 ГПК України передбачено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст. 12 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227000,00 грн); справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1135000,00 грн).

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).

Здійснивши аналіз вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що в порядку спрощеного провадження підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку критерієм для такого розгляду є саме ціна позову, а в інших випадках (крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 247 ГПК України) суд за клопотанням сторони може визнати справу малозначною і відповідно призначити її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч 5. ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги, що в даному випадку справа відповідає ознакам малозначної справи, оскільки ціна позову складає 3001,01 грн, суд вирішив здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 12, 53, 120, 176, 234, 235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Підтвердити наявність підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в суді із заявленими позовними вимогами.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 913/216/21.

3. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

4. Встановити відповідачу строк до 17.05.2021 для подачі суду відзиву на позовну заяву, з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, копію відзиву надіслати прокурору та позивачу, докази цього подати суду.

5. Прокурору та позивачу у строк до 25.05.2021 подати суду відповіді на відзив відповідача, з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, копії відповідей надіслати відповідачу, докази цього подати суду.

6. Звернути увагу учасників справи, що до їх заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення) додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх пояснення, заперечення, аргументи та міркування, якщо такі докази не надані іншими учасниками справи, а також додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) вказаних заяв і доданих до них доказів іншим учасникам справи, також до заяв по суті справи, які підписані представником учасника справи, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження його представника.

7. Звернути увагу сторін, що відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 26.04.2021 та оскарженню не підлягає.

Суддя І.П. Голенко