Рішення № 96500142, 16.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2021Справа № 910/11854/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/11854/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц хотел менеджмент";

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашт івент сервіс";

Про стягнення 66 977,50 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейкарц хотел менеджмент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашт івент сервіс" про стягнення 66 977,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості готельних послуг за договором №2015046 від 30.01.2015, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 58 308,50 грн., 3% річних у розмірі 989,16 грн та неустойку у розмірі 5 577,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/11854/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 17.08.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримано, конверт з копією ухвали повернувся до суду без вручення.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatismutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЙКАРЦ ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАШТ ІВЕНТ СЕРВІС» було укладено договір №2015046 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач (Керуюча компанія) зобов`язується на підставі замовлень відповідача (Агента) надавати клієнтам відповідача (надалі за текстом - «Турист(-и)») готельні послуги, за умови самостійної їх оплати самими туристами у порядку, визначеному цим договором в мережі готелів Reikartz Hospitaly Group або за умови оплати таких послуг Агентом відповідно до умов даного договору. За виконання функцій Агента, Керуюча компанія на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, виплачує Агенту винагороду.

Відповідно до пункту 3.1.1. договору Агент надає, а Керуюча компанія приймає, заявку на поселення Туриста(-ів) у готелі мережі «Reikartz», форма якої наведена в додатку №2 до цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2.2. Керуюча компанія, бере на себе зобов`язання щодо поселення туристів, розміщення яких було підтверджене у відповідності з умовами туру, а також щодо надання інших, письмово узгоджених між Сторонами послуг.

Відповідно до пункту 3.2.4. Керуюча компанія, надає туристам харчування, яке може бути включено у вартість номеру за взаємною згодою сторін. Заявки на додаткове харчування, яке оплачується окремо відповідно до цін, що діятимуть в готелі на момент проживання Туристів, надається агентом не менше, ніж за 2 (два) дні до початку обслуговування з зазначенням часу та кількості Туристів.

Відповідно до пункту 5.2.1. Договору, оплата за послуги проводиться або Агентом від імені туристів шляхом безготівкового розрахунку або кожним Туристом Агента кредитною картою або шляхом готівкового розрахунку при поселенні до готелю.

Відповідно до пункту 5.3.2. договору, сторони встановили наступний графік розрахунків: для груп туристів менше 7 календарних днів до заїзду - оплата в розмірі 100% суми всього замовлення.

Відповідно до пункту 6.6. договору, у випадку несвоєчасної оплати, Агент (Відповідач) сплачує Керуючій компанії пеню від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На виконання умов даного договору позивач надав відповідачу послуги з проживання та харчування, а саме 05 вересня 2019 року, послуги з харчування на загальну суму 7 360,00, 00 копійок, що підтверджується підписаним обома сторонами без зауважень актом наданих послуг №129606 від 05 вересня 2019 року.

З матеріалів справ вбачається, що 10 січня 2020 року відповідач направив позивачу заявку на бронювання а також забронював послуги на сайті: www.reikartz.com.

На виконання умов даного договору позивач 18 січня 2020 року надав відповідачу послуги з харчування на загальну суму 40 980,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №R50 від 13 січня 2020 року та підписаним обома сторонами без зауважень актом наданих послуг №15769 від 18 січня 2020 року.

Також 14-18 січня 2020 року позивачем були надані послуги з проживання на загальну суму 60 183,40 грн., що підтверджується рахунком на оплату №5929968 від 10 січня 2020 року та підписаним обома сторонами без зауважень актом здачі- приймання робіт (наданих послуг) №3010 від 18 січня 2020 року.

Позивач вказує, що 14 січня 2020 року відповідач оплатив частину послуг харчування за рахунком № R50 від 13 січня 2020 року в розмірі 21 330,00 грн. та частину послуг проживання за рахунком №5929968 від 10 січня 2020 року в розмірі 30 122,00 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині повної оплати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 15 червня 2020 року становить 57 071,40 грн.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за договором на загальну суму 108 523, 40 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких містяться у матеріалах справи.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 210 від 15 червня 2020 року з вимогою оплатити існуючу заборгованість до 30 червня 2020 року.

У матеріалах справи наявна відповідь відповідача №10/06 від 23 червня 2020 року, якою останній зобов`язувався оплатити всю існуючу заборгованість з відстроченням виплати по графіку запропонованому відповідачем, зокрема: відповідач зобов`язувався кожні сім календарних днів починаючи з 01.07.2020 року, перераховувати позивачу по 7 000,00 грн. до повного погашення заборгованості.

Проте, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, вартість наданих послуг у визначений договором строк у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день розгляду справи, складає 57 071,40 грн.

Докази здійснення відповідачем оплати заборгованості у розмірі 57 071,40 грн в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за надані послуги суду не надано, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 57 071,40 заборгованості, а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов`язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 2015046 від 30.01.2015 р. у сумі 57 071,40 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Позивач за прострочення строків оплати за надані послуги, керуючись пунктом 6.6 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 5577,84 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати, Агент (Відповідач) сплачує Керуючій компанії пеню від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 5 577,84 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 237,10 грн. інфляційних втрат та 989,16 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 989,16 грн. 3 % річних та 1 237,10 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю відповідно за визначений позивачем період.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашт івент сервіс" (03194, м. Київ, бульвар. Кольцова, буд. 1-А, ідентифікаційний код 37395753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц хотел менеджмент" (01103, м. Київ, вул. Бойчука М., буд. 18, ідентифікаційний код 35850930) 57 071 (п`ятдесят сім тисяч сімдесят одну) грн. 40 коп. основної заборгованості, 5 577 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 84 коп. пені, 1 237 (одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 16 коп. 3% річних. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко