Рішення № 96494706, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 640/11790/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Сулімова О.П.,

від відповідача - Гайдая В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕСГАРД»доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕСГАРД» (далі - позивач, ТОВ «ВЕЛЕСГАРД») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) з вимогою: Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001440502 від 12.02.2020 про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1699394,00 грн, з яких збільшена сума податкових зобов`язань становить 1132929,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) становлять 566465,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства, на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи. Також, позивач зазначив, що посадові особи ГУ ДПС у м. Києві не мали правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Крім того, на думку позивача, висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Торгова компанія «ЕЛЬБРУС», ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС», ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» та ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Ці документи були об`єктом дослідження та аналізу контролюючого органу і стосовно них жодних зауважень не надходило. Отже, на думку позивача, висновки акта перевірки здійснено на підставі припущень та міркувань, що не передбачено чинним законодавством. Позивач вказує, що в акті перевірки містяться лише посилання відповідача на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо службових осіб інших підприємств по ланцюгу постачання. Однак, діяльність таких осіб лише побічно стосується діяльності контрагентів позивача і вказане не може бути доказом на спростування факту реальності господарських операцій, оскільки відповідачем не надано рішення суду (вироку, постанови) відносно посадових осіб підприємства-контрагента, в якому містились би преюдиційні обставини для цієї справи. Всі контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку в органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. При цьому відповідач стверджує, що на основі поданої звітності проведено аналіз щодо наявності фізичних можливостей проводити господарську діяльність та за результатами такого аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Торгова компанія «ЕЛЬБРУС», ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС», ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» та ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - не можливо встановити, так як підприємствами не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг. Також на думку контролюючого органу, відсутня будь-яка інформація, що підтверджує наявність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, обладнання, основних засобів для здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за їх кількісними та якісними характеристиками, зазначених ним в зареєстрованих податкових накладних. Крім того, стосовно ТОВ «Торгова компанія «ЕЛЬБРУС», ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС», ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» та ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження встановлено, що вони були зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності зі створення штучної видимості господарських операцій для завищення витрат підприємствам реального сектору економіки. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що реальність здійснення господарських операцій підприємствами постачальниками належним чином документально не доведено, а також зазначив, що наслідком для податкового обліку є фактичний рух активів.

Представником позивача подана відповідь на відзив, а також додаткові пояснення по справі, у яких заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях контролюючого органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 08.07.2020 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Під час розгляду справи судом постановлялись ухвали про витребування від представників позивача і відповідача додаткових доказів у справі.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.04.2021 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Так, заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представника відповідача по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив такі обставини.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві № 82 від 11.01.2020 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЕСГРАД», за результатами якої складено акт №38/26-15-05-02-04/36676447 від 24.01.2020.

Актом перевірки зафіксовано висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «ВЕЛЕСГРАД» вимог податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1132929,00 грн, в тому числі: за листопад 2018 року у сумі 333333,00 грн, за квітень 2019 року у сумі 552316,00 грн, за травень 2019 року у сумі 127280,00 грн, за червень 2019 року у сумі 120000,00 грн.

За змістом акта перевірки за її результатами встановлено, що ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» (Замовник) мало взаємовідносини з такими контрагентами: з ТОВ «Торгова компанія «ЕЛЬБРУС» (далі - ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС») на підставі договору №11-2018 від 01.11.2018 про надання послуг в сфері інжинірингу на суму 1666666,67 грн (в тому числі 333333,33 грн ПДВ); з ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» на підставі договору №02-05/19 від 02.05.2019 про надання послуг в сфері інжинірингу на суму 835683,64 грн (в тому числі 139280,61 грн ПДВ); з ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» (попередня назва ТОВ «СИГМА АДВ») на підставі договору №03-05/19 від 03.05.2019 про надання послуг на здійснення технічного контролю на суму 648000,00 грн (в тому числі 108000,00 грн ПДВ).

При цьому, згідно з наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС» та ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» фігурують в кримінальних провадженнях.

В акті перевірки зазначено, що основний вид діяльності ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС» - неспеціалізована оптова торгівля. Податкову звітність за період своєї діяльності ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС» подало за грудень 2018 року та квітень 2019 року, травень 2019 року - тільки з ПДВ. В перевіряємому періоді кількість працівників на товаристві невідома (звітність щодо кількості працівників Товариство взагалі не подано). Відомість про об`єкти оподаткування - інформація відсутня.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС» у 2018 році зазначені послуги не придбавались. З моменту реєстрації ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС» за даними цього ж Реєстру за перевіряємий період встановлено придбання таких товарів: взуття, продукти харчування, різні запчастини тощо. Для проведення технічного контролю на об`єкті ПМП м. Київ, відповідні сертифіковані виконавці та сторонні організації не залучались. У 2018 році ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС» декларувало реалізацію різних товарів та послуг, а саме: кукурудза 3 кл., будівельні матеріали різного призначення, ремонт теплової мережі, пшениця 3 кл, газ пропан, юридичні послуги, тощо.

В акті перевірки зазначено, що широка номенклатура та значні обсяги реалізованих товарів (робіт, послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності з наявними у ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС», трудовими та виробничими ресурсами.

Також в акті перевірки зазначається про те, що основним видом діяльності ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» є будівництво житлових і нежитлових будівель. Остання подана звітність за грудень 2019 року. Кількість працюючих - 8 осіб. Відомість про об`єкти оподаткування - інформація відсутня. Відповідно до звіту про фінансові результат станом на 31.12.2018 основні засоби - 0,0 тис. грн.

Згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» декларувало придбання таких товарів та послуг, а саме: блоки віконні та дверні полівінілхлоридні з профілів системи «REHAU» зі склопакетами з двома енергозберігаючими листами скла, бетон ПЗ В15 М200, компресор, насос свердловинний шнековий 1.5-90-0.55 кВт 3 дюйма (в комплекті кабель 15 м), світлодіодний поворотний прожектор F, оренда газових балонів (100 шт.) червень 2019 року, грунт-фарба для поглинаючих мінеральних основ DOPS ГС-18 (відро 10 л/15 кг, кутова шліфмашина, 1400 Вт, та інше будівельне обладнання та матеріали).

Щодо ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» в акті перевірки зазначається, що основним видом діяльності Товариства є рекламні агентства. Остання подана звітність за липень 2019 року. Починаючи з серпня 2019 року будь-яка фінансово-господарська діяльність ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» не декларується. Кількість працюючих згідно з поданим звітом 1- ДФ за 2 квартал 2019 року склала 1 особа та за умовами цивільно-правового договору - 5 працюючих. Відомість про об`єкти оподаткування - інформація відсутня.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» декларувало придбання послуг проведення технічного контролю в процесі проведення робіт на об`єктах замовника у ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС». Під час проведення перевірки було проаналізовано наявну в ГУ ДПС у м. Києві інформацію по ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» та встановлено, що вказане товариство не здійснювало придбання зазначених послуг та сторонніх організацій не залучалось.

По спірним господарським операціям з ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС», ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» та ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» контролюючий орган в акті перевірки вказує, що на виконання робіт вказаними контрагентами ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» не надало документів, зокрема: актів передачі місця виконання робіт (фронт робіт); жодних документів щодо затвердженої проектної документації (текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому чинним законодавством порядку, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, тощо) та проектно-кошторисної документації (локальний кошторис, графік виконання робіт, підсумкової відомості ресурсів, тощо) по об`єкту; жодних документів, що підтверджують якість, безпеку тощо матеріалів, які були використані при проведенні робіт, а саме: паспорта якості, сертифікати відповідності.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» (Замовник) також мало взаємовідносини з ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» (Постачальник) на підставі договору поставки №1504/2019 від 15.04.2019, згідно з яким Постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти Покупцю (передавати у власність) сировину для виробництва лакофарбових матеріалів надалі - товар, а Покупець зобов`язується, на умовах та в порядку визначених цим договором, приймати та оплачувати товар (полімерний MDI Desmodur VL, поліефір-поліол Setathane D 1150, поліефір-поліол Setathane D 1145, доставка TEOF, діоксид титану Tiona 595 (25 кг), домішка Bentone 38).

Згідно з актом перевірки на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» на адресу ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» виписало податкові накладні на суму 3313893,60 грн (в тому числі 552315,60 грн ПДВ).

Відповідно до проведеного аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» за перевіряємий період, встановлено придбання контрагентом позивача таких товарів: авто товари різного призначення, яблука свіжі, послуги перевезення, жіноча білизна в асортименті, тощо.

Згідно з даними інформаційних баз ДПС встановлено, що основний вид діяльності ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» - оптова торгівля іншими проміжними продуктами. Остання подана звітність за липень 2019 року. Середня кількість працівників в квітні 2019 року, травні 2019 року - 1 особа. Відомість про об`єкти оподаткування - інформація відсутня. З моменту реєстрації ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» та проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних декларувало придбання наступних товарів: легкові та вантажні автомобілі причепи, клітки дія тварин, продукти харчування, цигарки, паливо котельне коксохімічне сумішне-альтернативне, сава, вугілля, тощо.

Згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» декларувало реалізацію різних товарів та послуг, а саме: висівки пшеничні, будівельні матеріали різного призначення, молоко сире охолоджене 3,4% жирності, монтаж та демонтаж різного призначення, тощо.

Перевіркою встановлено, що широка номенклатура та значні обсяги реалізованих товарів (робіт, послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності з наявними у ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС», трудовими та виробничими ресурсами.

Крім того, на підставі даних Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що вказане Товариство фігурує у кримінальних провадженнях.

З наведених контролюючий орган вважає, що господарська діяльність ТОВ «Торгова компанія «ЕЛЬБРУС», ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС», ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» та ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» має такі ознаки нереальності здійснення операцій: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - не можливо встановити, так як підприємствами не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період; відсутні основні фонди; відсутній реальний ланцюг постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав на нього заперечення.

Листом ГУ ДПС у м. Києві №24839/10/26-15-05-02-04 від 11.02.2020 повідомлено позивача, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00001440502 від 12.02.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1132929,00 грн та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 566465,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 12.03.2020 за №9111/6/99-00-08-05-01-06 продовжено строк розгляду скарги до 25.04.2020.

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 24.04.2020 за №14416/6/99-00-08-05-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із висновками відповідача і стверджуючи про протиправність податкового повідомлення-рішення, ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» звернулось до суду з цим позовом.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд при вирішенні спору по суті враховує таке.

Щодо процедурних порушень при призначенні та проведенні перевірки, суд зазначає, що матеріали справи вказують на те, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВЕЛЕСГРАД» була проведена відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з огляду на ненадання платником податків пояснень та документальних підтверджень у повному обсязі на письмові запити ГУ ДПС у м. Києві №20084/10/26-15-05-04-05 від 08.10.2019 та № 22907/10/26-15-05-04-05 від 08.l6.2019.

Відповідно до абзацу п`ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Таким чином, направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження є обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин, платник податків зобов`язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження, а у контролюючого органу є право на їх відповідну оцінку. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 (справа №520/8836/18).

Зміст акта перевірки вказує на те, що з копією наказу №82 від 11.01.2020 та направленнями на проведення перевірки №9/26-15-05-02-04 від 13.01.2020 контролюючим органом ознайомлено 13.01.2020 особу за довіреністю - представника ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» Бондаренка Олексія Сергійовича, а також перевірку проведено з їхнього відома.

Доказів на спростування наведеного позивачем суду не надано.

В свою чергу, згідно із підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21.02.2019 (справа №807/2062/17).

З огляду на викладене, суд не визнає доводи позивача про незаконність проведення перевірки такими, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, складеного за результатами такої перевірки без дослідження його змісту і законності висновків, покладених в його основу.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00001440502 від 12.02.2020, слід зазначити таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідач висновки щодо «нереальності» руху товарів, поставлених позивачу його контрагентами, обґрунтовує відсутністю первинних документів, а саме: відсутністю руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - не можливо встановити, так як підприємствами не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Торгова компанія «ЕЛЬБРУС» (далі - ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС», Виконавець) укладено договір №11-2018 від 01.11.2018 про надання послуг в сфері інжинірингу, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги в сфері інжинірингу (проведення технічного контролю в процесі проведення робіт на об`єкті ПМП, у порядку встановленому цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору замовник сплачує вартість наданих виконавцем послуг, виходячи з обсягу, якості, результатів, досягнутих при застосуванні Замовником рекомендацій виконавця, та інших погоджених сторонами вимог.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість фактично наданих послуг визначається сторонами спільно після надання послуг на підставі акту здачі-приймання виконаних послуг, невід`ємною частиною якого є письмовий звіт та/або оперативно-технологічна документація, акти прихованих робіт, фотозвіти основних операцій.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що оплата послуг в узгодженій сумі здійснюється у термін не більше 30 банківських днів від дня підписання акту виконаних, а за необхідності можлива передплата, якщо інше не буде обумовлено Додатковою угодою Сторонами.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані копії документів: договору, акт здачі-приймання робіт (надання); податкових накладних; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, документи, які за умовами договору мають бути невід`ємною частиною акта виконаних робіт (письмові звіти та/або оперативно-технологічна документація, акти прихованих робіт, фотозвіти основних операцій), і які б не тільки розкривали зміст наданих послуг з необхідною для цього деталізацією із зазначенням адреси об`єкта оцінки, а також дали б можливості використати такі дослідження у господарській діяльності позивача, останній, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, для приєднання до матеріалів справи не надав.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між позивачем (Боржник) та ТОВ «ТК «ЕЛЬБРУС» (Первісний кредитор) та ТОВ «Торгова компанія «БУДІНВЕСТ» укладено договір про відступлення права вимоги від 05.12.2018, відповідно до умов договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор з відома боржника передає Новому кредитору право вимоги у боржника сплати боргу на суму 1666666,67 грн, крім того податок на додану вартість 333333,33 грн, та всього з урахуванням податку на додану вартість 2000000,00 грн, за договором про надання послуг №11-2018 від 01.11.2018, укладеним між первісним кредитором та боржником.

На підтвердження здійснення відповідних розрахунків позивачем надані картки рахунку :84, :92, :631, :6851, банківські виписки.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом також встановлено, що, між позивачем (Замовник) та ТОВ «РЕЗАЛТ ПЛАС» (Виконавець) укладено договір №02-05/19 від 02.05.2019 про надання послуг в сфері інжинірингу, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги в сфері інжинірингу (проведення технічного контролю в процесі проведення робіт на об`єкті ПМП), у порядку встановленому цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору замовник сплачує вартість наданих виконавцем послуг, виходячи з обсягу, якості, результатів, досягнутих при застосуванні Замовником рекомендацій виконавця, та інших погоджених сторонами вимог.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість фактично наданих послуг визначається сторонами спільно після надання послуг на підставі акту здачі-приймання виконаних послуг, невід`ємною частиною якого є письмовий звіт та/або оперативно-технологічна документація, акти прихованих робіт, фотозвіти основних операцій.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що оплата послуг в узгодженій сумі здійснюється у термін не більше 30 банківських днів від дня підписання акту виконаних, а за необхідності можлива передплата, якщо інше не буде обумовлено Додатковою угодою Сторонами.

На підтвердження виконання умов договору надано, копії документів: копію договору, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, картки рахунку :84, :631.

Разом з тим, документи, які за умовами договору мають бути невід`ємною частиною акта виконаних робіт (письмові звіти та/або оперативно-технологічна документація, акти прихованих робіт, фотозвіти основних операцій), і які б не тільки розкривали зміст наданих послуг з необхідною для цього деталізацією із зазначенням адреси об`єкта оцінки, а також дали б можливості використати такі дослідження у господарській діяльності позивача, останній, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, для приєднання до матеріалів справи не надав. Не надано суду і доказів, які б дали змогу ідентифікувати обсяг наданих послуг, їх якість, результати, досягнуті при застосуванні замовником рекомендацій виконавця, як і подальше використання позивачем результатів такого дослідження у господарській діяльності. А наявні в матеріалах справи докази не дають суду можливості встановити факт досягнення мети, з якою наведений договір був укладений.

Матеріали справи свідчать, що 03.05.2019 між позивачем (Замовник) та ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» (попередня назва ТОВ «СИГМА АДВ», Виконавець) укладено договір від №03-05/19 про надання послуг на здійснення технічного контролю. За умовами цього договору Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг на проведення технічного контролю в процесі проведення робіт на об`єктах замовника (нанесення однокомпонентних покриттів для захисту внутрішніх та зовнішніх поверхонь металоконструкцій).

Відповідно до пп.2.1.1 п.1.2 Договору, Технічний нагляд за всіма роботами на об`єктах протягом всього періоду їх виконання з періодичністю не менше 2-х раз на тиждень, сприяє одержанню Замовником необхідних погоджень й дозволу на виконання робіт.

Згідно з пп.2.2.2 п.2.2 Договору, замовник надає на вимогу виконавця необхідну договірну, кошторисну та іншу документацію, необхідну для виконання умов даного договору, забезпечує отримання потрібних для виконання робіт на об`єкті погоджень й дозволів.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані копії документів: копію договору, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, картки рахунку :84, :92, :631, :6851, банківські виписки.

Однак, на вимогу суду документи, які б дозволили суду встановити місцезнаходження об`єктів Замовника (позивача), щодо яких проводились роботи, наведені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем не надано. При цьому, наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не дають можливості розкрити зміст наданих послуг, оскільки фактично відтворюють узагальнюючий перелік робіт (послуг), ідентичний тому, що наведений у договорі.

18.06.2019 між позивачем (Боржник) та ТОВ «СИНЕВИР МАГНАТ» (Первісний кредитор) та ТОВ «Будівельна компанія «БІЛДТРЕЙД» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор з відома Боржника передає Новому кредитору право вимоги у боржника сплати боргу на суму 449845,83 грн, крім того податок на додану вартість 89969,17 грн, та всього з урахуванням податку на додану вартість 539815,00 грн, за договором про надання послуг 03.05.2019№03-05/19, укладеним між первісним кредитором та боржником.

На підтвердження надано картки рахунку :84, :92, :631, :6851, банківські виписки.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені правові норми вказують, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, позивачем на підтвердження виконання вищезазначених договорів формально надані первинні документи.

Однак суд зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Водночас, як вже наголошувалось судом, у складених між позивачем та постачальниками послуг документах відсутня інформація про місцезнаходження об`єктів на яких проводилися роботи, обсяги робіт, відсутня конкретизація видів робіт, які саме проводились роботи (викладені узагальнюючий перелік, що за змістом відтворює той, що наведений у договорі), письмові звіти та/або оперативно-технологічна документація, акти прихованих робіт, фотозвіти основних операцій, витрачених на такі роботи людино-годин, кошторисна та інша документація, а також відсутні документи щодо дозвільної документації.

Також, на підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» (Постачальник) укладено договір поставки №1504/2019 від 15.04.2019, згідно умов договору, постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю (передавати у власність) сировину для виробництва лакофарбових матеріалів, а покупець зобов`язується, на умовах та в порядку визначених цим договором прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.4 Договору, поставка товару здійснюється на умовах DAP (згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року) - склад покупця.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що разом із товаром передаються наступні товаросупровідні документи: видаткова накладна, копія сертифікату відповідності або іншого документа, який підтверджує його якість. Транспортування товару здійснюється з оформленням товарно-транспортного документа, передбаченого для відповідного виду транспорту. Оформлення і підписання сторонами товарно-транспортних документів здійснюється в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Згідно п.2.2 Договору оплата товару покупцем здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту його отримання.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані копії документів: договору, рахунку фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, картки рахунку :84, :92, :631, :6851, банківські виписки.

Слід зазначити, що умови наданого позивачем Договору поставки передбачали обов`язкове формування Заявок, в яких вказуються загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки; конкретизується транспорт поставки та інформація про її здійснення.

Також умовами договору передбачено, обов`язкове надання товаросупровідних документів, а саме: видаткова накладна, копія сертифікату відповідності або іншого документа, який підтверджує його якість.

На вимогу суду надати документи, які засвідчують супроводження отриманого позивачем від контрагента товару сертифікатами відповідності або інші документи, які підтверджують його якість представником позивача надана копія договору, укладеного з ТОВ Будівельна індустрія Укрбудпроект», якому, за твердженням позивача, було реалізовано придбаний у ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» товар. До цього пакету документів додано CERTEFICATE OF ANALYSIS Inspection certificate. Водночас, надані документи, за відсутності можливості встановлення з їх змісту ідентифікуючих ознак товару та відсутності їх перекладу державною мовою, вказують на відсутність підстав для визнання таких документів у якості доказів реальності отримання позивачем саме від ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» товару. Не містять матеріали справи і доказів щодо наявності у позивача складських приміщень (і їх місцезнаходження) в які доставлявся від ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» товар, де такий товар зберігався до подальшої реалізації, тощо.

Транспортування товару, за умовами договору, здійснюється з оформленням також і товарно-транспортного документа, передбаченого для відповідного виду транспорту.

Однак, позивачем не надано первинних документів, якими підтверджується рух активів та зміни у його майновому стані за наслідками здійснення господарських відносин із контрагентом, як і документів, в яких визначається загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки; конкретизується транспорт поставки та інформація про її здійснення, які є обов`язковими документами для надання постачальником покупцю разом із товаром відповідно до умов укладеного Договору, товаро-транспортні накладні; документів, які б підтверджували приймання, зберігання товару, не доведено наявність довіреностей на його прийняття, а також як, де і ким відбувалось його навантаження чи розвантаження, зважування та зберігання таких великих обсягів поставок.

05.12.2018 між позивачем (Боржник) та ТОВ «ПРАЙМЛЮКС ПЛЮС» (Первісний кредитор) та ТОВ «Будівельна компанія «БІЛДТРЕЙД» укладено договір про відступлення права вимоги від, відповідно до умов договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор з відома боржника передає Новому кредитору право вимоги у боржника сплати боргу на суму 731205,00 грн, крім того податок на додану вартість 146241,00 грн, та всього з урахуванням податку на додану вартість 877446,00 грн, за договором поставки №1504/2019 від 15.04.2019, укладеним між первісним кредитором та боржником.

На підтвердження надано картки рахунку :84, :92, :631, :6851, банківські виписки.

Позиція контролюючого органу щодо нереальності спірних господарських операцій ґрунтується на комплексі викладених в акті перевірки обставин, а саме: відсутності у вищезазначених контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів для здійснення обумовленого договорами обсягу постачання товарів та надання послуг; неподання указаними контрагентами податкової звітності; ненадання товарно-транспортних накладних; придбання указаним контрагентами товарів, відмінних за номенклатурою від реалізованих позивачу.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів дає суду підстави про доведеність відповідачем висновків, викладених в акті перевірки щодо нереальності спірних господарських операцій. Такі висновки контролюючого органу позивачем з наданням належних, достатніх і допустимих доказів не спростовано.

Разом з тим, посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212, ч.1 ст.255 Кримінального кодексу України, судом не може бути взято до уваги в якості обставин, що засвідчують фіктивність укладених позивачем правочинів, оскільки, по-перше, в кримінальних провадженнях відсутні вироки, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень, що не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕСГАРД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001440502 від 12.02.2020 - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя: Н.А. Добрівська