Рішення № 96494602, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/14958/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві в якому просила:

- прийняти ухвалу, якою визнати неправомірною бездіяльність щодо не зняття арештів та заборон на майно та коштів боржника.

-визнати протиправною та скасувати постанову № 56591251 від 02.07.2018 державного виконавця Дніпровського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Булаєнко А.О. про арешт на кошти, який було накладено в межах суми стягнення в загальному розмірі 25589,78 гривень.

- визнати протиправною та скасувати постанову № 56591251 від 02.07.2018 державного виконавця Дніпровського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Булаєнко А.О. про арешт на майно в межах суми стягнення в загальному розмірі 25589,78 гривень.

- скасувати арешт та заборону відчуження майна та коштів боржника ОСОБА_1 , що накладено на підставі № 56591251 від 02.07.2018 державного виконавця Дніпровською районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управлінь юстиції у місті Києві Булаєнко А.О.

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняті відповідачем постанови про накладення арешту на майно та на кошти винесені в межах виконавчого провадження № 56591251 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки виконавчий напис нотаріуса на підставі якого відкрито виконавче провадження в судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню. При цьому, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимог чинного законодавства не знято накладені арешти з майна та коштів позивача.

Відповідачем відзив на адміністративний позов не подано, так само не виконано вимоги суду про надання копії матеріалів виконавчого провадження з посиланням на те, що перевіркою архіву виконавчих проваджень, виконавче провадження № 56591251 не виявлено, а притягнути виконавця до відповідальності не виявляється можливим, з огляду на його звільнення. Водночас, відповідачем надано копії постанов винесених в межах виконавчого провадження згідно даних АСВП.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

18.01.2017р. Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 318, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № K2XRRX05000120 від 25 липня 2008 року станом на 17 жовтня 2016 року у розмірі 22980,71 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 782,71 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 77,35 грн., заборгованості з комісії у розмірі 460,43 грн., заборгованості з пері у розмірі 19 089,71 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1 070,51 грн.

Вищезазначений виконавчий напис пред`явлено до виконання, з огляду на що постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 56591251.

В подальшому, 02.07.2018р. відповідачем винесено постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржник, якими на грошові кошти, що містяться на будь-яких розрахункових, депозитних ат карткових рахунках в банківських установах та на майно позивача накладено арешт.

22.12.2018р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2019р. у справі № 755/11868/18, яке набрало законної сили 19.06.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18 січня 2017 року Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 318. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати за сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно не завершено виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак не знято арешти з її майна та рахунків, звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону віднесено, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, згідно з п. 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ст. 13 Закону № 1404-VІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 56 Закону № 1404-VІІ, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Судом встановлено, що єдиним доводом в обґрунтування протиправності постанов державного виконавця від 02.07.2018р. про накладення арешту на майно та на кошти позивача, які винесені в межах виконавчого провадження № 56591251, є визнання в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 56591251, таким, що не підлягає виконанню.

Водночас, суд зазначає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/11868/18, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18.01.2017р. Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 318, прийнято 13.05.2019р. Більше того, вказане рішення набрало законної сили тільки 19.06.2019р.

Таким чином, враховуючи той факт, що оскільки станом на момент прийняття державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 56591251 постанов про накладення арешту на майно та на кошти позивача, а саме станом на 02.07.2018р., виконавчий напис нотаріуса від 18.01.2017р. був чинним, підстави для визнання їх протиправними та скасування, з вищевикладених підстав, відсутні.

При цьому, жодних інших доводів та доказів на підтвердження протиправності оскаржуваних постанов до суду не надано, а судом не встановлено, адже право на прийняття таких постанов державним виконавцем в межах виконавчого провадження за наявності відповідних підстав регламентовано вимогами законодавства чинного на момент їх прийняття.

З огляду на вказане, суд вважає, що підстави для визнання протиправними та скасування постанов від 02.07.2018р. про арешт на кошти та про арешт на майно позивача винесені в межах виконавчого провадження державним виконавцем Дніпровського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Булаєнко А.О. відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності щодо не зняття арештів та заборон на майно та коштів боржника та скасування арешту та заборони відчуження майна та коштів боржника ОСОБА_1 , що накладено на підставі № 56591251 від 02.07.2018 державного виконавця Дніпровською районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управлінь юстиції у місті Києві Булаєнко А.О., суд зазначає таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІ, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VІІ, постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону № 1404-VІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VІІ, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що законодавцем визначений перелік випадків за яких арешт накладений на майно (кошти) боржника в межах виконавчого провадження знімається державним виконавцем. У всіх інших випадках, в силу ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VІІ арешт може бути знятий за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2018р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас, повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», як вбачається з вищевикладених норм законодавства, не є підставою для зняття арешту з майна (коштів) боржника.

Доводи позивача про те, що відповідач зобов`язаний був закінчити виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІ (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), адже Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві був залучений до розгляду справи № 755/11868/18 в якості третьої особи та знав про визнання виконавчого напису від 18.01.2017р. таким, що не підлягає виконанню, суд вважає помилковими, з огляду на те, що:

по-перше, Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві був у справі лише третьою особою та на останнього не було покладено жодних зобов`язань за рішенням суду;

по-друге, станом на момент винесення рішення Дніпровським районним судом м. Києва, а саме 13.05.2019р. у справі № 755/11868/18 (яке набрало законної сили 19.06.2019р.) постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 22.12.2018р. вже була винесена, а відтак підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІ у державного виконавця були відсутні.

Більше того, суд наголошує, що доказів оскарження позивачем постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 22.12.2018р. винесеної в межах виконавчого провадження № 56591251 до суду не надано, так і не надано доказів визнання її протиправною та скасування.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності щодо не зняття арештів та заборон на майно та коштів боржника та скасування арешту та заборони відчуження майна та коштів боржника ОСОБА_1 , що накладено на підставі № 56591251 від 02.07.2018 державного виконавця Дніпровською районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управлінь юстиції у місті Києві Булаєнко А.О., також задоволенню не підлягають.

Водночас, суд наголошує, що враховуючи положення вимог ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VІІ відповідно до якої, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, позивач не позбавлена права звернутись до суду з вимогами про зняття арешту для захисту свого цивільного права за правилами ЦПК.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Я.І. Добрянська