Рішення № 96494343, 21.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Київ № 640/21212/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління

забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач ), в якому просить: визнати дії та рішення відповідача, оформлене повідомленням від 01 вересня 2020 року про повернення виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року без прийняття до виконання незаконними; зобов`язати відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що доводи відповідача, зазначені в оскаржуваному рішенні - повідомленні від 01 вересня 2020 року про повернення виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року без прийняття до виконання, щодо непідвідомчості рішень про стягнення коштів з Управління державної охорони як державного органу є безпідставними. Позивач вказує, що Управління державної охорони у Київській області утримується за рахунок коштів з надання послуг з охорони.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року надіслана на адресу відповідача поштовим відправленням.

Станом на час розгляду справи відзив на позов, клопотання/заяви від відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва не надійшли.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15жовтня 2019 року у справі №640/18268/18 про стягнення з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 75 днів щорічної відпустки у розмірі 58 432,50 грн. (п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять дві гривні п`ятдесят копійок); стягнення з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 314 110,16 грн. (триста чотирнадцять тисяч сто десять гривень шістнадцять копійок); стягнення з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 51 342,95 грн. (п`ятдесят одна тисяча триста сорок дві гривні дев`яносто п`ять копійок); стягнення з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

01 вересня 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) сформовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яким виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/18268/18, повернуто стягувачу без прийняття до виконання.

Незгода позивача із вказаним вище повідомленням зумовила звернення до суду з даним позовом.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, а саме:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Так, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу в повідомленні від 01 вересня 2020 року зазначено таке: згідно відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, організаційно-правовою формою боржника - Управління поліції охорони в Київській області зазначено орган державної влади та є структурним підрозділом Національної поліції України.

Відповідно до пункту 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, Відділу примусового виконання рішень, управлінь забезпечення примусового виконання рішень, міжрегіональній Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів держав -їх посадові особи; сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесят гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно резолютивної частини судового рішення, на підставі якого виданий вищезазначений документ - виконавчий лист Окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року № 640/18268/18, до стягнення з боржника (Управління поліції Київській області) підлягає сума в розмірі 428 885,61 грн. та, враховуючи часткове погашення боржником боргу за даним виконавчим документом в розмірі 343 526,66 грн., стягнення становить 85 358,95 грн.

Крім того, згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Так, боржником за виконавчим листом №640/18268/18 від 24 березня 2020 року є Управління поліції охорони у Київській області, яке є структурним підрозділом Національної поліції України.

Згідно до підпункту 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877 Національна поліція з метою організації своєї діяльності: фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат державою компенсації частини лізингових платежів у разі забезпечення поліцейського житлом на умовах фінансового лізингу, а також гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

З системного аналізу викладеного вбачається, що боржник - Управління поліції охорони у Київський області не є розпорядником бюджетних коштів та не фінансується з Державного бюджету, а діє на договірних засадах.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року № 640/18268/18 підлягає в порядку, визначеному частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», а саме органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, зазначені відповідачем обставини в оскаржуваному повідомленні є такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", що вказує на наявність підстав для задоволення позову.

Суд наголошуєш, що наслідок оскаржуваних дій відповідача є саме прийняття повідомлення від 01 вересня 2020 року про повернення виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року без прийняття до виконання, а відтак належним способом захисту прав позивача є саме скасування такого повідомлення, отже позов в частині визнання протиправними дій задоволенню не підлягає.

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки станом на час вирішення відповідачем питання щодо відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом можуть бути наявними інші підстави, визначені Законом України «Про виконавче провадження», які перешкоджатимуть відкриттю виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено наявність підстав для скасування оскаржуваного повідомлення, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення від 01 вересня 2020 року про повернення виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року без прийняття до виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко