Рішення № 96494317, 21.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Київ № 640/6362/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Основи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства «Козацький» Міністерства оборони України

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

за участю представників сторін

від позивача - Матійка Д.В.

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Козацький» Міністерства оборони України (далі по тексту - позивач), адреса: 03134, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110, в якій позивач просить

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн, винесену головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденко Наталією Вікторівною у виконавчому провадженні №48019690 від 11 лютого 2021 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 11 лютого 2021 року відповідачем в рамках виконавчого провадження ВП №48019690 винесено постанову про накладення штрафу на суму 10 200,00 грн. Однак, позивач вважає вказану постанову протиправною, з огляду на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 17 січня 2012 року у справі №32/612, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2017 року договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" від 03 жовтня 2000 року визнано недійсним.

На переконання позивача, вказані обставини унеможливлюють виконання ухвали суду, на підставі якої було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Більш того, позивач наголосив, що в нього відсутній правовий обов`язок виконувати умови недійсного правочину, який не створює жодних юридичних наслідків.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/795/18-к від 04 січня 2018 року в рамках кримінального провадження заборонено відчужувати об`єкти нерухомого майна позивача, та заборонено нотаріусам та державним реєстратором вносити зміни в статутні документи підприємства та вчиняти реєстраційні дії щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.

Вказані обставини, як вважає позивач, свідчать про протиправність постанови про накладення штрафу, що підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №48019690.

03 липня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, зобов`язано боржника виконати рішення суду в 7-денний строк.

02 серпня 2019 року державним виконавцем в порядку статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн.. Вказаною постановою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Станом на 11 лютого 2021 року рішення суду залишається не виконаним, поважні причини невиконання відсутні.

11 лютого 2021 року державним виконавцем в порядку статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин в подвійному розмірі в сумі 10 200,00 грн.

Оскільки судове рішення станом на 11 лютого 2021 року позивачем виконано не було, постанова про накладення штрафу є правомірною, а позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, витребувано виконавче провадження №48019690.

В судове засідання 21 квітня 2021 року представник позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма від 30 вересня 2011 року із змінами, внесеними постановою від 20 жовтня 2011 року № 3 у справі V (001/2011) за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України ухвалено наступне:

" 1. Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року з урахуванням додаткових угод до нього (Додаткова угода №1 від 02 березня 2001 року; Додаткова угода №2 від 12 січня 2004 року; Додаткова угода №01-А від 21 жовтня 2004 року; Додаткова угода №01-В від 24 грудня 2004 року; Додаткова угода №3 від 07 червня 2007 року; Додаткова угода №4 від 14 травня 2010 року) є обов`язковим для сторін.

2. Частка (сумарний пай) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 29 347 881,13 гривень, у відсотковому вираженні 40,59%.

3. Частка (сумарний пай) Карлтон Трейдінг ЛТД у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 533 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,74%.

4. Частка (сумарний пай) Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 42 407 044,00 гривень, у відсотковому вираженні 58,67%.

5. Частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3 , складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 24 683 769,64 гривень, у відсотковому вираженні 39,28%.

(2) Карлтон Трейдінг ЛТД в грошовому вираженні 533 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,86%.

(3) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 37 615 186,00 гривень, у відсотковому вираженні 59,86%.

6. Частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, провулок Т. Шевченко, 5 , складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 2 021 662,85 гривень, у відсотковому вираженні 43,85%.

(2) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 2 588 432,00 гривень, у відсотковому вираженні 56,15%.

7. Частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, 2/32, корпус 72, складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 2 643 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 54,54%.

(2) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 2 203 426,00 гривень, у відсотковому вираженні 45,46%.

8. Зобов`язати Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України обліковувати об`єкти спільної діяльності на окремому балансі (балансі спільної діяльності), як спільну часткову власність ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

9. Уповноважити ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на ведення загальних (спільних) справ за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року, зобов`язати Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України передати ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" повноваження учасника договору, якому доручено ведення загальних (спільних) справ.

10. Стягнути з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11 208 380,18 гривень, відсотки - 492 312,65 гривень.

11. Стягнути з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь Карлтон Трейдінг ЛТД мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 204 029,74 гривень, відсотки - 8 967,33 гривень.

12. Сторони несуть солідарну відповідальність за сплату арбітражних витрат. У відносинах між сторонами обов`язок виплати арбітражних витрат покладається на Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в сумі розміру 90000 євро та 29000 шведських крон, в іншій частині - на ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Карлтон Трейдінг ЛТД солідарно.

13. Стягнути з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" арбітражні витрати в розмірі 90 000,00 Євро та 29 000,00 шведських крон, протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення.

14. Стягнути з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" витрати на представника в розмірі 95 000,00 гривень (дев`яносто п`ять тисяч гривень), протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення.".

Відповідно до повідомлення Арбітражного інституту торгової палати міста Стокгольма від 01 грудня 2011 року арбітражне рішення у вказаній справі було винесене 30 вересня 2011 року та набрало законної сили з дати його винесення. Згідно зі шведським законодавством, арбітражне рішення не підлягає оскарженню.

В березні 2014 року заявники: Карлтон Трейдінг ЛТД (Carlton Trading Ltd) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Ухвалою Шевченківського районного суд міста Києва від 08 травня 2014 року по справі № 761/7764/14 клопотання заявників про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду задоволено. Надано дозвіл на примусове виконання остаточного рішення Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма ухваленого 30 вересня 2011 року (в редакції 20 жовтня 2011 року, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20 жовтня 2011 року) у справі № V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України, згідно якого постановлено наступне :

" 1. Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року з урахуванням додаткових угод до нього (Додаткова угода №1 від 02 березня 2001 р.; Додаткова угода №2 від 12 січня 2004 р.; Додаткова угода №01-А від 21 жовтня 2004 р.; Додаткова угода №01-В від 24 грудня 2004 р. Додаткова угода №3 від 07 червня 2007 р.; Додаткова угода №4 від 14 травня 2010 р.) є обов`язковим для сторін.

2. Частка (сумарний пай) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 29 347 881,13 гривень, у відсотковому вираженні 40,59%.

3. Частка (сумарний пай) Карлтон Трейдінг ЛТД у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 533 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,74%.

4. Частка (сумарний пай) Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 42 407 044,00 гривень, у відсотковому вираженні 58,67%.

5. Частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3 , складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 24 683 769,64 гривень, у відсотковому вираженні 39,28%.

(2) Карлтон Трейдінг ЛТД в грошовому вираженні 533 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,86%.

(3) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 37 615 186,00 гривень, у відсотковому вираженні 59,86%.

6. Частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, провулок Т. Шевченко, 5 , складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 2 021 662,85 гривень, у відсотковому вираженні 43,85%.

(2) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 2 588 432,00 гривень, у відсотковому вираженні 56,15%.

7. Частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, 2/32, корпус 72, складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 2 643 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 54,54%.

(2) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 2 203 426,00 гривень, у відсотковому вираженні 45,46%.

8. Зобов`язати Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України обліковувати об`єкти спільної діяльності на окремому балансі (балансі спільної діяльності), як спільну часткову власність ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

9. Уповноважено ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на ведення загальних (спільних) справ за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року, зобов`язати Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України передати ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" повноваження учасника договору, якому доручено ведення загальних (спільних) справ.

10. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11 208 380,18 гривень, відсотки - 492 312,65 гривень.

11. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь Карлтон Трейдінг ЛТД мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 204 029,74 гривень, відсотки - 8 967,33 гривень.

12. Сторони несуть солідарну відповідальність за сплату арбітражних витрат. У відносинах між сторонами обов`язок виплати арбітражних витрат покладається на Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в сумі розміру 90000 євро та 29000 шведських крон, в іншій частині - на ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Карлтон Трейдінг ЛТД солідарно.

13. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" арбітражні витрати в розмірі 90 000,00 Євро (що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали становить 1462302,27 гривень) та 29 000,00 шведських крон (що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали становить 51969,45 гривень), протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення.

14. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" витрати на представника в розмірі 95 000,00 гривень (дев`яносто п`ять тисяч гривень), протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення."

08 травня 2014 року Шевченківським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист про зобов`язання Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України обліковувати об`єкти спільної діяльності на окремому балансі (балансі спільної діяльності), як спільну часткову власність ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

03 липня 2015 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Руденко Н.В. відкрито виконавче провадження ВП №48019690 з виконання виконавчого листа від 08 травня 2014 року по справі №761/7764/14-ц.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 17 січня 2012 року по справі №32/612, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року визнано недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладений 03 жовтня 2000 року між Державним підприємством "Готель "Козацький", компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна".

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року по справі №32/612 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року у справі № 32/612.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до відділу Шевченківського районного управління юстиції із заявою про закінчення виконавчого провадження від 22 вересня 2015 року №286 з тих підстав, що правочин на виконання якого було видано виконавчий лист визнано недійсним, а відтак недійсний правочин не створює жодних правових наслідків для позивача.

Однак, 02 серпня 2019 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Н.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №761/7764/14-ц від 17 липня 2014 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин у сумі 5100, 00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до відомостей з діловодства спеціалізованого суду вказана постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, винесена в рамках ВП №48019690 була оскаржена позивачем в судовому порядку та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року у справі №640/15229/19 визнана протиправною та скасована.

Вказане рішення суду ніким не оскаржувалось та набрало законної сили 08 січня 2020 року, як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86065227).

Між тим, відповідачем до копій матеріалів виконавчого провадження №48019690 було додано копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №826/15228/19, предметом спору у справі №826/15228/19 було оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу від 02 серпня 2019 року, яка винесена державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №48020006, а не №48019690.

Тобто, постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на позивача, як боржника виконавчого провадження №48019690, скасована рішенням суду, яке набрало законної сили та станом на теперішній час є нечинною.

Між тим, 11 лютого 2021 року, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №48019690 винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 10 200,00 грн.

Вважаючи вказану постанову від 11 лютого 2021 року протиправною та такою, що суперечить Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі по тексту - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 3 частини 2, пункту 22 частини 3 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

В той же час, відповідно до вимог частин 1-2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України №1404-VIII є закінчення виконавчого провадження.

Отже, з вищевказаного слідує, що скасування або визнання нечинним рішення на підставі якого видано виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку повинно бути закінчене на зазначеній підставі.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі № 755/15479/14-ц.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року, виконання якого було покладено в основу ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 травня 2014 року по справі № 761/7764/14 та виконавчого листа від 08 травня 2014 року було визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 17 січня 2012 року по справі № 32/612, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Між тим, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" № 12 від 24 грудня 1999 року, суди повинні з`ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої надійшло клопотання. У даний час є чинними, зокрема, такі міжнародні договори з цього питання, які уклала Україна або до яких вона приєдналась: Конвенція про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень, укладена у м. Нью-Йорку в 1958 році.

Відповідно до статті 2 цієї Конвенції термін "арбітражне рішення" включає як рішення, постановлені арбітрами, призначеними в кожній окремій справі, так і рішення, постановлені постійними арбітражними органами, до яких звернулися сторони. Сторонами у таких справах можуть бути і фізичні, і юридичні особи. Учасницями цієї Конвенції є значна частина держав світу, в тому числі Україна. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 серпня 1960 року про ратифікацію Конвенції визначено, що Україна застосовуватиме її положення щодо арбітражних рішень, постановлених на території держав, які не є учасницями Конвенції, лише на умовах взаємності.

Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 липня 1958 року основоположним принципом визначено, що держава, що її підписала, зобов`язана визнавати іноземні арбітражні рішення обов`язковими та виконувати їх. Презюмуючи обов`язковість арбітражного рішення, конвенція передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Підстави до відмови у визнанні й виконанні іноземного арбітражного рішення згідно Нью-Йоркської конвенції:

в признании и приведении в исполнении арбитражного решения может быть отказано по просьбе той стороны, против которой оно направлено, только если эта сторона представит компетентной власти по месту, где испрашивается признание и приведение в исполнение, доказательства того, что:

a) стороны в соглашении, указанном в статье 2, были по применимому к ним закону в какой-либо мере недееспособны или это соглашение недействительно по закону, которому стороны это соглашение подчинили, а при отсутствии такого указания - по закону страны, где решение было вынесено, или

b) сторона, против которой вынесено решение, не была должным образом уведомлена о назначении арбитра или об арбитражном разбирательстве или по другим причинам не могла

представить свои объяснения, или

с) указанное решение вынесено по спору, не предусмотренному или не подпадающему под условия арбитражного соглашения или арбитражной оговорки в договоре, или содержит постановления по вопросам, выходящим за пределы арбитражного соглашения или арбитражной оговорки в договоре, с тем, однако, что если постановления по вопросам, охватываемым арбитражным соглашением или оговоркой, могут быть отделены от тех, которые не охватываются таким соглашением или оговоркой, то та часть арбитражного решения, которая содержит постановления по вопросам, охватываемым арбитражным соглашением или арбитражной оговоркой в договоре, может быть признана и приведена в исполнение, или

б) состав арбитражного органа или арбитражный процесс не соответствовали соглашению сторон или, при отсутствии такового, не соответствовали закону той страны, где имел место арбитраж, или

е) решение еще не стало окончательным для сторон или было отменено или приостановлено исполнением компетентной властью страны, где оно было внесено, или страны, закон которой применяется.

У визнанні й виконанні рішення може бути відмовлено також у випадках, коли компетентні органи влади держави, в якій буде проведено визнання або виконання, вимагають знайти що: об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законом цієї держави; визнання або виконання буде суперечити публічному порядку цієї держави.

За статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори в Україні" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, на переконання суду, рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2012 року по справі № 32/612, постанова Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року, постанова Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року, якими визнано недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладений 03 жовтня 2000 року між Державним підприємством "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ", компанією "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА", не можуть слугувати підставами для прийняття рішень в рамках виконавчого провадження ВП № 48щодо примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 травня 2014 року в справі №761/7764/14-ц та виконавчого листа №761/7764/14-ц.

По-перше, вказані судові рішення, якими визнано недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладений 03 жовтня 2000 року між Державним підприємством "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ", компанією "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА", прийняті до постановлення ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 травня 2014 року в справі № 761/7764/14-ц про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

По-друге, під час розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 761/7764/14-ц про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, апеляційної скарги Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України Апеляційним судом міста Києва, касаційної скарги Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позивач на обґрунтування своїх доводів вказував, зокрема, що судами допущена суттєва неповнота в з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і суд не надав належної оцінки тому, що згідно рішення Господарського суду міста Києва, яке набрало чинності, припинено провадження у справі щодо позовних вимог ТОВ "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" до ДП "Готель "Козацький", а зустрічний позов Державного підприємства задоволено частково та визнано недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність від 03 жовтня 2000 року, а тому, є недійсними також і положення договору, щодо арбітражного застереження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 червня 2014 року встановлено, що твердження ДП "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України про те, що рішенням Господарського суду міста Києва визнано зазначений договір про спільну інвестиційну діяльність недійсним, у зв`язку з чим арбітражне застереження є також недійсним, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, а тому не можуть прийматися до уваги. Вказане пов`язане з тим, що Рішення Арбітражу як на час винесення ухвали суду першої інстанції, так і на час перегляду її в апеляційному порядку, є чинним, дійсним та прийнятим раніше Рішення Господарського суду міста Києва. Крім цього, Заявник не надав відповідного рішення суду про визнання цього арбітражного застереження недійсним.

Також Апеляційним судом міста Києва здійснювався розгляд справи за апеляційною скаргою ДП "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року в справі № 761/24795/15-ц за заявою ДП "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши дану апеляційну скаргу, Апеляційний суд міста Києва в постанові від 12 листопада 2015 року зазначив, що відсутній факт помилкової видачі вказаного виконавчого листа, оскільки як остаточне Рішення Арбітражу, так і ухвала Суду від 08 травня 2014 року є чинними та ніким не скасовані.

Наявність рішення Господарського суду міста Києва не впливає на правильність видачі виконавчого листа № 761/7764/14-ц, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього, постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в справі № 761/7764/14-ц було встановлено, що твердження ДП "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України про неможливість виконання виконавчих листів у зв`язку з існуванням судових рішень, якими визнано недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора між ТОВ "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА", "КАРЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛТД" та ДП "ГОТЕЛЬ КОЗАЦЬКИЙ" МОУ від 03 жовтня 2000 року, не можуть бути підставою для невиконання Виконавчих листів, оскільки вказані обставини були відомі на час прийняття рішення про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду і їм була надана оцінка як судом першої інстанції, так і судами апеляційної та касаційної інстанцій, які залишили ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва 08 травня 2014 року без змін. Крім того, вказані обставини можуть бути підставою для відповідного звернення до Арбітражу.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також слід зазначити, що наразі відсутнє будь-яке судове рішення про визнання виконавчого листа від 17 липня 2014 по справі № 761/7764/14-ц таким, що не підлягає виконанню.

Між тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року у справі №826/15229/19, яке набрало законної сили 08 січня 2020 року, було встановлено, що оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн, у зв`язку з чим вказана постанова, винесена в рамках виконавчого провадження №48019690 була скасована.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Так, позивачем оскаржується постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн від 11 лютого 2021 року, винесена в рамках виконавчого провадження №48019690.

Розмір штрафу, визначений оскаржуваною постановою, є у розумінні вимог статті 75 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII є подвійним розміром, проте, накладенню штрафу у подвійному розмірі передує винесення постанови про накладення штрафу у розмірі, визначеному частиною 1 статті 75 вказаного Закону.

Зважаючи, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено накладення на позивача штрафу відповідно до частини 1 статті 75 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, а постанова, якою було накладено штрафу у розмірі 5100,00 грн визнана у судовому порядку протиправною та скасована, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 11 лютого 2021 року та відповідно до наявність правових підстав для її скасування.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції про сплату, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденко Наталією Вікторівною про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн від 11 лютого 2021 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48019690.

3. Стягнути на користь Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, код ЄДРПОУ 14303572) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя К.Ю. Гарник