Рішення № 96494145, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/10323/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомОСОБА_1 "доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60979376 від 17.01.2020 року, постанови про арешт коштів боржника ВП № 60979376 від 17.01.2020 року, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 60979376 від 17.01.2020 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

визнати протиправною і скасувати постанову від 17.01.2020 року державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольгою Андріївною про відкриття виконавчого провадження № 60979376 з примусового виконання постанови № 52400805 виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 11.10.2016 року про стягнення з Позивача виконавчого збору у сумі 13 160 дол. США 20 центів;

визнати протиправною і скасувати постанову від 17.01.2020 року державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольгою Андріївною про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № 60979376;

визнати протиправною і скасувати постанову від 17.01.2020 року державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольгою Андріївною про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 60979376.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова щодо відкриття виконавчого провадження № 60979376 з примусового виконання постанови № 52400805 виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 11.10.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 13 160 дол. США 20 центів прийняті з перевищенням наданих йому Законом повноважень, не відповідають нормам чинного законодавства України та мають бути визнані в судовому порядку протиправними і скасовані.

Зокрема, позивач звертає увагу, що Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавчий збір має вираховуватись із розрахунку 10 відсотків суми, що фактично стягнута.

У той же час, у виконавчому провадженні № 52400805, в якому було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження № 60979376, що є предметом оскарження у даній справі, державним виконавцем виконавчий документ постановою від 26.12.2019 було повернуто стягувачу за його заявою.

Також позивач окремо звертає увагу суду, що сума боргу у виконавчому провадженні № 52400805 стягнута не була, тобто не було вчинено дій з примусового виконання рішення суду по стягненню з боржника сум за виконавчим листом, а тому, на думку позивача, і підстави для нарахування виконавчого збору взагалі відсутні.

Наведене в сукупності вказує на те, що відповідачем не додержано вимоги ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» і без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження за виконавчим документом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Вказаною ухвалою суду відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

16 червня 2020 року представником Шевченківського районного відділу державної виконавчої у мсті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано до суду матеріли виконавчого провадження №60979376.

У зв`язку з поданням представником позивача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявки у судове засідання представників відповідача, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження № 52400805 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва від 21.09.2016 року № 758/7121/15-цт про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 131 601, 19 доларів США, та в межах якого державним виконавцем прийнято постанову від 11.10.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13160, 20 доларів США.

В подальшому, 17.01.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольгою Андріївною відкрито виконавче провадження ВП №60979376 на виконання постанови від 11.10.2016 року № 52400805 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 13160, 20 доларів США.

Одночасно, 17.01.2020 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольгою Андріївною у даному виконавчому провадженні прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Позивач, вважаючи постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, що прийнятті у виконавчому провадженні №60979376 протиправними та такими що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що згідно частини п`ятої цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 27 Закону).

Згідно з положеннями статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 40 вказаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, вказаною правовою нормою передбачено обов`язок виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного дня лише у випадку повернення виконавчого документу стягувачу, коли така постанова не була винесена раніше.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами та підлягають примусовому виконанню відповідно до даного Закону.

Водночас, суд звертає увагу, що питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з п. 8 розд. ІІІ зазначеної Інструкції, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2,4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Аналіз вказаних вище норм Інструкції свідчить про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору державним виконавцем приймається не пізніше наступного дня з дня реєстрації постанови про стягнення виконавчого в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувана постанова від 17.01.2020 року прийнята відповідачем на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 11.10.2016 року, яка вже була прийнята раніше виконавцем в межах виконавчого провадження № 52400805.

При цьому, вказана постанова від 11.10.2016 року у даній справі не оскаржується.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги з приводу оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2020 ВП №60979379, позивач висловлює незгоду із постановою державного виконавця у про стягнення з нього виконавчого збору у виконавчому провадженні №52400805, при цьому їх не оскаржуючи.

З огляду на наведені вище обставини, постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2020 ВП № 60979379 з примусового виконання постанови від 11.10.2016 року №52400805 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13160, 20 доларів США винесена державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції відповідно до вимог чинного законодавства України.

Інших підстав для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2020 ВП № 60979379 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивачем в позовній заяві не наведено.

Таким чином, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 17.01.2020 року державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольги Андріївни про відкриття виконавчого провадження № 60979376 з примусового виконання постанови № 52400805 виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 11.10.2016 року про стягнення з Позивача виконавчого збору у сумі 13 160 дол. США 20 центів

За вказаних обставин, не підлягають такою до задоволення позовні вимоги про визнання протиправною і скасування постанови від 17.01.2020 року державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольги Андріївни про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № 60979376 та постанову від 17.01.2020 року державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольги Андріївни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 60979376.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко