Рішення № 96493357, 22.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.04.2021 р. справа №520/3149/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" до Нововодолазької селищноїї ради проспонукання до вчинення дій, -встановив:

Матеріали позову одержані судом 01.03.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 02.03.2021р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 02.04.2021р.

Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі за текстом – заявник, АТ, Залізниця) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з Нововодолазької селищної ради (далі за текстом - Рада) 275 000,00 (двісті сімдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.) гривень заборгованості від перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України, на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що Рада не виконує у повному обсязі зобов`язань за договором від 04.02.2020 р. №10 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення на користь АТ "Укрзалізниця" в частині сплати 275.000,00грн.

Відповідач з поданим позовом не погодився, посилаючись на брак фінансування для компенсації оплати за проїзд пільгових категорій громадян. Також звертав увагу, що для сплати компенсації необхідно вести поіменний облік пасажирів з числа пільгових категорій громадян, чого залізниця не здійснює, а лише фіксує залізничну станцію, на якій було придбано квиток.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

04.02.2020 р. між Радою як розпорядником бюджетних коштів та Залізницею як перевізником укладено договір №2 (далі за текстом - Договір) на компенсаційні виплати пільгового проїзду залізничним транспортом окремих категорій громадян на 2020 рік на суму 300.000,00 грн.

За умовами Договору перевізник зобов`язувався надавати послуги з перевезення залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд, а розпорядник - здійснювати компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи на умовах та у порядку, встановлених цим договором, за рахунок коштів з місцевих бюджетів.

На виконання умов Договору перевізник упродовж 2020 року здійснив перевезення пільгових категорій громадян із залізничних станцій у межах Нововодолазького району Харківської області, а також щомісячно надавав розпоряднику облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, відомості обліку сум збитків від перевезень пасажирів - пільговиків у приміському сполученні, що відповідачем у ході розгляду справи не спростовувалося.

На виконання умов Договору Радою було сплачено 25.000,00грн., решта зобов`язань на суму 275.000,00грн. залишились не сплаченими.

Натомість, листом від 20.07.2020р. Рада звернулася до залізниці з пропозицією доповнити Договір додатковою угодою, якою пропонувалось зменшити ціну договору до 25.000,00 грн.

Листом від 30.07.2020 р. залізниця повідомила про недоцільність внесення таких змін.

Не погоджуючись із відповідністю закону відмови Ради як розпорядника бюджетних коштів у спірних правовідносинах від виконання зобов`язань за діючим адміністративним договором, Залізниця ініціювала даний спір, наполягаючи на стягненні решти коштів за Договором у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

У ч. 1 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України, зокрема, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», а також постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354.

Отже, регулюючи умови транспортного сполучення і запроваджуючи правило пільгового перевезення окремих категорій громадян, Держава створила обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів витрат залізничного транспорту, пов`язаних із забезпеченням пільгового перевезення окремих категорій громадян.

Звідси слідує, що у розумінні п.16 ч.1 ст.4 КАС України укладений між Радою та Залізницею документ належить до кола адміністративних договорів, позаяк спрямований на виконання функції Держави з приводу пільгового перевезення окремих категорій громадян за рахунок активів і ресурсів Залізниці.

У силу п.п. "ґ" п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначений Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 (далі за текстом - Порядок №1359).

Згідно з пунктами 3 - 5 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

Пунктом 7 Порядку №1359 передбачено, що сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

А відповідно до пункту 9, 10 Порядку №1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п.11 Порядку № 1359).

Системний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що із виконанням заявником - Залізницею набутого у межах адміністративного договору публічного обов`язку перевезення усіх пільгових категорій громадян кореспондується обов`язок відповідача компенсувати всі витрати, пов`язані із виконанням приватною особою функції Держави для задоволення потреб окремої соціально незахищеної категорії суспільства на споживання послуги з транспортного сполучення.

Відтак, відсутність бюджетних асигнувань не може слугувати підставою невиконання зобов`язань щодо компенсації пільгового проїзду залізничним транспортом окремих категорій населення.

Суд зауважує, що хоча чинним законодавством не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов`язання за укладеними договорами, проте вказане не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Відсутність бюджетних асигнувань, як підстава відмови у відшкодуванні позивачу вартості перевезення пасажирів за пільговий проїзд окремих категорій громадян, порушує принципи справедливості та рівності, не створює належних умов виконання Договору, а відсутність коштів для належного виконання грошового зобов`язання у межах адміністративного договору не може бути визнано обставиною, що звільняє від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення.

Аналогічний висновок з питань правозастосування у спірних відносинах викладений у постанові Верховного Суду від 13.06.2019р. у справі №826/8581/16 та враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У спірних правовідносинах укладений між сторонами спору договір, у силу положень п.16 ч.1 ст.4 КАС України, має усі ознаки адміністративного договору.

Суд повторно зауважує, що предметом Договору є здійснення компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян, які надаються Залізницею. Тобто, відшкодуванню підлягають усі витрати, понесені останньою протягом року, які залізниця зазнає за перевезення пільгових категорій громадян даного регіону.

Уклавши договір незалежно від його правової природи, сторони зв`язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума фактично є витратами залізниці, які вона понесла, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, які відповідач повинен відшкодувати.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права; вичерпно реалізував юридичні механізми з”ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 4125,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 23.02.2021 р. на відповідну суму. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, вказана сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок владного суб`єкта.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Нововодолазької селищної ради Харківської області (ідентифікаційний код - 04397997; місцезнаходження - 63202, Харківська область, смт Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 14) на користь Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (ідентифікаційний код - 40081216, місцезнаходження - 61052, м. Харків, вул. Є. Котляра, буд.7) 275.000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. боргу за невиконаними публічними зобов`язаннями у межах адміністративного договору №10 від 04.02.2020р. на компенсаційні виплати залізничним транспортом окремих категорій громадян за пільговий проїзд, укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" і Нововодолазькою селищною радою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововодолазької селищної ради Харківської області (ідентифікаційний код - 04397997; місцезнаходження - 63202, Харківська область, смт Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 14) на користь Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (ідентифікаційний код - 40081216, місцезнаходження - 61052, м. Харків, вул. Є. Котляра, буд. 7) 4125 (чотири тисячі сто двадцять п`ять) грн. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.