Рішення № 96500045, 21.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021Справа № 910/20411/20Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Акціонерного товариства "РВС БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тусмо"

про стягнення 112 125,00 грн

Учасники справи:

від прокуратури: Маліцька Ю.С.,

від позивача: Кривошея Д.А.,

від відповідача: Цибіков О.О.,

від третьої особи: Литвин В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "РВС БАНК" про стягнення 112 125,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань відповідно до умов банківської гарантії № 5894-18Г від 13.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 позовну заяву Військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.01.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/20411/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 01.03.2021.

05.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 справу № 910/20411/20 вирішено розглядати в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 01.03.2021.

16.02.2021 через канцелярію суду від прокуратури надійшли пояснення у справі.

26.02.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи.

01.03.2021 через канцелярію суду від прокуратури надійшла заява про зміну організаційно-правової форми відповідача.

В судове засідання 01.03.2021 з`явилися представники позивача та прокуратури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тусмо", відкладено судове засідання у справі на 31.03.2021.

30.03.2021 через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

30.03.2021 на електронну пошту суду від Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

В судове засідання 31.03.2021 з`явилися представники відповідача та третьої особи.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив долучити до матеріалів справи письмові пояснення, подані відповідачем в судовому засіданні 31.03.2021.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника прокуратури задовольнити, відкласти судове засідання на 21.04.2021.

05.04.2021 через канцелярію суду від прокуратури надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 31.03.2021.

В судове засідання 21.04.2021 з`явилися представники сторін та третьої особи.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, адже прокурор у даній справі належним чином довів наявність повноважень для представництва в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», від 19.09.2019 № 113-ІХ, та вимог наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про утворення з 15.03.2021 спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах окружних прокуратур) і припинення діяльності шляхом реорганізації військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих прокуратур)» затверджено перелік та територіальну юрисдикцію окружних прокуратур.

Згідно з наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.

Отже, повноваження прокуратури у цій справі виконує новостворена Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

Представники прокуратури та позивача підтримали позов, просили його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (Постачальник) укладено договір № 286/3/18/282 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Замовнику штани Тип А захисного, сірого та чорного кольорів від костюму (кітель та штани) чоловічого для військовослужбовців ЗСУ з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 3: захисного кольору - 1800 шт. до 30.10.2018 (включно), сірого кольору - 200 шт. до 15.10.2018 (включно), чорного кольору - 500 шт. до 30.10.2018 (включно). Вказаний договір було укладено за наслідками проведення процедури відкритих торгів (оголошення № UA-2018-06-07-002887-a, лот 5) на підставі загальних положень Закону України "Про публічні закупівлі".

Згілно з п. 3.1 договору, договірна ціна становить 2 242 500,00 грн, у тому числі ПДВ 373 750,00 грн.

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2018 строк дії договору було продовжено до 31.03.2019.

На підставі договору гарантії від 13.09.2018, укладеного між Акціонерним товариством "РВС БАНК" та Міністерством оборони України, відповідачем було надано Банківську гарантію № 5894-18Г від 13.09.2018, за якою Гарант зобов`язався сплатити на користь Бенефіціара суму цієї Гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом своїх зобов`язань перед Бенефіціаром за Договором на закупівлю індивідуального обмундирування (35810000-5).

Так, згідно з умовами вказаної гарантії, Гарант безумовно та безвідклично зобов`язався виплатити Бенефіціару суму, що складає 112 125,00 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги Бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій Бенефіціар заявляє про те, що Принципал не виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю чи неналежним чином виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання за договором про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків, у разі несплати штрафних санкцій, визначених договором про закупівлю між Бенефіціаром та Принципалом.

Письмова вимога Бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою Бенефіціара, скріплена печаткою Бенефіціара та відправлена на поштову адресу Гаранта: Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58.

Ця Гарантіє діє з моменту її надання по 04.02.2019 включно.

Міністерство оборони України звернулося до Акціонерного товариства "РВС БАНК" з вимогою № 286/6/78 від 04.01.2019 щодо сплати грошових коштів за Банківською гарантією № 5894-18Г від 13.09.2018 в сумі 112 125,00 грн. у зв`язку із тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тусмо" були порушені умови щодо термінів поставки товару за договором № 286/3/18/282 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 20.09.2018, а саме, продукція поставлена із запізненням на 54 доби, тобто - 24.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно), із запізненням на 55 діб, тобто - 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно) та із запізненням на 70 діб, тобто - 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 15.10.2018 (включно).

У відповідь на вказану вимогу позивача, відповідач у листі від 22.01.2019 № 96/19-БТ відмовив у задоволенні вимоги Міністерства оборони України № 286/6/78 від 04.01.2019, посилаючись на те, що вимога Бенефіціара становить неналежне представлення та не відповідає вимогам і умовам Гарантії, оскільки підписана неуповноваженою особою; вимога Бенефіціара необґрунтована; вимога не відповідає умовам Гарантії та нормам ЦК України, а також Закону України «Про публічні закупівлі».

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що станом на дату подачі позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Тусмо" порушено зобов`язання, зокрема, несвоєчасно виконано зобов`язання за договором поставки, тому позивач набув право отримати кошти від відповідача в розмірі суми Банківської гарантії № 5894-18Г від 13.09.2018. Оскільки відповідач порушив свої зобов`язання щодо виплати гарантії прокурор просить стягнути з нього на користь позивача 112 125,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про неналежне представлення позивачем вимоги, оскільки підписана неуповноваженою особою та не скріплена печаткою саме Міністерства оборони України. Крім того, позивач вказує на відсутність гарантійного випадку, з огляду на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/4165/19.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

За змістом ст. 526 ЦК Україні та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У статті 561 ЦК України врегульовано, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

За приписами ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Згідно з п. 3 р. I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №639, гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії;

Згідно з п. 1 гл. 2 р. III вказаного Положення, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Відповідно до п. 2 р. І Положення, безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гаранту разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

З умов гарантії та норм права випливає, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/4165/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/282 від 20.09.2018 задоволено, внесено зміни в договір № 286/3/18/282 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 20.09.2018, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тусмо", шляхом викладення його в новій редакції, зокрема, в частині визначення строків поставки: строк поставки товару захисного кольору (1800 шт.) "До 24.12.2018 р. (включно)", строк поставки товару сірого кольору (200 шт.) "До 10.12.2018 р. (включно)" та строк поставки товару чорного кольору (500 шт.) "До 24.12.2018 р. (включно)".

У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до договору, а саме збільшення строку постачання товару на 56 календарних днів, а саме: штанів захисного кольору - до 24.12.2018 (включно), штанів сірого кольору - до 10.12.2018 (включно), штанів чорного кольору - до 24.12.2018 (включно) не суперечить чинному законодавству України та є доцільним, враховуючи тривалість процедури закупівлі і укладення договору, враховуючи висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, вимога внести зміни до договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/4165/19, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

У зв`язку з викладеним, не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи факт продовження у судовому порядку строків (термінів) виконання Договору № 286/3/18/282 від 20.09.2018, які продовжені відповідно до 10.12.2018 та 24.12.2018, у зв`язку з існуванням документально підтверджених об`єктивних обставин унеможливлення виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору № 286/3/18/282 від 20.09.2018, встановлених у Висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 22.11.2018 № ЧК-827.

Також, у зазначеному рішенні встановлено, що наявними в справі доказами підтверджується, що позивачем у стислий строк після одержання тканини було забезпечено виготовлення та постачання продукції по договору, що підтверджується: видатковою накладною № 205 від 23.12.2018 та Актом приймального контролю товару за якістю № 1 від 23.12.2018 (1800 шт. захисний колір); видатковою накладною № 206 від 23.12.2018 та Актом приймального контролю товару за якістю № 2 від 23.12.2018 (200 шт. сірий колір); видатковою накладною № 199 від 22.12.2018 та Актом приймального контролю товару за якістю № 3 від 22.12.2018 (500 шт. чорний колір).

Вказані акти приймального контролю також наявні в матеріалах справи № 910/20411/20.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Підставою виконання банком платежу на користь позивача за гарантією, як і у вимозі № 286/6/78 від 04.01.2019, так і у позові, визначено порушення третьою особою умов щодо термінів поставки товару за договором № 286/3/18/282 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 20.09.2018, а саме, продукція поставлена із запізненням на 54 доби, тобто - 24.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно), із запізненням на 55 діб, тобто - 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно) та із запізненням на 70 діб, тобто - 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 15.10.2018 (включно).

Однак, враховуючи продовжені рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/4165/19 строки поставки до 10.12.2018 та 24.12.2018, а також дати видаткових накладних № 205, № 206, № 199 та актів приймального контролю товару за якістю № 1, № 2, № 3, якими підтверджується фактична поставка товару, суд не погоджується із виникненням гарантійного випадку у вигляді порушень виконання договору, про які позивачем вказано саме у вимозі № 286/6/78 від 04.01.2019.

Поряд з викладеним, стосовно представлення вимоги № 286/6/78 від 04.01.2019, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Відповідно до ст. 564 ЦК України, після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

З умов Банківської гарантії № 5894-18Г від 13.09.2018 вбачається, що вимога має Бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою бенефіціара.

Тобто, з указаних норм та умов гарантії логічно слідує висновок, що Бенефіціар повинен підтвердити повноваження особи, яка підписує вимогу, шляхом долучення до неї відповідних документів, саме на підставі яких банк може встановити повноваження особи підписанта на вчинення відповідної дії, та як наслідок належне чи неналежне представлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога № 286/6/78 від 04.01.2019 підписана директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України В. Гулєвичем, на підтвердження повноважень якого надавалась довіреність від 17.12.2018 № 220/569/Д, видана Міністром оборони України Полтораком С.

Відповідно до вказаної довіреності від 17.12.2018 № 220/569/Д, Гулєвича В.В. уповноважено на підписання від імені Міністерства оборони України вимог щодо стягнення (повернення) забезпечення тендерної та/або цінової пропозицій, стягнення забезпечення виконання договорів та укладення договорів (додаткових угод) на закупівлю продукції (товарів), майна (обладнання) продовольчої, речової та служби пально-мастильних матеріалів, виконання робіт, надання послуг відповідно до бюджетних асигнувань на 2019 рік на централізовану оплату за бюджетними програмами: КПКВ 2101010 "Керівництво та військове управління Збройними Силами України", КПКВ 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їх сімей, ветеранів війни", а також здійснення інших дій, пов`язаних з їх виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 244 ЦК України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

З наведеного вбачається, що у вказаній довіреності Гулєвичу В.В. надано право на стягнення забезпечення виконання договорів на закупівлю продукції (товарів), майна (обладнання) продовольчої, речової та служби пально-мастильних матеріалів, виконання робіт, надання послуг відповідно до бюджетних асигнувань на 2019 рік.

При цьому, договір № 286/3/18/282 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) укладено 20.09.2018, строки поставки у ньому передбачені у 2018 році як і строки оплати, з огляду на порядок її здійснення, встановлений у договорі.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний бюджет України» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент укладення договору поставки) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;

кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

За приписами ст. 48 Закону України «Про державний бюджет України», розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

За бюджетними програмами, які здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів, термін дії яких завершується у поточному бюджетному періоді, розпорядники бюджетних коштів мають право брати відповідні бюджетні зобов`язання у четвертому кварталі поточного бюджетного періоду понад фактичні надходження таких кредитів (позик) за умови наявності письмової згоди кредитора на оплату цих зобов`язань протягом першого кварталу наступного бюджетного періоду.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Відповідно до п. 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм та змісту договору про закупівлю щодо порядку оплати, укладаючи договір у 2018 році, позивач взяв на себе бюджетні зобов`язання відповідно до бюджетних асигнувань саме на 2018 рік.

Доказів того, що розрахунки за договором відбулися у 2019 році за рахунок бюджетних асигнувань на 2019 рік, матеріали справи не містять.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у Гулєвича В.В. повноважень на підписання вимоги № 286/6/78 від 04.01.2019 щодо стягнення забезпечення виконання договорів на закупівлю продукції (товарів) відповідно до бюджетних асигнувань на 2018 рік саме на підставі довіреності від 17.12.2018 № 220/569/Д.

Крім того, з умов Банківської гарантії № 5894-18Г від 13.09.2018 вбачається, що вимога має бути скріплена печаткою Бенефіціара.

Суд звертає увагу, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Однак, суд зазначає, що зазначає, що пред`явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми у розмірі 112 125,00 грн не відповідає умовам Банківської гарантії № 5894-18Г від 13.09.2018, оскільки на вимозі Міністерства оборони України від 04.01.2019 №286/6/78 відсутня печатка бенефіціара, тобто саме Міністерства оборони України, а натомість підпис Гулєвича В. скріплений печаткою Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, який є структурним підрозділом апарату Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 36 Розділу V Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, Банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

При цьому, відповідно до визначення термінів, що містяться у пункті 3 Розділу І Положення, належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями.

Отже відповідно до визначеного зазначеними нормами чинного законодавства порядку розгляду гарантом вимоги бенефіціара перш ніж відмовити чи задовольнити вимогу бенефіціара гарант зобов`язаний перевірити отриману від бенефіціара вимогу на предмет її відповідності умовам гарантії та у разі виявлення такої невідповідності відмовити у її задоволенні.

З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про відсутність гарантійного випадку та неналежне представлення вимоги. Доказів, які б спростовували зазначені доводи відповідача, прокуратурою чи позивачем суду не надано.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.04.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко