Рішення № 96493327, 22.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 квітня 2021 року № 520/18806/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (пр-т Тракторобудівників, буд.144, м.Харків, 61121, код ЄДРПОУ25864181) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (місцезнаходження: вул. Тракторобудівників, 144, м. Харків, 61121; ідентифікаційний код ЄДРГІОУ 25864181) щодо відмови у встановлені ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер ОКПО НОМЕР_2 ), як малолітньому сину загиблого ОСОБА_3 , статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка була викладена у листі Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.11.2020 № 08-8557;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (місцезнаходження: вул. Тракторобудівників, 144, м. Харків, 61121; ідентифікаційний код ЄДРГІОУ 25864181) вчинити дії щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер ОКПО НОМЕР_2 ), як малолітньому сину загиблого ОСОБА_3 посвідчення, що підтверджує статус особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона неодноразово зверталася на адресу відповідача з заявами про встановлення статусу члена сім`ї загиблого учасника бойових дій своєму сину ОСОБА_2 , однак відповідачем не було встановлено відповідний статус. Не погоджуючись з такими діями Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради позивачка звернулася до суду.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 15.01.2008р, є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (шлюб розірвано Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.10.2011р.)

У 2014 році ОСОБА_3 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.12.2016 серії НОМЕР_4 , виданим Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції у Харківській області.

Згідно довідки про причини смерті від 20.12.2016 зазначено: “причина смерті не встановлена. Доставлений з зони АТО”. Згідно з свідоцтвом про смерть №650/ЛЕ від 20.12.2016 місцем смерті є м. Донецьк, смерть настала в зоні АТО, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта КЗ “Дніпропетровське обласне бюро судово - медичної експертизи” №650/ЛЕ/152 від 23.11. 2016 виявлені тілесні ушкоджень у вигляді розтрощення кісток плеча та нижніх кінцівок, які виникли внаслідок дії тупих предметів, можливо внаслідок вибухової травми при вибуху невідомого вибухового пристрою та травмуванні потерпілого його частинами (осколками) та інше, причина смерті не встановлена, через скелетування, муміфікацію трупа та відсутність частин тіла, смерть настала за 1-2 роки до експертизи трупа.

Відповідно до постанови про встановлення особи трупу від 16.12.2016 труп особи чоловічої генетичної статі №650/Л, який був об`єктом судово-медичного дослідження під час судово-медичної експертизи, про яку зазначено вище, визнаний як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Харків, Харківська область. Зазначена постанова винесена на підставі висновку судово - медичного експерта КЗ “Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи” №4841 від 13.12. 2016.

Листом Головного управління Національної гвардії України від 04.05.2018 №27/23/-К- 62-зі позивачку було повідомлено, що згідно інформації яка надійшла до Головного управління Національної гвардії України 02.03.2017 від колишнього заступника керівника добровольчого формування "Донбас" ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з 27.07.2017р. у складі добровольчого формування "Донбас" у взаємодії з Національною гвардією України виконував завдання антитерористичної операції та загинув під час вогневого зіткнення з противником 25.08.2014 поблизу м. Іловайськ Донецької області.

Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 18.04.2017 №10 дск ОСОБА_3 визнано таким, що був залучений до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з підпорядкуванням оперативного штабу з управління антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області у період з 27 липня по 25 серпня 2014 року.

Згідно інформації, яка надійшла на запит відповідача з Головного Управління Національної гвардії України МВС 10.03.2020р., добровольчий батальйон "Донбас" увійшов до складу Національної гвардії України.

22.10.2020р. позивачка повторно звернулася з заявою до відповідача про встановлення статусу члена сім`ї загиблого її сину ОСОБА_2 , до вказаної заяви вона долучила: копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію відповіді заступника начальника Командувача Національної гвардії України № 27/23/3-К-62-зі від 04.05.2018 р., копію витягу з наказу Керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 10 дск від 18.04.2017р., копію висновку експерта № 650/ЛЕ від 09.11.2016 р., копію лікарського свідоцтва про смерть № 650/ЛЕ від 09.11.2016р., копію висновку експерта № 650/ЛЕ/152 від 23.11.2016 р., копію постанови про встановлення особи трупа від 16.12.2016р., копію лікарського свідоцтва про смерть № 650/ЛЕ від 20.12.2016р., копію довідки про причини смерті ОСОБА_3 форми № 106/0 № 650/ЛЕ від 20.12.2016р.

Листом від 06.11.2020р. № 08-8557 відповідач повідомив позивачку, що відсутні законні підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого та видачі посвідчення її сину, оскільки в висновку експерта КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР №650/ЛЕ/152 від 23.11.2016 причина смерті ОСОБА_3 не встановлена та листом Медичної (військово - лікарняної) комісії Державної установи "Територіальне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області " від 04.09.2020р. № 3/41/3-107 підстав для встановлення причинного зв`язку смерті добровольця ОСОБА_3 нема.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до абзацу 6 пункту 1 статті 10 особи, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісті), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, визначається Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі-Порядок), деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. № 740.

Згідно до абзацу третього пункту 2 Порядку із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів від 20.04.2016, даний статус надається сім`ям осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно, до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Згідно пункту 4 Порядку підставами для надання статусу особи на яку поширюється чинність Закону, є для осіб, зазначених в абзаці 3 пункту 2 цього Порядку:

- свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;

- довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчим формуванням, до складу якого входила особа, що померла (загинула), завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією чи іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами під час перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

- документи про безпосереднє виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень), а також інші видані державними органами офіційні документи, що містять достатні докази про безпосередню участь особи, яка померла (загинула), у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Свідомо неправдиве показання свідка про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством;

- висновок судово-медичної експертизи.

Відповідно до п. 5 Порядку для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

Згідно п.6 Порядку рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.

Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону.

З аналізу наведених правових норм слідує, що обов`язковими умовами, для встановлення статусу сім`ї особи на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, є наявність доказів, того що особа перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно, до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Суд зазначає, що позивачкою разом з заявою про встановлення статусу її сину надані всі необхідні документи визначені в п. 4 Порядку.

Разом з тим, у листі від 06.11.2020 № 08-8557 відповідачем не надавалася оцінка всім наданим позивачкою документів, крім висновку експерта № 650/ЛЕ та №650/ЛЕ/152 та листа Медичної комісії Державної установи "Територіальне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області", які надані на підтвердження того, що особа перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно, до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Тобто, в даному випадку відповідачем не надавалася оцінка всього пакету документів, долучених позивачкою до заяви, а відмова, викладена у листі від 06.11.2020 № 08-8557, обґрунтована виключно тим, що причина смерті колишнього чоловіка позивачки не встановлена без сукупного врахування всіх документів наданих до заяви, отже без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення, що свідчить про необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень, викладеного у листі.

З огляду на наведене, позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу у встановленні ОСОБА_2 , статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, викладена у листі від 06.11.2020 № 08-8557, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради вчинити дії щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 , як малолітньому сину загиблого ОСОБА_3 посвідчення, що підтверджує статус особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” суд зазначає таке.

Абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може перебирати на себе повноваження органів державної влади, в даному випадку управління соціального захисту населення, оскільки питання щодо надання статусу члена сім`ї загиблого та видача відповідного посвідчення є виключною компетенцією відповідача. Крім того, як зазначено вище, в даному випадку відповідачем не надавалася оцінка всьому наданому позивачкою пакету документів, необхідних для призначення відповідного статусу, а відповідь на заяву надано виключно з посиланням на відсутність законних підстав для встановлення такого статусу.

Тому у задоволенні позовної вимоги в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивачки, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2020р. з урахуванням висновків суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ,код НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (пр-т Тракторобудівників, буд.144, м.Харків, 61121, код ЄДРПОУ25864181) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, щодо відмови у встановленні ОСОБА_2 , статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, викладену у листі від 06.11.2020 № 08-8557.

Зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2020р., з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.