Рішення № 96494786, 23.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Київ № 640/24990/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа, Державної служби України з питань праці яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Донецькій областіпропро визнання протиправним та скасування наказуВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з питань праці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Держпраці у Донецькій області та просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №122 від 28.09.2020 «Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області» та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказ Державної служби України з питань праці №122 від 28.09.2020 «Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області» прийнятий з перевищенням наданих відповідачу повноважень, рішення стосується ліквідації юридичної особи, відомості про яку не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним наказу та вказує про відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, з огляду на що просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Третьою особою відношення до позову не висловлено, заяв та клопотань до суду не надходило.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області.

Утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.

Згідно пункту 3 вказаної Постанови установлено, що:

- Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці;

- здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці;

- Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.09.2020 №108 «Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області» відповідно до положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2015 №96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 « 762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» наказано, серед іншого, ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445).

Наказом Державної служби України з питань праці від 21.09.2020 №109 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказ Держпраці від 04.09.2020 №108» визнано таким, що втратив чинність, наказ Держпраці від 04.09.2020 №108 «Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області».

Наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 №122 «Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області» відповідно до положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2015 №96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» наказано, серед іншого, ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI (далі - Закон №3166-VI).

Згідно із статтею 1 Закону №3166-VI систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Положеннями частин 1-2 статті 3 Закону №3166-VI визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №3166-VI Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, у відповідності до якого державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно із пунктом 2 Положення Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 7, 9 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінекономіки видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що Держпраця є центральним органом виконавчої влади, який утворюється Кабінетом Міністрів України та у свої діяльності, серед іншого, керується актами Кабінету Міністрів України та на виконання яких видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Судом встановлено, що спірний наказ виданий відповідачем на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці».

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначено Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2011 №1074 (далі - Порядок №1074).

Згідно із пунктом 2 Порядку №1074 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

За правилами частини 1 статті 21 Закону №3166-VI територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади на розгляд міністрові вносить керівник центрального органу виконавчої влади.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися у порядку, визначеному статтею 21-1 цього Закону.

Територіальні органи центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися в інших організаційно-правових формах у порядку, визначеному законодавством.

Аналіз наведених положень у своїй сукупності дає суду підстави дійти до однозначного висновку, що ліквідація територіальних органів центрального органу виконавчої влади може здійснюватися як за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, так і Кабінетом Міністрів України.

Суд наголошує, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», яка є чинною та, в судовому порядку нечинною та/або протиправною не визнавалась.

З урахуванням наведеного доводи позивача про прийняття відповідачем спірного наказу з перевищенням його повноважень є необґрунтованими.

Більше того, в даному випадку посилання ОСОБА_1 на підпункт 12 пункту 11 Положення, у відповідності до якого Голова Держпраці утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), укладає контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держпраці, не стосуються предмету розгляду даної адміністративної справи та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Окрім цього, суд відхиляє посилання позивача на те, що рішення стосується ліквідації юридичної особи, відомості про яку не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки найменування Держпраця є скороченою назвою Державної служби з питань праці, а не відмінною юридичною особою, як про те стверджує ОСОБА_1 . Тобто Головне управління Держпраці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області є однією і тією ж юридичною особою.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а відтак відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Що ж стосується наявності/відсутності порушеного права позивача суд не може погодиться із позицією відповідача мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, що Наказом Державної служби України з питань праці від 14.02.2020 №18-кт ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 17.02.2020, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, як переможця конкурсу, за переведенням з посади заступника начальника управління - начальника відділу нагляду у хімічній промисловості та газовому комплексі управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області.

На підставі Наказу Держпраці Держаної служби України з питань праці від 28.02.2020 №22-кт, з урахуванням змін, внесених наказом Держаної служби України з питань праці №43-кг від 04.07.2020 року, ОСОБА_1 переведено з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 09.06.2020, відповідно до пункту 1 частини 1 стататі 41 Закону України «Про державну службу».

Також питання щодо переведення ОСОБА_1 з 09.06.2020 на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області було вирішено Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04.06.2020.

08 вересня 2020 року Держпраці було видано наказ №83-кт про звільнення ОСОБА_1 з посади Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області 08 вересня 2020 року, відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України «Про державну службу».

Того ж дня, з посиланням на наказ №83-кт та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі № 200/5429/20-а, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області (надалі - ГУ Держпраці) було видано наказ №328-к про звільнення ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №640/21776/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Держаної служби України з питань праці № 83-кт від 08 вересня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 328-к від 08 вересня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »

Зобов`язано Державну службу України з питань праці та Головне управління Держпраці у Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 08 вересня 2020 року та допустити рішення суду до негайного виконання в даній частині.

Встановлено Державній службі України з питань праці та Головному управлінню Держпраці у Донецькій області 15-денний строк для подання звіту про виконання судового рішення по справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Тобто, на думку суду, наведені обставини свідчать про те, що оскаржуваний наказ прямо випливає на права ОСОБА_1 , у зв`язку із чим судом і надана оцінка останньому по суті та не встановлено в ході розгляду справи його не відповідності критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, б. 14, код ЄДРПО 39472148), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, б. 82, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева