Рішення № 96494701, 23.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Київ № 826/5270/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування у жовтні 2017 року при переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Розділу ІІІ Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% протиправними;

- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 обчислення, нарахування та виплачувати пенсію за віком у відповідності до ч.1 ст.27, ч.ч.1,2 ст.40, ст.45 та п.4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки (3764,40 грн) та показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% у відповідному розмірі з дня звернення за призначенням пенсії за віком, тобто з 09.10.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2018 позов ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику та повідомлення сторін (письмове провадження).

15.05.2018 до суду надійшло клопотання представника позивача про заміну відповідача по справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» утворено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, шляхом злиття Правобережного, Лівобережного та Центрального об`єднаних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.04.2018 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд.14, код ЄДРПОУ 40376133).

Таким чином, є наявний факт правонаступництва, у зв`язку з наведеним та враховуючи зміст позовних вимог, що мають зобов`язальний характер (передбачають необхідність вирішення питання щодо наявності підстав для покладення відповідного обов`язку на відповідача вчинити певні дії на відновлення порушеного права позивача, в разі виявлення такого факту судом), а також з метою з метою забезпечення можливості виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність заміни первісного відповідача - Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд.14, код ЄДРПОУ 40376133) на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), далі по тексту також - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що він є пенсіонером, з 02.07.1996 отримував пенсію по інвалідності як особа, що має інвалідність загального захворювання, а досягши віку 60 років, 09.10.2017 звернувся до органу ПФУ, в якому перебував на обліку, із заявою про переведення з пенсії за інвалідністю на пенсію за віком, що було здійснено фахівцями органу ПФУ. Позивач вказує, що після розрахунку його пенсії іншого виду розмір пенсії суттєво зменшився, адже органом ПФУ було застосовано для розрахунку розміру пенсії позивача за віком показник величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а не 1,35%. Позивач звернувся із заявою від 14.02.2018 до органу ПФУ про здійснення обчислення розміру його пенсії в розмірі 1,35%, проте у задоволенні заяви йому було відмовлено. Відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, зазначив, що в результаті проведеного перерахунку пенсії відбувся перерозподіл складових пенсійної виплати, а саме збільшення середньої заробітної плати в Україні, і при цьому, зменшення індивідуального коефіцієнту страхового стажу (лист №655/М-466 від 03.03.2018).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримував пенсію за інвалідністю (ІІІ група інвалідності), 01.10.2017 було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням 46 років загального стажу, та призначено пенсію щомісячно у сумі 4477, 02 грн (розпорядження з матеріалів пенсійної справи).

Позивач вважає, що інший вид пенсії йому було призначено вперше, тому пенсія відповідачем мала бути не перерахована, а обчислена як вперше призначена, виходячи із коефіцієнту 1,35%, враховуючи передбачені нормами законодавства часові інтервали. Таким чином, на думку позивача, дії відповідача є протиправними, на підставі чого ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

Матеріали справи також містять клопотання позивача про прискорення розгляду справи.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 1058-IV в редакції, станом на дату здійснення спірного перерахунку - 01.10.2017 року) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV вказано, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону №1058-IV та передбачає, що при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1058-ІV в редакції Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка діяла з 01.01.2008, передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону (в редакції від 06.02.2017), Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

В той же час, за змістом частини першої статті 25 Закону (в редакції від 03.10.2017), Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

При цьому, положеннями частини 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Матеріали справи свідчать, що пенсію призначено позивачу відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у зв`язку з чим, пенсія позивача, у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.45 Закону перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Водночас, згідно із положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Суд зазначає, що вказані норми не визнано неконституційними, а отже, у відповідача відсутні підстави для їх не застосування з 01.10.2017.

Відповідно до наведених норм, розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.

Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Посилання позивача на те, що він до 01.10.2017 отримував пенсію на іншій підставі - за інвалідністю, а тому у межах спірних правовідносин мало місце звернення за призначенням іншої пенсії, а не переведення на неї, суд оцінює критично, оскільки відповідні доводи позивача спростовуються наведеним вище приписами Закону. Зазначене позивачем у заяві органу ПФУ бажання звернутися за призначенням пенсії, а не переведенням на її інший вид, не спростовує правильності позиції органу Пенсійного фонду України, що у межах даного спору мало місце переведення на інший вид пенсії.

Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії в межах одного закону (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії в межах одного закону є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії саме в межах одного закону.

Тобто, доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% в порівнянні із 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, спростовуються вищезазначеним.

Судом також враховується позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року. В зазначеному рішенні Судом вказано, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Згідно з статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

Під час розгляду та вирішення даної справи суд враховує, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» змінено порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу. При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.

Судом встановлено, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики пенсії позивача.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо обмеження (звуження) соціальних прав та гарантій державами - учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, в Рішенні від 03.06.2014 року (Заява № 43331/12, справа «Валентина Великода проти України») Європейський суд з прав людини зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Відтак, зменшення величини оцінки одного року страхового стажу, визначене законом, не порушує правових позицій Європейського Суду з прав людини.

Як встановлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя Н.А. Добрівська