Рішення № 96493163, 23.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року Справа №480/2057/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2057/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення з відповідною заявою до відповідача з 12.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 12.02.2021 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику закладів здоров`я. Проте, відповідачем відмовлено в призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу 26 років 6 місяців станом на 10.10.2017. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його таким, що порушує її права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 18.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до п.2-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У той же час згідно п.16 вказаного розділу до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Враховуючи, що станом на 10.10.2017 стаж позивача за вислугу років становив лише 25 років 11 місяців 15 днів, замість необхідних 26 років 6 місяців, стверджує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Окремо зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження, які віднесені до компетенції цього органу.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 4-5) з 01.04.1994 працювала на посадах фельдшера та медичної сестри в наступних медичних закладах:

- з 01.04.1994 по 09.09.1998 - Алчевська станція швидкої медичної допомоги;

- з 29.09.1998 по 01.02.2007 - станція швидкої медичної допомоги м. Алчевськ;

- з 19.02.2007 по 31.03.2013 - Сумська центральна районна лікарня;

- з 01.04.2013 по 03.03.2015 - КЗ СОР «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»;

- з 02.03.2015 по 23.03.2020 - КЗ СОР «Сумський обласний клінічний шкірно - венерологічний диспансер»;

- з 27.04.2020 по теперішній час - Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня».

12.02.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо призначення пенсії за вислугою років.

Розглянувши заяву позивача, листом від 23.02.2021 № 1800-0303-8/10201 відповідач відмовив позивачу у призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику закладів здоров`я, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу не менше 26 років 6 місяців (в наявності стаж 25 років 11 місяців 15 днів станом на 10.10.2017 (а.с. 6).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Проте суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Листом відповідача від 23.02.2021 № 1800-0303-8/10201 (а.с. 6) підтверджено, що станом на 10.10.2017 у позивача вже наявний стаж 25 років 11 місяців 15 днів та відповідач не спростовує наявність у позивача спеціального стажу у даному обсязі та належність періоду роботи до пільгового стажу.

Суд відмічає, що ні у листі, ні у відзиві представник відповідача не спростовує наявність у позивача станом на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії, спеціального стажу більше 25 років та належність періоду роботи до пільгового стажу.

На момент звернення позивача до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" були чинними. Цей закон не скасований, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років саме працівникам закладів здоров`я визначалися Законом України "Про пенсійне забезпечення", як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи.

Подібні висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.

Таким чином, враховуючи, що саме Законом України "Про пенсійне забезпечення" визначаються умови та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам закладів здоров`я, а даним Законом (п. "е" ст. 55) з 04.06.2019 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, суд не приймає до уваги зазначені вище доводи представника відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за вислугу років з часу звернення за призначенням пенсії, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2021 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду, а відтак позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію з дати звернення не підлягають задоволенню.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже заявлена позовна вимога щодо нарахування та виплати пенсії, є передчасною та задоволенню не підлягає. У даному випадку відповідачем взагалі заперечується право позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) від 12.02.2021 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько