Постанова № 9649655, 11.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2010 року 08:35 № 2а-2458/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Прокопюк В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Сведбанк"

до Відділ Державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції

про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2010р., зобов'язання вчинити певні дії

Третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: Велько К.С. за довіреністю;

від відповідача : не зявився

третя особа: не зявилась

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, третьої особи, в якому просив визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №17219480 від 05.02.2010 р., винесену головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області Фунт У.М. незаконною та скасувати її, і зобовязати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області Фунт У.М. прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 19.08.2009 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 2945.

Позовні вимоги мотивовані тим, що жодним законодавчим актом не передбачено право державного виконавця відмовляти у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що зобовязання у валюті не відображено у грошовому еквіваленті до гривні.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив задоволити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був попереджений про дату, час та місце судового засідання.

Третя особа не зявилась, про причини неявки не повідомила також.

Суд, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” 02.02.2010 року надіслало до Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції заяву № 625 від 01.02.2010 року про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 19.08.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 4997 про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами під номером 33, що знаходиться в с. Млинівці, по вул. Молодіжній Зборівського району, Тернопільської області, загальною площею 116,8 кв.м. та земельну ділянку площею 0,143 гектара за цією ж адресою і належать на праві власності ОСОБА_1 та про задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” у розмірі 35969 доларів США 00 центів та 14383 гривні 00 коп. за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна.

У відповідь на подану заяву від 01.02.2010 року про виконання виконавчого напису нотаріуса Позивачу 11.02.2010 року надійшла Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 17219480 від 05.02.2010 року, винесена державним виконавцем ВДВС Зборівського районного управління юстиції Фунт У.М.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606-XIV (зі змінами і доповненнями) державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 19 цього Закону встановлені вимоги до виконавчого документа.

З постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.02.2010 року слідує, що поданий Позивачем на виконання документ відповідає вимогам статті 19 Закону „Про виконавче провадження”. Підставою ж для відмови у відкритті виконавчого провадження, Відповідач, у відповідності з пунктом 7 статті 26 Закону, зазначив наявність інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Як на обставину, що виключає здійснення виконавчого провадження, Відповідач посилався на не зазначення у виконавчому написі грошового еквіваленту суми боргу у гривнях.

Проте, таку позицію державного виконавця суд вважає помилковою.

Відповідно до частини 2 статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 345 Господарського кодексу України визначені кредитні операції банків.

Так, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Право та підстави на здійснення банками операцій з валютними цінностями визначені Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Наведеними нормативними актами не встановлена заборона на використання іноземної валюти при здійсненні кредитних операцій.

Позивач, маючи банківську ліцензію № 38 від 07 грудня 2007 року на право здійснювати банківські операції, визначені частиною1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, дозвіл Національного банку України № 38-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” згідно з додатком до даного дозволу та відповідно з повноваженнями, визначеними Статутом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, уклав кредитний договір №1901/1207/88-304 від 24 грудня 2007 року, на виконання зобовязань якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 серпня 2009 року вчинено виконавчий напис з метою задоволення вимог кредитора, Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”.

У постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, у супровідному листі № 567 від 05.02.2010 року державний виконавець посилається на норми статей 524, 533 Цивільного кодексу України, згідно з якими грошове зобовязання має бути виражене в грошовій одиниці України гривні та на норми частини 3 статті 229 Господарського кодексу України.

Дійсно, частиною 1 статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Проте, в частині 2 цієї статті зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Проте, частина 2 цієї статті допускає, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. До того ж слід зазначити, що обовязковий грошовий еквівалент у гривні, відповідно до частини 1 цієї статті, встановлений саме до виконання зобовязання, а не до його вираження у зобовязанні, чи то виконавчому документі.

Частиною 3 статті 229 Господарського кодексу України встановлено, що у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

З наведеного вище вбачається, що за загальним правилом грошове зобовязання має бути визначене в грошовій одиниці України гривні. На рівні з цим, діюче законодавство не забороняє визначення зобовязання в іноземній валюті.

За таких обставин, відсутність у виконавчому написі грошового еквіваленту суми боргу у гривнях не може вважатись підставою, яка виключає здійснення виконавчого провадження. До того ж, частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України, як було зазначено вище, визначає виконання грошового зобовязання у разі вираження його в іноземній валюті, як сплата у гривнях відповідно до офіційного курсу відповідної валюти на день платежу.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги Позивача щодо визнання незаконною та скасування Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 17219480 від 05.02.2010 року, винесеної головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області Фунт У.М.

Щодо позовних вимог зобовязати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області Фунт У.М. прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 19.08.2009 року, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Дії щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження віднесені Законом України „Про виконавче провадження” до повноважень саме

державних виконавців, які вчиняються ними у відповідності з вимогами цього Закону і не можуть бути встановлені судом. В порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені прийняте державним виконавцем рішення, вчинена дія або допущена бездіяльність за наслідками звернення з приводу відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 158, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 17219480 від 05 лютого 2010 року, винесену головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області Фунт У.М.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (Державного казначейства України за місцезнаходженням Відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції 47201, Тернопільська область, м. Зборів) на користь Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 30, код ЄДРПОУ 19356840, МФО 300164, рахунок № 32002170101) судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Т.І. Шейко