Ухвала суду № 96494504, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/10487/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 доУправління (Центр) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного сулу м. Києва з позовом до Управління (Центр) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 9/6, код ЄДР: 42774109), в якому проссить суд:

1) визнати дії Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 незаконними;

2) зобов`язати Управління (Центр) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.02.2021 дочка позивача - ОСОБА_2 подала до адміністратора Центру надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації - Василенко Т.О., заяву про зняття з реєстрації місця проживання свого батька - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .

Пояснює, що до заяви заявниця надала свій паспорт та фотокопію договору дарування від 18.03.2018 квартири АДРЕСА_3 ), згідно якого її батько - позивач у справі подарував їй зазначене нерухоме майно. Договір дарування зі сторони обдарованої підписано неповнолітньою, на той час ОСОБА_2 , яка є дочкою позивача.

Як зазначено у позовній заяві 23.02.2021 Центром надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації позивача було знято з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , як зазначено у заяві: «у зв`язку з вибуттям за адресою колишнього власника», у графі заяви про майбутнє місце проживання позивача відомості відсутні.

Позивач додає, що про незаконні дії Центру надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації позивачу стало відомо 15.03.2021 після звернення до центру з метою отримання довідки про реєстрацію місця проживання. В цей день позивач отримав довідку про реєстрацію місця проживання особи, згідно якої він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 22.12.2009 по 23.02.2021.

Разом з тим, позивач вважає дії щодо зняття його 23.02.2021 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 незаконними, оскільки, як зазначає позивач, у відповідності до ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Тобто, за твердженням позивача, відповідачем не прийнято до уваги зазначене положення цивільного кодексу закону і без отримання документу, який би свідчив про відсутність проживання позивача без поважних причин понад один рік самостійно зазначив, що позивач втратив право на користування житловим приміщенням, що виключно є прерогативою суду.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у цивільній справі у справі № 441/667/17 (провадження № 61-1906св18) у постанові від 30.01.2019, позивач зазначив, що припинення сімейних відносин їх власником будинку/квартири не позбавляє колишнього члена сім`ї права користування жилим приміщенням. Про що також, за твердженням позивача зазначено і у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у цивільній справі №676/905/16-ц (провадження №61- 13787СВІ8).

Відтак, позивач робить висновок про те, що відповідач не прийняв до уваги положення Цивільного законодавства та самостійно визначив, що позивач знятий з реєстрації місця проживання у відповідності до ст. 26 Правил реєстрації місця проживання, за заявою нового власника квартири, оскільки останній припинив своє право користування жилим приміщенням, у зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Більш того, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Більш того, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

В той же час, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цовального кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

При цьому, відповідно до відповідно до пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02..03.2016 № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11;

рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні);

підстав для перебування бездомної особи на обліку/для отримання бездомною особою соціальних послуг у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту);

підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Разом з тим, як зазначив позивач у позовній заяві посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.0219 у цивільній справі № 441/667/17 (провадження № 61-1906св18) припинення сімейних відносин із власником будинку/квартири не позбавляє колишнього члена сім`ї права користування житлом.

Таким чином, беручи до уваги викладені норми та проаналізувавши зміст викладених позивачем у позовній заяві обставин, суд зазначає що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що існує невирішений спір між ОСОБА_1 , як батьком та ОСОБА_2 , як дочкою щодо права користування квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_2 та право проживання ОСОБА_1 у такій квартирі, з огляду на що спір щодо визнання незаконними дій Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 не є публічно-правовим спором та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною Касаційний адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 14.03.2019 по справі №8 10/886/16 та від 30.07.2019 по справі № 826/7335/17, де в останній касаційний суд зауважив, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

При цьому, варто зауважити, що позов не містить жодних посилань на порушення, вчинені відповідачем у сфері публічно-правових відносин, встановлених правил і процедур у цій сфері.

Відтак зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління (Центр) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя О.А. Кармазін