Рішення № 96493443, 23.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2021 року № 520/4975/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Зінченко А.В. , розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків,61050, код ЄДРПОУ 26281249) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:

-визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області при видачі довідки №04-52/250 від 28 лютого 2020 року про суддівську винагороду, видану для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без урахування регіонального коефіцієнту 1,1 - протиправними.

-зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області видати ОСОБА_1 довідку “Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням регіонального коефіцієнта - 1,1 станом на 19 лютого 2020 року.

-стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 26281249, адреса місця реєстрації: Майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, кор. 2, м. Харків, 61050), на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою із зони антитерористичної операції з міста Донецька Донецької області (довідка № 1632-5000205503 видана 02.10.2019 управлінням соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області) і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено копією довідки, долученої до матеріалів справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2019 року № 2509/о/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Харківського районного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Харківського районного суду Харківської області № 05-05/1-19 від 23 вересня 2019 року відраховано зі штату місцевого суду.

Перебуває на обліку в Миргородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області з 07 жовтня 2019 року як суддя у відставці Харківського районного суду Харківської області.

На підставі заяви від 07.10.2019 та наданих відповідних документів було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Згідно приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів», «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року N3-1 Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за N200/14891 (далі - «Порядок призначення»), позивачці було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 07.10.2019 року та здійснено нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, пенсійна справа №163650001494, номер особового рахунку НОМЕР_2 .

Розмір суддівської винагороди суддів, які не пройшли оцінювання, змінився з 01 січня 2020 року. Посадовий оклад судді Харківського районного суду Харківської області не залежно від проходження оцінювання станом на 01.01.2020 складає 69366 гри..

У лютому 2020 року позивач звернулася із заявою до Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області про надання мені довідки «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», у зв`язку із зміною складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

28 лютого 2020 року позивачем отримано Довідку ТУ ДСА України в Харківській області «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-52/250 від 28 лютого 2020 року, без зазначення регіонального коефіцієнту 1,1.

Встановлено, що протягом 2020 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ТУ ДСА України в Харківській області із додатковими заявами про надання довідки «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» із зазначенням регіонального коефіцієнту 1,1.

10 липня 2020 року (поштовим відправленням) та 23 березня 2021 року (електронним відправленням) від відповідача отримано відповіді, що питання про надання довідки буде вирішено після отримання роз`яснень Комітету Верховної Ради України з питань правової політики по застосуванню регіонального коефіцієнта при видачі довідок «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», і після отримання роз`яснень буде проінформовано додатково. Письмової відмови у видачі такої довідки не отримано.

Позивач вважає, що відповідачем при видачі довідки №04- 52/250 від 28 лютого 2020 року неправомірно вказано розмір суддівської винагороди, якій враховується для перерахунку довічного утримання судді у відставці, без врахування регіонального коефіцієнту, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Проаналізувавши наведене, суд вказує, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21. 22 Конституції України права і свободи людини с невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 12.6 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VІІІ.

Згідно із пунктом 2 розділу ХП Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453 «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч. 4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УПІ (далі - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 ст. 135 Закону № 1402-УІН визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Приписи частин 5-8 ст. 135 Закону 1402-VIII встановлюють розміри щомісячних доплат: за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності; виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до п. 10 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Згідно з ч. З ст. 142 Закону № 1402-УІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який

працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Складовою суддівської винагороди є посадовий оклад.

При цьому, ч. З ст. 135 Закону визначено поняття базового розміру посадового окладу та ч. 4 ст. 135 Закону встановлена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів.

Зі змісту наведених приписів статті 135 Закону № 1402-VIII можливо зробити висновок, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складаються з базового розміру посадовою окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.

Тобто, передбачений частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.

Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією , не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, у тому числі, на корми міжнародного права зазначив, що: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № б-рп/99. від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України вказує, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту З.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018).

У рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Згідно висновків Конституційного Суду України у рішенні № 11-р/2018 від 04.12.2018, де Суд, для цілей застосування положень частини 1 статті 55, частини 8 статті 56, частин 1, 2 статті 89, частини 3 статті 82, частин 6, 7 статті 147, Закону №1402- VIII, встановив невідповідність Конституції України положень частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-УІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-УІІІ, згідно із якою, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Аналогічного змісту норма встановлена частиною 10 статті 135 Закону №1402-VIII.

Надаючи оцінку конституційності частині 10 статті 133 Закону №2453- VI Конституційний Суд зауважив, що випадки, коли суддя не здійснює правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-УІІІ нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина 1 статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина 8 статті 56, частини 1, 2 статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина 3 статті 82, частини 6, 7 статті 147).

Таким чином, судді у відставці не є суб`єктами правового регулювання частини 10 статті 135 Закону №1402-УІІІ, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування вказаної норми під час визначення права позивача на належне щомісячне довічне грошове забезпечення як судді у відставці.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон Про статус суддів від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судців і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04- 52/250 від 28 лютого 2020 року посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1 обмежив ОСОБА_1 у праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Суд вказує, що пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків,61050, код ЄДРПОУ 26281249) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області при видачі довідки №04-52/250 від 28 лютого 2020 року про суддівську винагороду, видану для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без урахування регіонального коефіцієнту 1,1 - протиправними.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області видати ОСОБА_1 довідку “Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням регіонального коефіцієнта - 1,1 станом на 19 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків,61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.