Рішення № 96493824, 23.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року справа № 580/866/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними дій зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036), в якому просить:

-визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;

-зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України направити висновок та документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;

-зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності 18.01.2019 року, відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та здійснити її виплату;

-встановити судовий контроль.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.01.2019 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку із чим позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із необхідним переліком документів про виплату йому одноразової грошової допомоги, однак департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України безпідставно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам законодавства України.

Представник Міністерства внутрішніх справ України до суду надав відзив в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення вмотивовані тим, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про міліцію”, оскільки таке право мають лише особи, які проходили службу в підрозділах міліції. Зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК обмежена законодавцем терміном 2 роки, а тому оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 850 від 21.10.2015 немає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020у справі №711/1837/18.

Представник управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у письмовому відзиві. Зокрема в якому зазначено посилання на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем пропущено 2 річний строку з дати первинного огляду МСЕК.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01.09.1980 проходив службу в органах внутрішніх справ та 14.10.1999 звільнений з посади командира відділення – водія 2-ї СДПЧ м. Черкаси, мав спеціальне звання “старший прапорщик внутрішньої служби”.

Як встановлено судом ОСОБА_1 первинно встановлено з 05.12.2008 III групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії ЧАЕС(довідка до акту огляду МСЕК серії 6 ЧК №139386 від 09.12.2008).

Відповідно до експертного висновку республіканської (регіональної) експертної ради по встановленню причинного зв`язку каліцтва (захворювання) з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС № 1 від 31.01.1992 каліцтво отримане позивачем при виконанні службових обов`язків у зв`язку із аварією на ЧАЕС.

Згідно із довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААБ № 133246 від 18.01.2019 позивачу при повторному огляді встановлено II групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

14.05.2019 позивач первинно звернувся із заявою до УМВС України в Черкаській області про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

З ЄДРСР судом встановлено, що Департамент фінансово-облікової політики МВС України неодноразово повертав матеріали позивача на доопрацювання з причин невідповідності матеріалів вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Зокрема, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі № 580/1130/20, яке набрало законної сили, зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у мотивувальній частині даного рішення.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі № 580/1130/20, МВС України повторно розглянуло документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та 09.12.2020 затвердило висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Листом від 30.12.2020 № С-282 УМВС України в Черкаській області з посиланням на лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 11.12.2020 № 42455/15-2020 повідомило позивача, що за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги 09.12.2020 затверджено висновок про відмову у призначені такої грошової допомоги.

Вважаючи, що таке рішення про відмову є протиправним, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, відповідно до частини шостої статті 23 Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року № 565-XII (втратив чинність 7 листопада 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вказаної норми Закону України “Про міліцію” постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

02 липня 2015 року прийнято Закон України “Про Національну поліцію”, пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію", право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п. 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII.

При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

Письмовими доказами у справі підтверджено, що ОСОБА_1 встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з виконання службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тобто проходженням ним служби в органах внутрішніх справ, а тому останній має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про міліцію”, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 27.01.2003 №47/2003 “Про заходи щодо вдосконалення державного управління в сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій” органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і переданні до складу МНС України у 2003 році, однак ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений у 1999 році, а посада прапорщика внутрішньої служби рівнозначна посаді прапорщика міліції.

Також судом встановлено, що 05.12.2008 при первинному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності, а при повторному 18.01.2019 позивачу встановлено II групу інвалідності з 80% втрати працездатності (довідка серії 12ААА №033847).

Суд вказує, що одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, зберігається протягом двох років.

Суд звертає увагу на те, що статтею 23 Закону № 565-XII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 18.01.2019, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 09.12.2008.

Таким чином, оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

При цьому, суд наголошує, що неотримання позивачем одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності III групи не впливає на виплату її у збільшеному розмірі, тобто на предмет спору в даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020у справі №711/1837/18.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у призначенні позивачеві грошової допомоги прийнята у відповідності до Закону та є правомірною. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя П.Г. Паламар