Рішення № 96493574, 23.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3083/21

РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним рішення відповідача, викладене в листі від 02.02.2021 №636-341/Л-03/8-2200/21, про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон №1788-XII) та рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 з 16.02.2021.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період роботи у закладах освіти з 17.08.2001 по 15.02.2021. Також вказала, що в порушення вимог Закону №1788-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років. Просила позов задоволити.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 не містить порядку його виконання. Також відповідач вказав, що відповідно до наданих позивачкою документів відсутня інформація, що педагогічний коледж був окремим структурним підрозділом академії у 2001-2019 роках та відсутні документи, які б підтверджували, що в період з 2001 по 2020 позивачка працювала викладачем та це було її основним місцем роботи. Крім цього, надані позивачкою довідки суперечать записам у трудовій книжці. Тому підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 17.08.2001 в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії відсутні. У зв`язку з цим, пенсійний орган вважає, що правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії.

У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку зі складністю справи, та з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Ухвалою від 24.03.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивачка - ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 18.01.2021 про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.

Листом від 02.02.2021 №636 №636-341/Л-03/8-2200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про те, що підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 17.08.2001 в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії відсутні. Також пенсійний орган зазначив, що за умови підтвердження первинними документами роботи у Хмельницькому педагогічному коледжі з 2001 року, спеціальний стаж позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017 становитиме 22 роки 1 місяць 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з статтею 51 Закону №1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 -VIII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції Закону №911-VIII встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; або ж 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року.

Разом з тим, рішенням від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, стаття 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

У вказаному рішенні Конституційний Суд України вирішив, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, зміни до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, внесені Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, починаючи з 05.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VІІІ, а саме: "Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 у період з 17.08.2001 по 31.12.2006 позивачка працювала викладачем музики у Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті, з 01.01.2007 по 26.08.2013 - викладачем кафедри шкільної педагогіки у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, з 27.08.2013 по 31.08.2019 - викладачем кафедри теорії та методики музичного мистецтва у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, з 01.09.2019 по 15.02.2021 - викладачем кафедри інструментально-виконавських дисциплін у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії.

Вказані записи в трудовій книжці не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень.

Вирішуючи питання про наявність підстав для зарахування вказаних періодів роботи до спеціального стажу, суд враховує, що відповідно до розділу 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до вказаного переліку віднесені учителі та викладачі загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.

Отже, музичні та художні школи незалежно від їх статусу та підпорядкування віднесені до навчальних закладів, робота на посадах вчителів та викладачів яких дає право на зарахування спеціального освітнього стажу.

Таким чином, надані документи підтверджують право позивачки на зарахування періоду роботи з 01.01.2007 по 15.02.2021 до спеціального стажу.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки період роботи з 01.01.2007 по 15.02.2021 не зарахований до спеціального стажу, тому для належного захисту прав позивачки необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 вказаний період роботи до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.

У зв`язку з тим, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії, мотивоване відсутністю необхідного стажу, а суд прийшов до висновку про підтвердження зазначеного стажу, тому слід визнати протиправним рішення відповідача, викладене в листі від 02.02.2021 №636-341/Л-03/8-2200/21, про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ з 16.02.2021.

Враховуючи викладене, позов слід задоволити.

За таких обставин сплачений позивачкою судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладене в листі від 02.02.2021 №636-341/Л-03/8-2200/21, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2007 по 15.02.2021 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" з 16.02.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя О.Л. Польовий