Рішення № 96493274, 21.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/237/21

21 квітня 2021 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Гураля Р.В., представника відповідача - Чайківської М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення від30.11.2020 року №00014920701,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (далі - позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 30.11.2020 №00014920701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» за серпень 2020 року в сумі 197 880,00 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49 470,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №00014920701 від 30.11.2020, винесене безпідставно, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства позивачем виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача певних висновків, викладених в акті перевірки. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом.

Ухвалою суду від 28.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

Від представника відповідача, через канцелярію суду, надійшов 02.03.2021 відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що ТОВ «Сонторс» не могло поставити олію соєву для ТОВ «Адемн», а ТОВ «Адемн» фактично не отримувало її від ТОВ «Сонторс» та документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до ТОВ «Сонторс» та від ТОВ «Сонторс» до ТОВ «Адемн». Відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Позивач подав 05.03.2021 відповідь на відзив, в якому зазначає, що оскільки податкові накладні ТОВ "Сонторс" №26 від 09.08.2020 та №34 від 13.08.2020 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Ухвалою суду від 16.03.2021 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання допущено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме: Головне управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (код ЄДРПОУ ВП 44143637), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача, в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши вступне слово представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (далі - ТОВ "Адемн") зареєстроване Тернопільською міською радою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та взято на податковій облік в органах державної податкової служби 30.06.2015.

ТОВ «Адемн» є платником податку на додану вартість. Фактичний вид діяльності за КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

На підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області № 1751 від 16.10.2020 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адемн» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень 2020 року.

За висновками вказаної перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області було складено акт від 02.11.2020 №1274/19-00-07-01/39864030 (аркуш справи 6-15), яким контролюючий орган встановив порушення:

- п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2020 року на 3281грн;

- п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за серпень 2020 року на 197880 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесене податкове повідомлення-рішення №00014920701 від 30.11.2020 (аркуш справи 16).

ТОВ "Адемн" не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням звернулось до суду із вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 110 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, відповідальність за порушення норм податкового законодавства настає у разі вчинення платником податків протиправних дій.

Як випливає із матеріалів справи, в серпні 2020 року на підставі договору поставки №1401-20 від 14.01.2020 позивач придбав у ТОВ «Сонторс» олію соєву в кількості 46,56 тонн на загальну суму 1187280 грн, в т. ч. 197 880 грн ПДВ.

Відповідно до умов вищенаведеного договору ТОВ «Сонторс», іменоване надалі «Постачальник», в особі директора підприємства Макарової Наталії Сергіївни, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Адемн», іменоване надалі «Покупець», в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали даний договір поставки № 1401-20 від 14.01.2020 року.

Згідно розділу 4 Договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW зі складу за адресою: АДРЕСА_1 . Покупець за власний рахунок, своїми силами та засобами здійснює перевезення товару.

Поставка Товару підтверджується оригіналами наступних документів: 1) Рахунок, 2) Видаткова накладна 3) ТТН, 4) Сертифікат якості для кожної відправленої цистерни виданий лабораторією виробника.

Датою поставки Товару вважається дата оформлення ТТН та підписання видаткової накладної.

До перевірки надано наступні документи: видаткова накладна №201 від 09.08.2020 та видаткова накладна №209 від 13.08.2020 та шляхові листи від 27.07.2020 та 12.08.2020.

Проте, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав за вказаною адресою в АДРЕСА_1 знаходяться виробничі нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_2 , який згідно ІС «Податковий блок» здійснює діяльність як фізична особа-підприємець і основним видом його діяльності є надання в оренду власного нерухомого майна. У вказаному вище реєстрі відсутня інформація про права користування ТОВ «Сгнторс» нерухомим майном, необхідним для виробництва олії.

Проте, відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) підлягає державній реєстрацій, якщо його укладено на строк не менш як три роки.

Як випливає із матеріалів справи, відповідно до договору №2901-20 оренди вказаних вище виробничих приміщень від 29.01.2020, укладеного між ТОВ «Сонторс» та ФОП ОСОБА_2 , строк оренди не перевищує три роки, відповідно - таке право не підлягає державній реєстрації.

Також, відповідач зазначає, що у ТОВ «Сонторс» відсутні виробничі потужності для виробництва олії соєвої.

Проте, відповідно до договору позички №3001-О від 30.01.2020 ФОП ОСОБА_2 позичив ТОВ «Сонторс» обладнання для виробництва олії.

ТОВ «Сонторс» 02.09.2019 подало повідомлення 20-ОПП, в якому вказало про наявність у нього виробничих потужностей в АДРЕСА_1 в тому числі цеху для переробки соєвих бобів, складу для зберігання сої, цистерни для зберігання олії.

Проте, в акті перевірки зазначено про наявність такої податкової інформації в базі даних ІС «Податковий блок», однак, в порушення вимог підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки не зробили свої висновки на її підставі.

Також, відповідач зазначає, що до перевірки не надано наказів на відрядження керівника ТОВ "Адемн" та інших працівників в м.Первомайск з метою отримання ТМЦ та складання і підписання видаткових накладних.

З приводу цього, суд зазначає, що в листі Мінсоцполітики від 13.09.06 N 905/13/84-06 зазначено, що питання, пов`язані зі службовими відрядженнями, врегульовані статтею 121 Кодексу законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (зі змінами), Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 (зі змінами). Зазначеною Інструкцією передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об`єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Крім того, вищеназваною Інструкцією передбачено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями.

Міністерство фінансів України у своєму листі від 16.02.2017 N 31-08030-16- 10/4313 роз`яснило, що у відповідності із Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 N59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Тобто, рішення щодо оформлення поїздки працівника як службового відрядження у кожному конкретному випадку приймається керівником, виходячи з посадових обов`язків такого працівника, мети та завдань поїздки тощо.

Отже, суд приходить до висновку, що вказані роз`яснення Міністерства фінансів України та Мінсоцполітики спростовують обов`язкове оформлення документів про відрядження, відсутність яких також покладена в основу висновків акту перевірки.

Крім того, допитаний в судовому засіданні як свідок керівник ТзОВ "Адемн" - ОСОБА_1 пояснив, що ні він ні будь хто для укладення договору та його підписання в м.Первомайськ не їздив. Підписання договору відбувалось за допомогою послуг поштового зв`язку.

Щодо якості продукції то вона підтверджується посвідченнями виробника ТОВ «Сонторс» про якість на соєву олію від 09.08.2020 та 13.08.2020.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 440/3783/18, надаючи оцінку висновкам контролюючого органу про відсутність реального факту поставки за договором зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

Водночас, в ході розгляду справи сторонами не заперечувалось, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, контрагентом задекларовано податкові зобов`язання.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПКУ.

Відповідно до п. 201.10 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг і платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 та/або п. 192.1 ПКУ, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 ПКУ, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із Законом № 1797-УІІІ від 21.12.2016 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України доповнено абзацом третім, відповідно до якого податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Разом з тим, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (Статтю 201 доповнено пунктом 201.16 згідно із Законом № 1797-УІІІ від 21.12.2016; в редакції Закону № 2245-УІІІ від 07.12.2017).

Таким чином, після 1 липня 2017 року контролюючий орган здійснює моніторинг наявності ризиків порушення норм податкового законодавства під час реєстрації податкової накладної. Одним із ризиків порушення норм податкового законодавства є ймовірність складання та надання податкової накладної для реєстрації в Реєстрі за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/ послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній.

Оскільки податкові накладні ТОВ «Сонторс» №26 від 09.08.2020 та №34 від 13.08.2020 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17 викладено висновок про те, що відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних свідчать про наявність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Тобто, при реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом- покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (постанови Верховного суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а,адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін.).

Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду №808/3412/16 від 29.03.2019.

Надані до перевірки первинні документи, що підтверджують господарські операції між товариствами, згідно даних акту перевірки, не мають таких дефектів, що свідчили б про нереальність таких операцій. Складені та зареєстровані податкові накладні відповідають вимогам законодавства.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані (зареєстровані) з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для включення платником податку - покупцем (отримувачем) товарів/послуг сум податку до складу податкового кредиту є:

- податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН;

- інші документи, визначені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Формування податкового кредиту та витрат підприємства обумовлено придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов`язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при творенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних електронних баз без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів є безпідставним.

Як встановлено судом, зустрічних звірок щодо контрагента проведено не було, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.11.2020.

Крім того, що отримання податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Отже, платник податків не має повноважень та обов`язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов`язків із складення та подання декларації з податку на додану вартість, обов`язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов`язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Також, суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем - за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, зроблені на припущеннях контролюючого органу, які не підтвердженні жодними доказами, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" за серпень 2020 року в сумі 197 880 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49 470 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 30.11.2020 №00014920701 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" за серпень 2020 року в сумі 197 880 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49 470 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 3 710 (три тисячі сімсот десять) грн 25 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Є. Петрушевича, 10/1,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39864030);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП ВП 44143637);

Головуючий суддя Осташ А.В.