Рішення № 96494499, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/19553/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши адміністративну справуза позовом:Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер»до: третя особа:Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головне управління ДФС у м, Києвіпро:визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11, код ЄДР: 31306940) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-б, код ЄДР: 34979022), в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну підстав позову (т.1, а.с. 123), яка прийнята судом, просило суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких Олексія Олександровича від 27.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60164857.

Позивачем також подано заяву від 06.04.2021 про стягнення судових витрат.

Позиція позивача.

У позові, в обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності спірної постанови, оскільки стягувачем пропущений тримісячний строк звернення до органів виконавчої служби із виконавчим документом - вимогою від 04.07.2017 № Ю-2108-25 про сплату боргу (недоїмки).

Наведене є підставами позову.

Інших підстав позову позивачем не заявлялося, інших заяв про зміну підстав позову позивачем не подавалося.

Позиція відповідача.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (т.1, а.с. 153), в якому державний виконавець просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на дотримання строків, встановлених законодавством.

Відзив підписано державним виконавцем Лазюк Д.М., який, відповідно витягу з ЄДР (т.1, а.с. 169), є уповноваженою особою відповідача

Позиція третьої особи.

Третя особа заперечувала проти задоволення позивних вимог, посилаючись на дотримання встановлених правил та процедур.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.02.2021 касаційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/19553/19 скасовано, а справу № 640/19553/19 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

01.04.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла адміністративна справа та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 була розподілена на суддю Кармазіна О.А.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 09.04.2021 вказану справу прийнято до провадження.

Встановлені судом обставини.

Головне управління ДФС у м. Києві сформувало відносно Науково-виробничого ТОВ «Агро-Інтер» вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ю-2108-25У, відповідно до якої станом на 27.07.2018 за Товариством обліковується заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 340 963,65 грн.

Зазначена вимога набрала чинності 27.07.2018 та вперше була пред`явлена органом ДФС до примусового виконання 09.08.2018.

Згідно з постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нагайчука М.В. від 09.08.2018 відкрито виконавче провадження № 56960038 з примусового виконання вищезазначеної вимоги.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04.07.2019 у ВП № 56960038 виконавчий документ повернуто стягувачу (ГУ ДФС у м. Києві) відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 (відсутність майна у боржника) Закону N 1404-VIII.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі № 826/14260/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, у задоволенні адміністративного позову Науково-виробничого ТОВ «Агро-Інтер» до Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2018 у виконавчому провадженні № 56960038 з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 04.07.2016 № Ю-2108-25 У - відмовлено.

У вересні 2019 року ГУ ДФС у м. Києві через свого представника Надієвця Р.С., який діяв на підставі довіреності від 17.10.2018 № 2211/26.15.17-04 повторно звернулося до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження для виконання вимоги податкового органу про сплату боргу № Ю-2108-25У від 04.07.2016.

27.09.2019 на підставі заяви ГУ ДФС у м. Києві головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. за наслідками розгляду заяви прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60164857.

Між тим, позивач вважаючи прийняту постанову протиправною звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, як вже було зазначено вище судом, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020, в задоволенні позовних вимог у даній справі відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.02.2021 касаційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/19553/19 скасовано, а справу № 640/19553/19 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Касаційний суд у постанові від 25.02.2021 зазначив, що враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення строку пред`явлення виконавчого документу у спірних правовідносинах, який встановлено відповідно до Перехідних положень Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції касаційний суд зазначив, що враховуючи приписи статті 16 Закону № 1404-VIII та пункт 3 розділу III Інструкції № 512/5, звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження, представник юридичної особи, повинен, у випадку відсутності певних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, надати довіреність, яка б відповідала вимогам законодавства. У свою чергу, державний виконавець має дискреційні повноваження для здійснення перевірки повноважень заявників. Отже, враховуючи дискреційні повноваження державного виконавця здійснювати перевірку поданих для відкриття провадження документів та встановлювати наявність повноважень особи, яка подавала ці документи, суди попередніх інстанцій не встановили чи належним чином підтверджені повноваження особи, яка подавала документи, та на підставі яких документів заступник начальника ГУ ДФС у м. Києві отримав повноваження на видачу довіреності представнику.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Щодо строків пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2016 за № Ю-2108-25У до органів виконавчої служби, то суд зазначає, що зважаючи на те, шо Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 у даній справі погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення строку пред`явлення виконавчого документу у спірних правовідносинах.

Так, Верховний Суд зазначив, що на момент прийняття спірної постанови діяв Закон N 1404-VIII.

Частиною першою статті 18 Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Спірне виконавче провадження було відкрито на виконання вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 04 липня 2016 року №Ю-2108-25У.

Постановою державного виконавця від 04 липня 2019 року вимога ДФС ГУ ДФС у м. Києві № Ю-2108-25У від 04 липня 2016 року повернута стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII (відсутність майна у боржника).

Вдруге стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вказаної вимоги у вересні 2019 року.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд, враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення строку пред`явлення виконавчого документу у спірних правовідносинах, який встановлено відповідно до Перехідних положень Закону N1404-VIII.

Так, пунктом 5 Перехідних положень Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону N 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №815/1964/16, від 16 січня 2020 року у справі №260/904/19.

Наведене, у свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позову з підстав, заявлених у позовній заяві.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Слід додати, що згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Пунктами 4 та 5 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У свою чергу, відповідно до положень частин 2 та 3 ст. 47 КАС України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, зокрема, позовні заяви позивача (том 1 а.с. 4-7, 80-83), заяву про зміну підстав позову від 24.04.2020 (том 1 а.с. 123-127), письмові пояснення позивача (том 1 а.с. 211-215), відповідь на відзив (том 1 а.с. 220-223) суд наголошує, що єдиною підставою позову для визнання протиправною та скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження було зазначено позивачем те, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2016 за № Ю-2108-25У було пред`явлено податковим органом до органів державної виконавчої служби із пропуском строку, встановленого для подання виконавчих документів до виконання, в яких стягувачем є держава або державний орган, відносно чого Верховний Суд дійшов до висновку про безпідставність вимог позивача..

Тобто, позовна заява або заява про зміну підстав позову не містила такої підстави позову щодо визнання протиправною та скасування постанови від 27.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60164857, як подання заяви про відкриття виконавчого провадження представником податкового органу (ГУ ДФС у м. Києві) який не має повноважень на подання такої заяви, оскільки, начебто, довіреність на представника видана особою, яка не має права її видавати.

Разом з тим, лише в апеляційній скарзі (том 1 а.с. 238-243) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 у даній справі Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» заявлено додаткову підставу позову відносно того, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником податкового органу (ГУ ДФС у м. Києві) який не має повноважень на подання такої заяви, оскільки, начебто, довіреність на представника видана особою, яка не має права її видавати.

Між тим, в силу ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

В той же час, слід повторитися, у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Слід додати, що підставами позову є обґрунтування способу судового захисту права, а тому зміна підстав позову свідчить про зміну обставин та обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.

Між тим, зважаючи на те, що такі підстави позову, як подання заяви про відкриття виконавчого провадження представником податкового органу (ГУ ДФС у м. Києві) який не має повноважень на подання такої заяви, були відсутні у позовній заяві, додатково не заявлялись як при первинному розгляді, так і при новому розгляді справи, слід зазначити, що суд зв`язаний положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України оскільки, як вже неодноразово зазначалося, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача в межах заявлених позивачем підстав позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат, у т.ч. судового збору, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є: відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати, в силу засад (принципів) адміністративного судочинства, відшкодовуються на користь особи, позов якої задоволено.

У даному випадку, оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно, цим самим виключається відшкодування позивачі судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11, код ЄДР: 31306940) відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін