Рішення № 96494697, 23.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Київ № 826/5116/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвітретя особа:Приватне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2»провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2», із позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити дії, а саме призначити пенсію на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, тобто, з 02.02.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення сторін (письмове провадження).

17.10.2018 надійшло клопотання про заміну відповідача, щодо якого судом встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» утворено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, шляхом злиття Правобережного, Лівобережного та Центрального об`єднаних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.04.2018 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Таким чином, є наявний факт правонаступництва, у зв`язку з наведеним та враховуючи зміст позовних вимог, що мають зобов`язальний характер (передбачають необхідність вирішення питання щодо наявності підстав для покладення відповідного обов`язку на відповідача вчинити певні дії на відновлення порушеного права позивача, в разі виявлення такого факту судом), а також з метою забезпечення можливості виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність заміни первісного відповідача - Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), далі по тексту також - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначає, і 02.02.2018 (у віці 57 років) ним подано до відповідача заяву та документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач зазначає, що його трудова книжка засвідчує, що на момент його звернення до ГУ ПФУ в м. Києві він мав стаж роботи на підприємстві за спеціальностями, які дають право на призначення та отримання пенсії на пільгових умовах по досягненню 55 років.

Однак, листами №389/08 від 19.02.2018, №520/08 від 05.03.2018 відповідачем було відмовлено позивачу в призначенні пенсії з тих підстав, що відсутні первинні документи, що підтверджують пільговий характер роботи, а саме уточнюча довідка, яка передбачена пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.

Разом з тим позивач вказує, що в червні 2016 року він звертався до відповідача з приводу роз`яснення йому можливості отримання пенсії на пільгових умовах. Відповідями №5914/14-Д-506 від 23.06.2016 та №12662/02/Д-1208 від 01.07.2016 позивачу було повідомлено, що його робота в якості трубоклада та асфальтобетонника підпадає під відповідні Списки, тому він матиме право на призначення пільгової пенсії за умови надання уточнюючої довідки, виданої підприємством, та за результатами атестації робочих місць після 21.08.1992р.

Також, обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зауважив, що неодноразово звертався до ПрАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», яке мало повноваження надати необхідне підтвердження та відповідні документи позивачу для призначення пенсії на пільгових умовах, проте відповіді, які отримував позивач як особисто, так і через органи Пенсійного фонду України, адвокатське об`єднання, носили формальний характер, не надаючи фактично довідку та підтверджуючих первинних документів.

Позивач, посилаючись на положення статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, зазначає, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також, в необхідних випадках, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відмовивши йому в призначенні пенсії на пільгових умовах та не вимагаючи від ПрАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» дооформлення документів (уточнюючої довідки), відповідач порушив його конституційні права.

Таким чином, позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні йому пенсії на пільгових умовах з мотивів, що не подані всі документи для підтвердження пільгового стажу, суперечить чинному законодавству та є неправомірною, у зв`язку з чим звернувся до суду із позовною заявою.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідач вважає, що поданими 02.02.2018 ОСОБА_1 документами право на отримання ним пенсії на пільгових умовах не підтверджено. Під час обрахування стажу, необхідного для призначення даного виду пенсії встановлено, що у ОСОБА_1 наявний страховий стаж становить 40 років 10 місяців 23 дні. Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували особливо шкідливі і особливо важкі умови праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 позивачем не надано.

Як пояснює представник відповідача, відповідно до записів трудової книжки позивача, відомості про характер виконуваної позивачем роботи, зокрема, зайнятість повний робочий день на підземних роботах, відсутні.

Згідно зі Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, право на пенсію на пільгових умовах мають асфальтобетонники та трубоклади промислових труб. У трудовій книжці позивача назва виконуваної роботи трубоукладчиком не збігається із назвою посади у Списку 2 «трубоклад промислових труб», тому для підтвердження цього періоду роботи необхідно надати первинні документи та уточнюючу довідку про характер виконуваної роботи.

Наявна у Списку №2 посада асфальтобетонника не збігається із назвою, зазначеною у трудовій книжці позивача, «асфальтувальник». Посада асфальтувальника не передбачена Списками, а тому цей період не зараховано до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, відповідно до пунктів 1-3 Порядку застосування Списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005, право на призначення пенсії на пільгових умовах мають особи, які виконували повний робочий день (не менше 80% робочого часу) роботи в умовах, передбачених Списками.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 10 зазначеного Порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливим і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Між тим, у трудовій книжці позивача відсутні записи про шкідливі і важкі умови праці, записи містять розбіжності між назвами виконуваних позивачем робіт, та робіт, зазначених у Списках, з огляду на що у відповідача відсутні законні підстави для визнання права позивача на пільгових умовах на підставі поданих ним документів.

Відтак, на думку відповідача, період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, має визначатися з урахуванням оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України та на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Представник відповідача також акцентувала увагу на тому, що документи, видані третьою особою, які подані до суду разом із позовною заявою, не надавались позивачем до органів пенсійного фонду, не були розглянуті управлінням під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу, їм не надано правову оцінку.

Разом з цим, у відзиві та доповненні до нього представник відповідача вказує, що відповідач 24.10.2016 звертався до ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» з метою отримання від підприємства уточнюючої довідки та отримав відповідь від підприємства, згідно з якою видати довідку про пільговий характер роботи ОСОБА_1 не має можливості за відсутності підстав.

Таким чином, відповідач наголосив на правомірності своїх дій у відмові на призначення пенсію позивачу.

Зважаючи на викладене, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Матеріали справи також містять заяви позивача про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, 02.02.2018 позивач звернувся до Лівобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за віком.

Відповідно до розписки-повідомлення, відповідачем 02.02.2018 прийнято заяву про призначення пенсії (зареєстровано за №1392), до якої додані: військовий квиток; довідка про присвоєння ідентифікаційного коду; документи про місце проживання (реєстрації) особи; паспорт; трудова книжка або документи про стаж.

За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідачем листом від 19.02.2018 №389/08 відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії, посилаючись на положення статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій повторно просив про призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом №520/08 від 05.03.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що ним не представлені необхідні документи для підтвердження пільгового стажу, тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач, вважаючи вказану відмову такою, що порушує його права, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час звернення позивача до відповідача та до суду) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Між тим, відповідно до пункту 1 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 цього Рішення Конституційного Суду України постановлено, крім іншого:

«Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Наведені правила є основною для вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах».

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Список № 1).

Розділ XXVII Списку № 2 визначає позиції (види робіт, посад) у будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні, реставрації та ремонті будівель, споруд та інших об`єктів, до яких віднесено, зокрема, позиції « 2290000а-11140 Асфальтобетонники» та « 2290000а-19233 Трубоклади промислових залізобетонних труб».

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено «Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», відповідно до якого, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В той же час, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, згідно із пунктом 20 вказаного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є: наявність у особи одночасно наступних умов:

вік 55 років, стаж роботи у чоловіків не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; зайнятість повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та за наявності результатів атестації робочих місць.

Поряд з цим, суд вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.2.14 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом з тим, як вже було зазначено судом, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії, посилаючись на те, що у останнім не подані необхідні документи на підтвердження пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зокрема, звернута увага на відсутність додаткових підтверджуючих довідок підприємства.

При цьому, позивачем подано до суду довідки №4/46 від 09.09.2003, №45 від 13.10.2003, №27/8 від 27.09.2016, надані третьою особою, відповідно до яких позивач працював на підприємстві (яке неодноразово змінювало назву та організаційно-правову форму):

- з 19.07.1979 по 15.10.1979 - на посаді слюсаря - сантехніка;

- з 26.04.1982 по 03.09.1986 - на посаді трубоукладача;

- з 03.09.1986 по 02.10.1995 - на посаді асфальтувальника;

- з 02.10.1995 по 01.04.1996 - на посаді асфальтобетонника;

- з 06.04.1996 по 01.11.2007 - на посаді водія навантажувача;

- з 01.11.2007 по 02.01.2008 - на посаді підсобного робітника;

- з 01.08.2008 - переведено на посаду автонавантажувача.

Вказані періоди роботи позивача підтверджуються відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

У довідці №27/8 від 27.09.2016 зазначено, що до проведення приватизації державний комунальний будівельний трест «Київпідземшляхбуд-2» неодноразово змінював назву та організаційно-правову форму, в результаті чого станом на дату подання позову, відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має назву Приватне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2» («ПрАТ «Трест КПШБ-2»).

Відповідно до розрахунку стажу (наявний у матеріалах справи), здійсненого відповідачем, загальний стаж позивача склав 40 років 10 місяців 23 дні.

У матеріалах справи також наявні листи №150-7 від 01.09.2016, №203-7 від 03.11.2016, №233-5 від 22.12.2016, №4-7 від 23.01.2018, направлені третьою особою у відповідь на запити позивача, органу Пенсійного фонду, адвокатів в інтересах позивача. За змістом цих листів, ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» висловлює позицію, що не може підтвердити право на пенсію на пільгових умовах ОСОБА_1 , з огляду на таке: посада трубоукладача промислових труб на підприємстві відсутня; професія трубоукладача перейменована на монтажника зовнішніх трубопроводів, яка не відноситься до професій, що дають право на пенсію на пільгових умовах; за умовами праці ОСОБА_1 не був зайнятий на 80% робочого часу на роботах, що дають право на пенсію на пільгових умовах; атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві за періоди з 21.08.1992 по 25.11.1999 не проводилась.

В матеріалах справи також наявна копія наказу №45-К від 23.04.1982, відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято на посаду трубоукладача з відрядною оплатою праці.

Між тим, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено звернення відповідача до ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» із запитом про надання відомостей та документів щодо права на пенсію на пільгових умовах позивача (лист від 24.10.2016 №20396/2/Ю-17084) та надання відповіді третьою особою (лист №203-7 від 03.11.2016).

Разом з тим, суд знову звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній є необхідним підтвердження наявного трудового стажу довідками з підприємств, установ, організацій та/або іншими документами, які підтверджують трудовий стаж, у тому числі пільговий.

В той же час, судом досліджено трудову книжку відповідача, в якій наявні записи щодо роботи позивача на посадах трубоукладача та асфальтобетонника з повним робочим днем.

Варто наголосити, що вказані записи засвідчені печаткою підприємства та підписом легітимних на той час посадових осіб, містять обов`язкові відомості про період роботи та назви посад.

Між тим, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем у відзиві зазначено, що подані позивачем до суду документи, зокрема, довідки та листи від третьої особи, не були розглянуті органом Пенсійного фонду при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу, їм не була надана правова оцінка.

Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону України №1058 та пункту 4.2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження, а тому неможливість отримання довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність відмови позивача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу з тих підстав, що останнім не було надано всіх необхідних документів для підтвердження пільгового стажу.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, тобто, з 02.02.2018, суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача повторно на підставі поданих ним документів.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 02.02.2018 про призначення пенсії на пільгових умовах, з огляду на мотиви, викладені у цьому рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя Н.А. Добрівська