Рішення № 96499482, 14.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6690/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Жарої О.І., розглянув спір

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ

до Військової частини А0593, м. Нікополь Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 880 897,12 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гончарук А.К.

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 880 897,12 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2018 о 08:30 у м. Марганець, на перехресті а/д Н-23, вул. Лермонтова та вул. Пархоменко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ТОВ Фірма «Люстдорф») та автомобіля КРАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля Військова частина А0593).

Внаслідок чого було пошкоджено автомобіль MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був застрахований у позивача згідно Договору страхування (механічні пошкодження ТЗ зафіксовані в довідці НПУ № 3018340083177938 про ДТП та акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками).

Згідно Довідки № 3018340083177938 про ДТП та постанови Марганецького міського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 (справа № 180/2478/18), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (с. 124 КУпАП України).

На підставі страхового акту позивачем за договором страхового відшкодування виплачену потерпілому страхове відшкодування у розмірі 880 897,12 грн., які просить стягнути з відповідача, як особи, яка є власником автомобіля, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає таке.

Відповідно до постанови Марганецького міського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 (справа № 180/2478/18), ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, а тому завдана шкода має відшкодовуватися заподіювачем - ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач вказує на те, що огляд автомобіля MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проводився без участі заінтересованих осіб, а саме представників Військової частини А0593 як власника автомобіля КРАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_1 як заподіювача шкоди.

Отже, на думку відповідача, огляд транспортного засобу було проведено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092.

З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

11.01.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства останнього.

Також, 11.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та клопотання про повернення позовної заяви.

13.01.2021 в ночі о 01:10 год. відбувся збій роботи спеціалізованих програм Firebird та "Служби підтримки діловодства", у зв`язку з чим була пошкоджена єдина база комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та робота останньої стала неможливою, про що складено Акт № 2/21 від 13.01.2021.

За вказаних обставин підготовче засідання у справі № 904/6690/20, яке призначено на 13.01.2021 о 12:10 год. не відбулось.

Ухвалою суду від 13.01.2021 відкладено підготовче засідання до 10.02.2021.

Представники сторін в підготовче засідання не з`явилися.

01.02.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства останнього.

Відповідач про дату, місце та час підготовчого засідання повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи поштове повідомлення (а.с. 123).

Ухвалою суду від 10.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 17.03.2021 та відкладено підготовче засідання до 10.03.2021.

Представник позивача в судове засідання 10.03.2021 не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи в підготовче засідання 10.03.2021 не з`явився, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.03.2021, про що постановлено ухвалу суду.

В судове засідання, що відбулось 24.03.2021 позивач не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано посиланням на хворобу його повноважного представника.

Судом визнано причину неявки представника відповідача в судове засідання поважною, у зв`язку з чим його клопотання про відкладення розгляду справи господарським судом задоволено.

Ухвалою суду від 24.03.2021 розгляд справи відкладався до 30.03.2021.

В судове засідання, що відбулось 30.03.2021 позивач не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні, що відбулось 30.03.2021 представником третьої особи заявлено клопотання про повернення до підготовчого провадження яке підтримано представником відповідача, який в свою чергу також заявив клопотання про повернення до підготовчого провадження, вказуючи на необхідність підготувати клопотання про призначення експертизи.

Поважних причин, які б завадили зверненню з даними клопотаннями на стадії підготовчого провадження, учасники справи не вказали.

Крім того, представником третьої особи подано письмове клопотання про виклик в судове засідання судового експерта авто - товарознавця в якості спеціаліста для надання характеристики документам, залученим до матеріалів справи та вказуючи про те що, подані позивачем документи містять інформацію, що не відповідає дійсності.

Поважних причин, які стали на заваді звернення з таким клопотанням на стадії підготовчого провадження, подане клопотання також не містить.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на те, що заявлені учасниками справи клопотання, без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні, останні суд залишив без розгляду.

Ухвалою суду від 30.03.2021 розгляд справи відкладався до 14.04.2021.

14.04.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, яка була виплачена на користь потерпілої особи, як особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Правовою підставою задоволення позовних вимог позивач вказує ст. ст. 993, 1187 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст.22,37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

13.11.2018 о 08:30 у м. Марганець, на перехресті а/д Н-23, вул. Лермонтова та вул. Пархоменко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ТОВ Фірма «Люстдорф») та автомобіля КРАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля Військова частина А0593).

Внаслідок чого було пошкоджено автомобіль MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був застрахований у позивача згідно Договору страхування (механічні пошкодження ТЗ зафіксовані в довідці НПУ № 3018340083177938 про ДТП та акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками).

Відповідно до постанови Марганецького міського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 (справа № 180/2478/18), ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України (а.с. 15-16).

05.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", правонаступником якого є Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Люстдорф» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №bm113а8к5, предметом якого є страхування автомобіля MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У відповідності з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком.

13.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Люстдорф» повідомило про настання події, що має ознаки страхового випадку та подало заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 26-27).

Відповідно до п. 27.13 спірного Договору при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи.

Згідно з п. 22 Договору повна загибель ТЗ- випадок, коли вартість відновлення пошкодженого ТЗ перевищує 70% страхової суми договору.

Пунктом 10 Договору передбачено, що страхова сума договору - 1 219 713,95 грн.

Згідно з актом огляду транспортного засобу та звітом №11\12\18 від 18.01.2019 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, вартість ремонту автомобіля MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 872 253,44 грн., що є більше ніж 70% страхової суми за Договором (а.с. 28-63).

01.02.2019 позивачем складено страховий акт №АХА2443679, відповідно до якого сума страхового відшкодування, а також розрахунку страхового відшкодування становить 880 897,12 грн. (а.с. 23-24).

Згідно з платіжним дорученням №533019 від 04.02.2019 на підставі страхового акта №АХА2443679 від 01.02.2019 позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП у розмірі 880 897,12 грн. (а.с. 14).

Позивач вказує на те, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП був військовослужбовцем і проходив службу у Військовій частині А0593.

Таким чином, зважаючи на викладене до позивача перейшло право вимоги на отримання від Військової частини А0593 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.11.2018.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", з якою кореспондується стаття 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 13.11.2018 транспортний засіб «КРАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , експлуатувався водієм відповідача без укладення договору (поліса) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 (справа №243/10982/15-ц (провадження №14-81цс18)) дійшла правового висновку, що володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

У даній справі позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.

З урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов`язань: деліктне зобов`язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та договірне зобов`язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП). При цьому слід відрізняти поняття зобов`язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов`язків, які мають сторони такого зобов`язання.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи, а саме постанові Марганецького міського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 (справа № 180/2478/18) підтверджується вина ОСОБА_1 , який керував автомобільним транспортом КРАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Військова частина А0593, крім того у вказаній постанові встановлено, що винна особа працює водієм-дизелістом у військовій частині № 93 м. Нікополь за контрактом.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, як зазначено відповідачем у відзиві на позов.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Наявність протиправної поведінки та вини ОСОБА_1 , який керував автомобільним транспортом КРАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Військова частина А0593 доведена постановою Марганецького міського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 (справа № 180/2478/18).

Відповідно до частини 5 статті 124, пункту 9 частини З статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Наявність завданої шкоди (пошкодження автомобіля MERCEDES-BENZ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частиною 1 статті 77 ГПК України).

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статей 2, 46, 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Військової частини А0593 (53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Княжа, 100А; код ЄДРПОУ 08202683) на користь на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 880 897,12 грн., 13 213,46 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко