Рішення № 96500374, 26.02.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2021 р. м. Київ Справа №911/2745/20

За позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б)До Фізичної особи-підприємця Скляр Яни Аркадіївни, ( АДРЕСА_1 )Про виселення та повернення нежитлових приміщеньСуддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

позивачаОлійник І.Ю. - посвідчення №024)відповідачаКолесник Т.А - адвокат (ордер №1064191); Скляр Я.А. - паспортобставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Скляр Яни Аркадіївни (далі - відповідач) про:

- виселення Фізичної особи-підприємця Скляр Яни Аркадіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) із займаних нежитлових приміщень №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площі міст загального користування на 1-ому поверсі Будівля БПО інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною, які знаходяться за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал, 3а , загальною площею 132,64 кв.м.

- зобов`язання Фізичної особи-підприємця Скляр Яни Аркадіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути нежитлові приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площу міст загального користування на 1-ому поверсі Будівля БПО інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною, які знаходяться за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал, 3а, загальною площею 132,64 кв.м, Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Київській області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач з 14.03.2018 використовує нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Славутич, Невський квартал, 3А, що належало до комунальної власності територіальної громади м. Славутич, на підставі договору оренди, укладеного з Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр». Однак, в подальшому вказане майно розпорядженням Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації» передано в державну власність до сфери управління Державної судової адміністрації України для належного розміщення Славутицького міського суду Київської області. Вказаний об`єкт нерухомого майна закріплено за Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області на праві господарського віддання. З огляду на положення Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності» договори найму (оренди) з користування адміністративними будинками і нежитловими приміщеннями, що перебувають у державній власності та належать підприємствам, установам і організаціям на праві господарського віддання або праві оперативного управління, вважаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження про розміщення в них (адміністративних будинках і нежитлових приміщеннях) центральних органів державної влади, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав. У зв`язку з чим позивач стверджує, що укладений 14.03.2018 між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» та відповідачем Договір оренди нерухомого майна №19-А є розірваними з моменту прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації», що є підставою для повернення відповідачем орендованого майна шляхом його звільнення. Оскільки відповідач заперечує факт розірвання Договору оренди та не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна, що перешкоджає використанню такого майна, для мети, яка покладалась в основу розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації», такі дії відповідача перешкоджають виконанню функцій державним органом, чим порушують права та інтереси держави, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2020 №911/2745/20 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

У встановлений строк позивач надав суду заяву про усунення недоліків №06-16/1590/20 від 07.10.2020, якою усунув недоліки позовної заяви.

Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2020 №911/2745/20, якою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.11.2020, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.

05.11.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у підготовчому засіданні на 10.12.2020.

19.11.2020 до Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву від 17.11.2020, за яким відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на недопустимість односторонньої відмови від договору та непорушність права оренди за укладеним з дотриманням всіх вимог Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, №19-А 14.03.2018, який зберігає чинність в разі зміни власника переданого в оренду майна. Також відповідач заперечує проти Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації», як підставу припинення договору оренди, оскільки таке Розпорядження не передбачає розміщення в орендованому приміщенні центральних органів державної влади, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав. Відповідач зазначає, що Державна судова адміністрація не належить до центральних органів влади в розумінні Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності». До того ж відповідач зазначає про відсутність підстав для розірвання Договору оренди нерухомого майна з огляду на ст.651 Цивільного кодексу України та про відсутність у позивача права на позовов про витребування майна, оскільки він не є власником майна та не наділений повноваженнями виступати орендодавцем спірного майна.

26.11.2020 до Господарського суду Київської області позивачем подано відповідь на відзив №06-16/1946/20 від 24.11.2020, у якій позивач стверджує, що договір оренди нерухомого майна №19-А від 14.08.2018 є розірваним (припиненим) з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації», а тому відповідач зобов`язаний звільнити та повернути позивачу орендоване майно.

10.12.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у підготовчому засіданні на 18.12.2020.

18.12.2020 до Господарського суду Київської області відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено про відсутність підстав для розірвання Договору оренди нерухомого майна та недопустимість односторонньої відмови від Договору. Також, на переконання відповідача, займане Славутицьким міським судом приміщення є достатнім для належного забезпечення діяльності суду, а тому необхідність в розширенні приміщення суду відсутня.

18.12.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.01.2021.

21.01.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у судовому засіданні на 11.02.2021.

03.02.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява Славутицького міського суду Київської області про вступ у справу №911/2745/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, обґрунтована тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації» передано в державну власність до сфери управління Державної судової адміністрації України нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Славутич, Невський квартал, 3А, для належного розміщення Славутицького міського суду Київської області, однак останній позбавлений можливості використовувати належним чином таке приміщення, оскільки його частину займає відповідач, а тому розгляд справи №911/2745/20 безпосередньо стосується інтересів Славутицького міського суду Київської області, а майбутнє рішення впливатиме на обсяг прав та обов`язків заявника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2021 №911/2745/20 у задоволенні заяви Славутицького міського суду Київської області про вступ у справу №911/2745/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача відмовлено, оскільки вказана заява надійшла до Господарського суду Київської області після закриття підготовчого провадження у справі №911/2745/20 на стадії розгляду справи по суті, а відтак така заява не підлягала задоволенню, у зв`язку з її поданням поза межами процесуального строку, встановленого ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення судового засідання на 26.02.2021.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 26.02.2021 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

14.03.2018 між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр», в якості орендодавця, та Фізичною особою-підприємцем Скляр Яною Аркадіївною, в якості орендаря, укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №19-А (далі - Договір), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площу міст загального користування на 1-ому поверсі Будівля БПО інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною (надалі об`єкт) і знаходяться на балансі орендодавця (п.1.1 договору).

14.03.2018 між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» та Фізичною особою-підприємцем Скляр Яною Аркадіївною складено акт прийняття-передачі майна до Договору оренди №19-А від 14.03.2018, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр», за яким орендодавець передав, а орендар прийняв з 14.03.2018 (вкл) нежитлові приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площу місць загального користування на 1-ому поверсі Будівлі БПО загальною орендованої площею - 132,64 кв.м, в тому числі корисна площа - 128,10 кв.м, загального користування - 4,54 кв.м, розміщені за адресою: Київська область, м. Славутич, Невський квартал, б. 3А, що знаходяться на балансі КП «ЖКЦ».

Як вбачається з викладених у позові обставин та матеріалів справи, в частині двоповерхової будівлі за адресою: Київська область, м. Славутич, Невський квартал, б. 3А, що знаходилась на балансі Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» і в якій відповідачем на першому поверсі орендовано приміщення, одночасно на другому поверсі розташовувався Славутицький міський суд Київської області. Однак, для забезпечення належної діяльності Славутицького міського суду Київської області та відповідності його приміщення встановленим вимогам безпеки, фактично займаної судом площі було недостатньо, крім того одночасне перебування в будівлі інших приватних орендарів унеможливлювало дотримання вимог, що пред`являються для приміщень судів, зокрема, під час конвоювання підсудних із слідчих ізоляторів, забезпечення належної охорони та правопорядку під час судових засідань.

У зв`язку з чим, в подальшому, 24.07.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження №569-р «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації» (далі - Розпорядження КМУ №569-р), згідно з яким погоджено пропозицію Державної судової адміністрації України та Славутицької міської ради (Київська область) щодо передачі будівлі (реєстраційний номер 1496872132115) у Невському кварталі, 3а, у м. Славутичі, що розміщена на земельній ділянці площею 0,0793 га (кадастровий номер 3211500000:00:007:0014), в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації України.

Таким чином, за наведеним Розпорядженням КМУ №569-р до державної власності передано всю будівлю, в якій на другому поверсі вже розміщувався Славутицький міський суд Київської області, для забезпечення його необхідними площами та облаштування будівлі суду у відповідності до встановлених вимог. При цьому, оскільки саме органи Державної судової адміністрації України здійснюють організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, відповідну будівлю передано до сфери управління Державної судової адміністрації України.

У 2019 році на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №569-р «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації» відбулася передача з комунальної власності територіальної громади м. Славутича Київської області в державну власність до сфери управління Державної судової адміністрації України об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: Невський квартал, 3а, у м. Славутичі Київської області для належного розміщення Славутицького міського суду Київської області.

Про передачу будівлі складено акт приймання-передачі від 24.12.2019 комісією, утвореною відповідно до наказу Державної судової адміністрації України №1107 від 08.11.2019 «Про утворення комісії з питань передачі нерухомого майна в місті Славутичі Київської області».

Наказом Державної судової адміністрації України №1204 від 28.12.2019 «Про закріплення на праві оперативного управління нерухомого майна в м. Славутичі Київської області» (далі - наказ ДСА №1204 від 28.12.2019) закріплено на праві оперативного управління за Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області державне нерухоме майно, а саме: будівлю площею 1189,8 кв.м (реєстраційний номер 1496872132115) у Невському кварталі, 3а, у м. Славутичі Київської області, що розміщена на земельній ділянці площею 0,0793 га (кадастровий номер 3211500000:00:007:0014).

Право власності держави в особі Державної судової адміністрації України на будівлю БПО, загальною площею 1189,8 кв.м за адресою: Київська область, м. Славутич, Невський кварталі, 3-А зареєстровано 27.01.2020 (номер запису 35269738), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2020 (індексний номер витягу: 198404070).

Право оперативного управління вказаною будівлею за правонабувачем - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області зареєстровано 27.01.2020 (номер запису 35270162), що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.01.2020 (індексний номер витягу: 198403904).

Декретом Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності» (далі - Декрет №5-93 від 11.01.1993) закріплено, що Кабінет Міністрів України має право приймати рішення про розміщення центральних державних органів, створюваних Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв і консульств іноземних держав в Україні в адміністративних будинках і нежитлових приміщеннях, що є у державній власності та належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. Договори найму (оренди) з користувачами цих будинків і приміщень вважаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав.

Оскільки, Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень прийнято рішення про передачу спірної будівлі загальною площею 1189,8 кв.м за адресою: Київська область, м. Славутич, Невський кварталі, 3-А в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації з метою задоволення потреби в належному приміщенні Славутицького міського суду Київської області, відповідне Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №569-р з огляду на норми Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності» було підставою для розірвання договорів найму (оренди) з користувачами відповідної будівлі з моменту його прийняття.

Тобто, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 24.07.2019 №569-р, укладені договори оренди щодо будівлі за адресою: Київська область, м. Славутич, Невський кварталі, 3-А, в тому числі з відповідачем, вважаються розірваними.

Відтак, Договір оренди нерухомого майна №19-А з орендарем - фізичною особою-підприємцем Скляр Я.А. вважається розірваним з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 24.07.2019 №569-р, що є підставою для невідкладного звільнення орендарем займаного приміщення.

За твердженням позивача, про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 19-А та необхідність звільнення займаних орендарем приміщень Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області на адресу відповідача надсилались відповідні листи повідомлення-вимоги від 28.05.2020 №06-11/800/20, від 10.07.2020 №06-11/1083/20, від 27.07.2020 № 06-11/1161/20, що свідчить про обізнаність відповідача з необхідністю звільнення орендованих приміщень будівлі за адресою: Київська область, м. Славутич, Невський кварталі, 3-А, призначеної для розміщення Славутицького міського суду Київської області. Відповідачем в ході розгляду спору не заперечувався факт отримання відповідних листів та обізнаності з вимогами позивача.

Однак, вимоги Територіального управління звільнити орендовані нежитлові приміщення відповідачем не виконуються. Також, як зазначає позивач, Славутицький міський суд Київської області не може належним чином розміститися у власній будівлі та використовувати її в цілому, оскільки в частині будівлі безпідставно продовжує перебувати орендар приватної форми власності - фізична особа-підприємець Скляр Я.А. відповідно до Договору оренди, укладеного з попереднім власником будівлі (комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради Київської області), який є розірваним.

У зв`язку з чим позивач, вважаючи Договір оренди нерухомого майна № 19-А розірваним у зв`язку з фактом прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 24.07.2019 №569-р, звернувся до суду з даним позовом, в якому просить застосувати до відповідача наслідки припинення орендних відносин, а саме: виселити Фізичну особу-підприємця Скляр Яну Аркадіївну із займаних нежитлових приміщень №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площі міст загального користування на 1-ому поверсі Будівлі БПО інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною, які знаходяться за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал, 3а, загальною площею 132,64 кв.м. До того ж позивач просить в позові зобов`язати фізичну особу-підприємця Скляр Яну Аркадіївну повернути нежитлові приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площу міст загального користування на 1-ому поверсі Будівля БПО інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною, які знаходяться за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал, 3а, загальною площею 132,64 кв.м, Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Київській області.

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в якому позовні вимоги заперечено. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на недопустимість односторонньої відмови від договору та непорушність права оренди за укладеним з дотриманням всіх вимог Договором №19-А 14.03.2018 оренди нерухомого майна, який зберігає чинність в разі зміни власника переданого в оренду майна.

Також, відповідач заперечує проти Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації», як підстави припинення договору оренди, оскільки таке Розпорядження не передбачає розміщення в орендованому приміщенні центральних органів державної влади, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав.

Крім того, відповідач зазначає, що Державна судова адміністрація не належить до центральних органів влади в розумінні Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності», тому передача їй спірного приміщення не є підставою для розірвання договору оренди.

Водночас відповідач наголошує про відсутність підстав для розірвання укладеного з ним Договору №19-А оренди нерухомого майна від 14.03.2018, з огляду на ст.651 Цивільного кодексу України, у зв`язку з відсутністю фактів істотного порушення орендарем умов Договору оренди.

Відповідач також зазначає про відсутність у позивача права на позов про витребування спірного майна, оскільки він не є власником такого майна та не наділений повноваженнями виступати орендодавцем спірного майна.

В ході розгляду спору судом з врахуванням заперечень відповідача та наданих сторонами пояснень та доказів встановлено та досліджено наступне.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.291 Господарського кодексу України унормовано, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим законом або договором.

Статтею 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, допускається зміна чи розірвання договору у випадках, встановлених законом. Відповідно, договір може бути розірваний у випадку, визначеному законом, тобто на підставі норми відповідного законодавчого акту, що не пов`язано з будь-якими порушеннями чи іншими недоліками його укладення чи виконання сторонами.

Згідно з ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на відповідну норму Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності», Договір оренди нерухомого майна №19-А від 14.03.2018, укладений між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» та фізичною особою-підприємцем Скляр Яною Аркадіївною, вважається розірваним з моменту прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019.

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Вказана норма кореспондується з ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» якою визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Також, оскільки фізична особа-підприємець Скляр Яна Аркадіївна спірне майно у зв`язку з розірванням Договору оренди нерухомого майна від 14.03.2018 №19-А позивачу за актом приймання-передачі не повернула, що є порушення визначеного Договором оренди порядку повернення майна з оренди, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся з позовом про виселення фізичної особи-підприємця Скляр Яни Аркадіївни з займаних приміщень та повернення таких нежитлових приміщень.

Щодо заперечень проти позовних вимог суд звертає увагу відповідача, що Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації» не лише змінює форму власності (підпорядкування) спірного майна, а й одночасно, і в першу чергу, визначає його призначення - для забезпечення функціонування органу судової влади. Тобто Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 року одночасно породжує два правові наслідки.

Крім того, з огляду на викладені у відзиві обставини та твердження, можна дійти висновку, що відповідач невірно тлумачить правовідносини, які породжуються Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019, оскільки спір у справі пов`язаний не з реалізацією правомочностей власника (чи вирішення інших питань власності), а наявністю обставин, з якими закон пов`язує виникнення підстав для розірвання договору та витребування майна з оренди.

Щодо наведених відповідачем зауважень стосовно Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації» суд зазначає, що неточності формулювання відповідного підзаконного нормативного акту не впливають і не змінюють його змісту, який в сукупності норм чинного законодавства, фактичних обставин та повноважень Державної судової адміністрації та статусу судових органів, свідчить про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про передачу спірної будівлі за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал, 3а в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації саме з метою забезпечення належного функціонування Славутицького міського суду Київської області.

При цьому, слід враховувати, що наведене майно передано до сфери управління Державної судової адміністрації саме з метою забезпечення виконання покладених на неї функцій щодо забезпечення діяльності суду, а не у власних цілях.

Тому, оскільки будівля за Розпорядженням Кабінету Міністрів України №569-р передалась не для власних потреб Державної судової адміністрації чи здійснення нею правомочностей власника, а для забезпечення функціонування судової системи, майно з моменту передачі до сфери управління Державної судової адміністрації вибуває з вільного цивільного обороту і не може бути об`єктом оренди.

Як визначено ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві суди є складовими системи судоустрою з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності, які з огляду на ст.19 даного Закону утворюються законом Верховної Ради України за поданням Президента України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Нормами ч.1 ст.151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Таким чином, суди належать до системи органів державної влади, що підпадають під дію Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності», в тому числі через органи, створені в системі правосуддя для забезпечення діяльності органів судової влади. В той же час, суд звертає увагу відповідача, що в Декреті №5-93 від 11.01.1993 мова йде про центральні органи влади, тобто всіх гілок влади, а не лише про центральні органи виконавчої влади.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підстав для застосування норм Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності».

Щодо оцінки відповідачем достатності забезпечення Славутицького міського суду Київської області приміщенням, необхідної площі, суд зазначає, що наведені питання відносяться до виключної компетенції органів Державної судової адміністрації України (позивача) і жодним чином не стосуються орендних правовідносини з відповідачем.

Крім того, з наявних у справі доказів вбачається необхідність забезпечення Славутицького міського суду Київської області належними умовами діяльності та ізольованим приміщенням, у зв`язку з чим і приймалось Розпорядження Кабінету Міністрів України №569-р від 24.07.2019 «Про погодження передачі будівлі у м. Славутичі в державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації».

Стосовно наведеної відповідачем практики Європейського суду з прав людини, така практика не підлягає застосування до спірних правовідносин, які невірно кваліфікуються відповідачем як приватноправові відносини, пов`язані з реалізацією правомочностей власника, в той час, як спір пов`язаний зі встановленням наявності обставин, з якими закон пов`язує виникнення підстав для розірвання договору та витребування майна з оренди.

Отже, у регулюванні правовідносин, що досліджуються у справі, доречним буде врахування практики Європейського суду з прав людини, яка визначає застосування принципу «справедливого балансу», що регулює питання власності у відносинах, коли має місце виникнення суспільного інтересу.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

З огляду на викладене, дотримуючись принципу непорушності права власності, Європейський суд з прав людини визначив:

- Пунктом 38 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) Cуд повторює, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (пункт 106 рішення Європейського суду з прав людини від 08.07.1986, серія A, № 102 «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» (Lithgow and Others v. the United Kingdom).

- За нормою пункту 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (пункт 107 рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), №3202/96, ECHR 2000-I).

- Пунктом 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) визначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Вираз «на умовах, передбачених законом» найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.2003 у справі «Полторацький проти України»).

- У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (Заява № 61333/00), Суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Також, Суд визначає, що «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»). Що ж до тлумачення поняття «інтереси суспільства», то його необхідно розуміти широко (пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам». Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976 року, серія A, № 24). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

Таким чином, враховуючи, що після укладення у 2018 році відповідачем Договору оренди нерухомого майна, виникла необхідність у використанні такого майна для забезпечення здійснення державою покладених на неї функцій, що зумовило прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного Розпорядження №569-р від 24.07.2019, мала місце зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, з приватноправових на суспільно значущі, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини, мають пріоритет, що відповідає принципу «справедливого балансу» і не вважається порушенням принципу «мирного володіння майном».

Як також визначає Вищий господарський суду України у постанові від 16.10.2012 в аналогічній справі №5011-18/1958-2012, пов`язаній з вилученням у орендаря приміщення для забезпечення потреб функціонування судової гілки влади, суд касаційної інстанції погодився з існуванням достатніх підстав для розірвання договорів з орендарями на підставі Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності» в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про передачу будівлі для розміщення суду.

Згідно зі ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

В силу ч.1 ст.137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до ч.3 ст.137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

З огляду на наведені норми законодавства, позивач має повноваження на звернення до суду з даним позовом, спрямованим на захист права та інтересів держави в частині виконання функцій відповідного державного органу.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин судом в результаті розгляду спору встановлено факт розірвання Договору оренди нерухомого майна №19-А з орендарем - фізичною особою-підприємцем Скляр Я.А. на підставі Декрету Кабінету Міністрів України №5-93 від 11.01.1993 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності», у зв`язку і з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 24.07.2019 №569-р, в наслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути орендовані ним приміщення в будівлі за адресою: Київська область, м. Славутич, Невський кварталі, 3-А з оренди, який ним не виконано, чим порушено право держави в особі відповідного державного органу, яке підлягає захисту в наведений в позові спосіб.

Відтак, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до фізичної особи-підприємця Скляр Яни Аркадіївни про виселення та повернення нежитлових приміщень задовольнити повністю.

2. Виселити фізичну особу-підприємця Скляр Яну Аркадіївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) із займаних нежитлових приміщень №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площі міст загального користування на 1-ому поверсі Будівля БПО інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною, які знаходяться за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал, 3а, загальною площею 132,64 кв.м.

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Скляр Яну Аркадіївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути нежитлові приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 та площу міст загального користування на 1-ому поверсі Будівля БПО інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною, які знаходяться за адресою: 07101, Київська область, м. Славутич, Невський квартал, 3а, загальною площею 132,64 кв.м, Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, ідентифікаційний код 26268119).

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Скляр Яни Аркадіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, ідентифікаційний код 26268119) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.04.2021.

Суддя О.О. Третьякова