Рішення № 96494147, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/19278/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областідоВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)третя особа про ОСОБА_1 скасування постанови про накладення штрафу від 17.07.2020 року № 59432210,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), у якому просить:

скасувати постанову про накладення штрафу від 17.07.2020 року винесену по ВП № 59432210 у розмірі 10 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ПФУ у Київській області виконало рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 375/504/18, у зв`язку із цим, винесення постанови, на думку позивача, про накладення штрафу на позивача від 17 липня 2020 року є протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Вказаною ухвалою суду відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_1 .

29 вересня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Поданий до суду відзив обґрунтований тим, що відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника- юридичну особу- 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідач звертає увагу, що ним 11.06.2020 року керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100, 00 грн., якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

30.06.2020 року державним виконавцем на адресу Головного управління пенсійного фонду України в Київській області направлено вимогу щодо надання підтверджуючих даних стосовно виконання рішення суду.

А тому, оскільки станом, на 17.07.2020 року керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», позивачем доказів виконання рішення суду надано не було, відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200, 00 грн.

Одночасно, з відзивом, відповідачем подано до суду копію матеріалів виконавчого провадження № 59432210.

У поданій до суду відповіді на відзив відповідача, позивач не погоджувався з твердженнями відповідача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

25.09.2020 до суду від третьої особи надійшли пояснення у справі, у яких третя особа зазначила, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі № 375/504/18 вона отримала два виконавчих листи: про зобов`язання Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Київській області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 10.10.2017 та про стягнення судового збору в сумі 704,80 грн.

У жовтні 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області частково виконало рішення суду - відновило ОСОБА_1 нарахування і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.10.2019 та 23.10.2019 виплатило їй додаткову пенсію та борг, який виник за період з 13.12.2018 по 30.09.2019. Проте, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 10.10.2017 по 12.12.2018 боржник не виплатив, як і не повернув судовий збір.

У зв`язку з неявкою у судове засідання представників усіх учасників справи, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2018 року рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №375/504/18 адміністративний позов - задоволено: визнано протиправними дії Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо припинення ОСОБА_1 з 10.10.2017 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю; зобов`язано Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 10.10.2017; присуджено на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051).

На виконання вказаного рішення, 28 березня 2019 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 375/504/18.

03 липня 2019 року, за заявою ОСОБА_1 , головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Подольським А.А. (далі - державний виконавець) відкрито виконавче провадження № 59432210 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 року по справі № 375/504/18 про зобов`язання Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Київській області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 10.10.2017 року.

15 травня 2020 року постановою державного виконавця замінено Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області його правонаступником - ГУ ПФУ у Київській області.

В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем направлена на адресу боржника (ГУ ПФУ у Київській області) вимогу виконавця від 15.05.2020 року № 4727-4 щодо необхідності виконання рішення суду від 12.11.2018 року.

16 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у ВП № 59432210, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

17 липня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у ВП № 59432210, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн.

Незгода з даною постановою, обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 1 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 5 та 6 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частинами першою та другою ст. 65 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У той же час, ст. 75 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних вище норм чинного законодавства свідчить про те, що підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Матеріалами справи встановлено, що постановою державного виконавця від 03 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59432210 з виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року з примусового виконання рішення суду по справі 375/504/18 від 12 листопада 2018 року в частині зобов`язання Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 10.10.2017; присуджено на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051).

Вказаною постановою боржнику (позивачу) надано строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

15 травня 2020 року постановою державного виконавця замінено Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області його правонаступником - ГУ ПФУ у Київській області та одночасно направлено вимогу виконавця від 15.05.2020 року № 4727-4 щодо необхідності виконання рішення суду від 12.11.2018 року.

11 червня 2020 року держаним виконавцем, за невиконання рішення без поважних причин, прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100, 00 грн., з підстав того, що ГУ ПФУ у Київській області станом не 11.06.2020 року рішення суду не виконано та поважних причин його невиконання останнім не надано.

Також судом встановлено, що 30.06.2020 року відповідачем позивачу направлено вимогу виконавця № 7411/4 щодо необхідності виконання рішення суду від 12.11.2018 року.

У зв`язку з ненаданням боржником доказів виконання рішення суду, державним виконавцем 17.07.2020 року прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200, 00 грн., яка є предметом оскарження в даній справі.

Таким чином, беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуваною постановою державним виконавцем на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області накладено штраф у розмірі 10 200, 00 грн. за повторне невиконання рішення суду по справі №375/504/18 від 12 листопада 2018 року в частині зобов`язання Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 10.10.2017; присуджено на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051), без поважних причин.

У той же час надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, судом встановлено, що позивач, заперечуючи проти правомірності прийнятої відповідачем постанови про повторне накладення штрафу у розмірі 10 200, 00 грн., посилається на те, що листом від 03.07.2020 року № 1000-0420-8/54118 останнього було повідомлено про прийняття Управлінням розпорядження № 124168 від 10.09.2019 про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, яким відновлено ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначеної відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 10 жовтня 2017 року.

Поряд з цим, відповідача було повідомлено, що виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю проводиться управлінням з 01.10.2019, а її доплата за період з 10.10.2017 по 12.12.2018 в сумі 802,67 грн. була включена до Реєстру Рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.

Вказане вище, на думку позивача свідчить про виконання рішення суду в добровільному порядку.

У той же час, суд звертає увагу, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 (далі - Порядок № 649), визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України, якою затверджено вказаний Порядок № 649, приписано, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Таким чином, виходячи з вказаних вище положень, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється органами Пенсійного фонду України за правилами Порядку № 649.

Тобто, відповідно на положень Порядку №649 орган Пенсійного фонду України правонаступник (ГУ ПФУ у Київській області) - боржник за виконавчим листом № 826/14980/18 від 06.12.2019 року мав після проведення перерахунку пенсії та нарахування сум виплат відповідно до рішення суду направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне і визначених Порядком рішень.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19 визнано протиправною та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.

У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19 змінено. Пункт 2 резолютивної частити рішення викладено у наступній редакції: "Визнано протиправними та нечинними пункту 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Суд зазначає, що обставини скасування з 22 липня 2020 року в судовому порядку пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо невиконання рішення суду, оскільки ці обставини не існували на час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду (виникнення спірних відносин).

Таким чином, Порядком №649 у період з 28.08.2018 (дата набрання чинності Постановою Уряду) по 22.07.2020 (дата прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №640/5248/19, якою визнано нечинними п. 1 і 2 Постанови №649) було визначено спеціальну процедуру проведення погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, зокрема відповідні дії, які повинен вчинити боржник щодо виконання рішень судів певної категорії.

Як встановлено судом, листом від 03.07.2020 року № 1000-0420-8/54118 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило державного виконавця про виконання рішення суду по справі №375/504/18 від 12 листопада 2018 року.

На підтвердження зазначених доводів позивачем було протокол розрахунку.

У той же час, матеріали справи не містять та ГУ ПФУ у Київській області не надано жодних документальних доказів, зі змісту яких можливо б було встановити факт подання позивачем (боржником) до комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійного фонду України відповідних документів, а також доказів прийняття комісією рішення про наявність підстав для виплати пенсіонеру коштів.

Також в тексті своєї позовної заяви ГУ ПФУ у Київській області не повідомило суд про вчинення описаних дій органом Пенсійного фонду України відповідно до Порядку №649.

Вказане свідчить про безпідставність посилання позивача на надання ним до органу державної виконавчої служби та до суду під час розгляду цієї судової справи належних документальних доказів про добровільне виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд вважає дії державного виконавця щодо винесення 17.07.2020 року постанови про накладення штрафу такими, що були вчинені у відповідності та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а саму постанову від 17.07.2020 року ВП №59432210 - правомірною.

Також суд наголошує на тій обставині, що позивачем під час розгляд даної справи не надано суду відомостей щодо оскарження ним та скасування постанови про постанови державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ у Київській області штрафу у розмірі 5 100, 00 грн., а відтак факт повторного невиконання рішення суду не є спростованим.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України повністю.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6,8, 9, 77, 243 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко