Ухвала суду № 96493897, 23.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1682/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А2738 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

09.04.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Військової частини А2738 (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2738 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 31.10.2018 року;

зобов`язати Військову частину А2738 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 31.10.2018 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2738 щодо непроведення 01.08.2019 року остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України;

зобов`язати Військову частину А2738 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.08.2019 року по день постановлення судом рішення у справі.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року вищевказану позовну заяву залишено без руху. Для усунення недоліків позовної заяви запропоновано позивачу надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору на суму 908,00 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачу роз`яснено, що пільги щодо сплати судового збору встановлені ст. 15 Закону України "Про судовий збір", в тому числі, як учаснику бойових дій, не розповсюджуються на позовну вимогу про зобов`язання Військової частини А2738 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.08.2019 року по день постановлення судом рішення у справі.

Водночас, суд зазначав, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про зобов`язання Військової частини А2738 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 31.10.2018 року.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом, позивачу необхідно було надати документ про сплату судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру на суму 908,00 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.04.2021 року, 20.04.2021 року від позивача на адресу суду надійшла заява у порядку усунення недоліків позовної заяви.

Так, в обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору позивачем зазначено, що він проходив військову службу у військовій частині А2738 та здійснював обов`язки військової служби. Таким чином, оскільки предметом позовних вимог є стягнення індексації за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року, в який позивач здійснював обов`язки військової служби, слід прийти до обґрунтованого висновку, що його звільнено від сплати судового збору за подання даного позову на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

В той же час, із положень ст. 9 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" випливає, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації. При цьому, військова частина зобов`язана розрахуватися військовослужбовцем по усім видам грошового забезпечення до моменту його виключення зі списків особового складу військової частини, що визначено п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

За вказаних обставин, даний спір виник між військовослужбовцем та пов`язаний з виконанням військового обов`язку, а тому на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", позивача звільнено від сплати судового збору.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", вiд сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із позовної заяви вбачається, що позивачу не проводили нарахування і виплату індексації.

Вказаний вид виплат є складовою грошового забезпечення, а тому дане порушення зі сторони відповідача охоплюється поняттям "порушення законодавства про оплату праці". Зокрема, об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від липня 2003 року №1078).

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.

Таким чином, індексація є складовою частиною грошового забезпечення (заробітної плати). Вказане узгоджується позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній в листi вiд 07.05.2013 № 708/0/4-13 та позицією Верховного Суду, викладеній в постановi вiд 3 квітня 2019 року у справі №638/9697/17 (адміністративне провадження № К/9901/30616/18).

Крім того Верховний Суд в постановi вiд 06 червня 2018 року у справі №695/984/16-ц (провадження № 61-12183св18) зазначив, що суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5. Таким чином, суми індексації заробітної плати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою). А тому, позивач вважає, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд звертає увагу на те, що позивачем у клопотанні вказується на необхідність звільнення останнього від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", проте такі доводи позивача є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі - 2270,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору встановлюються у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу позивача на те, що ухвалою суду від 13.04.2020 року констатовано, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судовий збір" за звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльність Військової частини А2738 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 31.10.2018 року та щодо зобов`язання Військової частини А2738 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 31.10.2018 року.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору, в межах спірних правовідносин є також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Втім, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, висновки якого, в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Що стосується посилання позивача на положення п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то варто зазначити, що згідно вищевказаної правової норми, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, тобто обов`язковою ознакою спору, в якому позивача може бути звільнено від сплати судового збору, має бути те, що даний спір повинен бути пов`язаний саме з виконанням військового обов`язку або під час виконання службового обов`язку, втім, даний спір не є таким, що відноситься до спорів, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, адже стосується виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду із даною позовною заявою позивачем не вказано.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом, позивачу необхідно було надати документ про сплату судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, про зобов`язання нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.08.2019 року по день постановлення судом рішення у справі, на суму 908,00 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 161 КАС України. З огляду на викладене, є достатні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання додаткового строку для усунення її недоліків, у встановлений судом строк.

У зв`язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви повторно запропонувати позивачу надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору на суму 908,00 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на викладені у заяві позивача обставини, суд вважає, що для забезпечення доступу до правосуддя, необхідно продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 13.04.2021 року.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 13.04.2021 року до 29.04.2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Григораш