Рішення № 96494170, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 640/15927/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії у зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме з 02 липня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії в зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме 02 липня 2019 року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що нормами чинного законодавства передбачено право на отримання пенсії, а не обов`язок вчиняти такі дії і такі норми не встановлюють заборони її не отримувати. Також представник позивача просив врахувати, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмовитись від отримання пенсії.

Додатково представник позивача зазначив, що фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв`язку з відмовою від пенсії останній намагався реалізувати своє не заборонене і навпаки передбачене законодавством право на відмову від пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що оскаржувана відмова є правомірною, оскільки чинним законодавством не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення. При цьому, відмова в припинення несуть різні правові наслідки в подальшому, адже припинення виплати пенсії - це переривання процесу виплати пенсійного забезпечення, яке пов`язане з появою обставин, при яких особа втрачає право на отримання коштів. Відмова ж від отримання пенсії передбачає, що особа не скористалась своїм правом на її призначення і не отримує пенсію взагалі, а отже буде мати право на первинне призначення пенсії.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій повідомив, що відмова відповідача у задоволенні заяви про відмову від виплати пенсії є порушенням конституційного права позивача.

З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 02 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заяву про припинення виплати пенсії на підставі Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян», а також рішень Конституційного Суду України від 30 листопада 1997 року №5-зп та від 02 січня 2012 року №2-рп з моменту реєстрації вказаної заяви.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 25 липня 2019 року №163729/03 повідомив, що відповідно до положення пункту 1 статті 49-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а іншого чинним законодавством не передбачено.

Незгода позивача із відмовою відповідача у припиненні виплати пенсії зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина визнана найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Таким чином, отримання особою пенсії є гарантованим державою правом, якого ніхто не може позбавити без належних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, в також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Зазначені норми вказують на право особи на отримання пенсії та поряд з цим не передбачають такого обов`язку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

З урахуванням наведеної норми безпідставним вбачається твердження відповідача про те, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії як заява пенсіонера, оскільки перелік відповідних підстав, наведених в законі, не є вичерпним.

Такий висновок також можна зробити зі статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті «в» цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, aлe не більш як 40 відсотків.

Таким чином, зазначені норми законодавства вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії. При цьому, суд враховує, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмовитись від отримання пенсії.

Посилання відповідача у відзиві на те, що в чинному законодавстві не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення не приймається судом до уваги, оскільки є формальним та не може позбавляти позивача його прав. Тим більше, відповідач не роз`яснив позивачу різницю між даними поняттям та порядок звернення з відповідною заявою.

Крім того, суд зазначає, що частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, в оскаржуваній відмові відсутні посилання відповідача на те, що чинним законодавством не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а тому вказані твердження відповідача, наведені у відзиві сприймаються судом критично.

Фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв`язку з відмовою від пенсії позивач намагався реалізувати своє незаборонене законодавством право на відмову від пенсії.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом» (принцип «свободи дій»), який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Суд також враховує положення частини третьої статті 8 та частини першої статті 41 Основного Закону України, які гарантують, що норми Конституції України є нормами прямої дії; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Тобто, для вчинення стосовно своєї власності будь-яких дій, незаборонених законом, власнику не потрібно доводити наявність жодним чином правової підстави таких дій; у свою чергу, суб`єкт владних повноважень діятиме протиправно, якщо перешкоджатиме у реалізації таких правомочностей власника.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що отримання призначеної пенсії є правом, а не обов`язком особи, вона має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №755/10935/17, в якій суд, серед іншого, зазначив, що відмова позивача від отримання пенсії не призведе до отримання державою в особі пенсійного органу будь-яких збитків чи додаткових витрат. Таке рішення є волею конкретної особи і відповідач, на переконання суду, не може обмежувати позивача у зазначеному праві.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі №484/813/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу на підставі його заяви та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, судом вбачаються обґрунтовані підстави для зобов`язання відповідача припинити ОСОБА_1 виплату пенсії в зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме 02 липня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у припиненні позивачу виплати пенсії на підставі його заяви, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії у зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме з 02 липня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії в зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме 02 липня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук