Рішення № 96493182, 23.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року Справа № 480/2645/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника відповідача - Гончар Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2645/21 за позовом ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій протиправними, скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій протиправними, скасування постанови.

Зокрема, позивач просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гончар Н.Б. щодо винесення постанов про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 12000грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 272,28 грн. в межах виконавчого провадження №64854156 з виконання ухвали , виданої 12.03.2021 Охтирським міськрайонним судом Сумської області у справі № 583/963/21, та скасувати постанову державного виконавця від 16.03.2021 про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що при прийнятті оспорюваних рішень відповідачем порушені вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

В судове засідання позивач не з"явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що на виконанні в Охтирському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі-Відділ), перебуває виконавче провадження АСВП №64854156 з примусового виконання ухвали №583/963/21 виданої Охтирським міськрайонним судом Сумської області щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти дії по відчуженню належного йому житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 16.03.2021, у відповідності до ст.ст.3,4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам за вих.№ 12388. Постанова про відкриття виконавчого провадження позивачем не оскаржувалась і є чинною.

У відповідності до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, 16.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 272,28 грн. Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, дії державного виконавця у межах виконавчого провадження є правомірними.

14 квітня 2021 року відкрите провадження у даній справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 квітня 2021 року.

22 квітня 2021 року судом закрите провадження у справі в частині вимог позивача про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні в Охтирському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі-Відділ), перебуває виконавче провадження АСВП №64854156 з примусового виконання ухвали про забезпечення позову у справі №583/963/21, виданої Охтирським міськрайонним судом Сумської області про заборону ОСОБА_1 вчиняти дії по відчуженню належного йому житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 16.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам за вих.№ 12388 ( а.с. 7-8, 33,34).

Також 16.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 272,28 грн. ( а.с.6) та видано вимогу виконавця про зобов`язання боржника ОСОБА_1 , не вчиняти дії по відчуженню належного йому житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.4).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Стаття 42 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п.2 розділу VI Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Перевіривши постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та, дослідивши наведений у ній розрахунок мінімальних витрат та їх склад, суд вважає, що вказане рішення державного виконавця прийняте у відповідності до наведених вище вимог законодавства, відповідно є правомірним, тому позовні вимоги в цій частині є не обгрунтованими.

Також, суд вважає не обгрунтованими і позовні вимоги позивача в частині визнання дій державного виконавця щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження.

Так, згідно з п.п.2,3,4 ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

У той же час, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В ході розгляду прави судом встановлено, що на етапі відкриття виконавчого провадження лише прийняті державним виконавцем постанови ( про відкриття провадження, стягнення виконавчого збору, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження) породжують для позивача права та обов`язки, а тому належний і допустимий захист порушеного права позивача за встановлених у справі обставин має відбуватися саме шляхом оскарження постанов державного виконавця.

Таким чином, перевіривши постанову державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про її законність та обгрунтованість.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Снайпера, 3, м. Охтирка, Охтирський район, Сумська область, 42704, код ЄДРПОУ 34802639) про визнання дій протиправними, скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Опімах