
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 квітня 2021 року м. РівнеСправа №460/9895/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.10.2020 №956120824234 в частині застосування обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, пенсії позивача за вислугу років;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату позивачу з 13.12.2019 пенсію за вислугу років в розмірі 36712,45 грн, визначеному рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.10.2020 №9561208242341, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, обґрунтовані тим, що всупереч вимог законодавства та Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 при здійсненні перерахунку пенсії з 13.12.2019, на виконання рішення суду у справі №460/1996/20, відповідачем протиправно застосовано обмеження пенсії позивача максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що оскільки він є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01.01.2016, то до розміру його пенсії не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 частини п`ятнадцятої ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Крім того, обмеження пенсій максимальним розміром нівелює диференціацію пенсій, фактично урівнюючи громадян з огляду на стаж роботи, розмір заробітної плати, складність та умови виконуваної роботи. Позивач вважає рішення відповідача в означеній частині протиправним та таким, що порушує гарантоване державою його право на пенсію.
Ухвалою від 06.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 14.01.2021 провадження у справі зупинено.
Ухвалою від 22.01.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 18.02.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та встановлено строк для подання відповідачем відзиву на таку заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву та на заяву про зміну позовних вимог, у яких заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру", максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за встановлених мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №460/1996/20 розмір пенсії позивача з 13.12.2019 становить 36712,45 грн (40791,61 х 90 %). Законами України «Про Державний бюджет України на 2019рік» та «Про Державний бюджет України на 2020рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.12.2019 - 1638,00 грн; з 01.07.2020 - 1712,00 грн. Відтак, максимальний розмір пенсії складає позивача з 13.12.2019 не може перевищувати 16380,00 грн, а з 01.07.2020 - 17120,00 грн. Оскільки положеннями Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що сума пенсії не може перевищувати встановлений максимальний розмір пенсії, то вимога щодо зобов`язання відповідача провести виплату пенсії без обмеження її граничного розміру є необґрунтованою та передчасною. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді розгляд справи здійснено судом 23.04.2021.
Ухвалою від 23.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.
З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 з 19.03.2008 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від середньомісячного заробітку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 у справі №460/1996/20, яке набрало законної сили 05.10.2020, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 №18-133 в розмірі 90% місячної заробітної плати, з урахуванням раніше отриманих сум, починаючи з 13.12.2019 (а.с.13-25).
19.10.2020, на виконання вказаного судового рішення, відповідачем прийнято рішення від 19.10.2020 №956120824234 про перерахунок пенсії позивача, згідно з яким пенсія позивача з 13.12.2019 становить 36712,45 грн, а її максимальний розмір складає у 2019 році 16380,00 грн, у 2020 році 17120,00 грн (а.с.92-94).
В грудні 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати йому завірену копію рішення (розпорядження) про перерахунок пенсії за рішенням суду від 28.02.2020 у справі №460/1996/20; надати інформацію, чи застосовано при перерахунку йому пенсії за вказаним судовим рішенням обмеження її максимальним розміром (а.с.29-30).
Листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 23.12.2020 №1700-0304-8/41915 (а.с.31) на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що рішення суду від 28.02.2020 у справі №460/1996/20 виконано в межах покладених зобов`язань. Після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду її розмір становить 36712,45 грн (40791,61 х 90 %). Згідно з статтею 86 Закону України "Про прокуратуру", максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за встановлених мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019рік» та «Про Державний бюджет України на 2020рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.12.2019 - 1638,00 грн; з 01.07.2020 - 1712,00 грн. Відповідно, максимальний розмір пенсії складає 16380,00 грн та 17120,00 грн. Розмір пенсії за вислугу років, визначений з урахуванням вищезазначеного Закону з 13.12.2019 становить 16380,00 грн (1638,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 10), з 01.07.2020 - 17120,00 грн.
Обмеження пенсії позивача максимальним розміром підтверджується також протоколом за період з 01.11.2019 - 28.02.2021 (а.с.95).
Вважаючи рішення органу Пенсійного фонду в частині обмеження виплати пенсії максимальним розміром протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Станом на час призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон №1789-XII).
Згідно з частиною другою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001, чинної на момент призначення позивачу пенсії), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з ч.12 ст.50-1 Закону №1789-XII, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону №1789-XII, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому до статті 50-1 Закону №1789-XII вносились зміни, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).
Проте, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". При цьому на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акта прийнято не було.
15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та втратив чинність Закон №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15.12.2015.
Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VII, в редакції Закону №76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ, попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Новою редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ суттєво звужено і обмежено зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсію призначено до набрання чинності цими законами (Законами №76-VІІІ, №213-VІІ).
При цьому, Законом №1697-VІІ визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
У постанові від 24.04.2019 №826/8546/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд, що у свою чергу, призвело до неможливості проведення органами ПФУ перерахунку пенсій працівникам прокуратури, а також численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України фактично не виконано.
Водночас, Конституційним Судом України 13.12.2019 за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалено рішення №7-р(II)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 визнано неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з положеннями абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII (в редакції Закону №213-VIII і Закону №911-VIII), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, згідно з пункту 2 Прикінцевих положень Закону №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) встановлений цим Законом стосується саме працюючих пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.
Згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
З огляду на ту обставину, що позивач є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01.01.2016 (а.с.92-94), то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 частини п`ятнадцятої ст.86 Закону №1697-VII.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а (№К/9901/17290/18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Крім того, частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ) передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.
Тобто, застосування норм Закону №1697-VІІ щодо обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром до пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності Законом №3668-VІ, є безпідставним.
Враховуючи те, що пенсія позивачу призначена з 19.03.2008, то до такої пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру її виплати, визначені Законом №1697-VІІ.
Суд зауважує, що за правилами ч.1, 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип верховенства права охоплює не лише змістовний аспект (правового відношення між людиною і державою на засадах визнання людини вищою соціальною цінністю), але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону; застосування покарання виключно на підставі закону та інше.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Звуження та обмеження змісту й обсягу прав осіб шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Проте, як встановлено судом, при здійснені перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 28.04.2020 у справі №460/1996/20, відповідачем застосовано обмеження максимального розміру її виплати (а.с.92-95). Більше того, ГУ ПФУ в Рівненській області взагалі заперечує право позивача на отримання пенсії без застосування такого обмеження.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Так, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оспорюваного рішення від 19.10.2020 №956120824234, суд дійшов висновку про його протиправність в частині застосування обмеження максимальним розміром пенсії позивача в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення в означеній частині.
Водночас, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити нарахування та виплату пенсії позивача з 13.12.2019 в розмірі, визначеному рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 19.10.2020 №956120824234, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність оспорюваного рішення в означеній частині, а відтак, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19 жовтня 2020 року №956120824234 в частині застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року пенсію в розмірі, визначеному рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19 жовтня 2020 року №956120824234, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року.
Суддя Н.О. Дорошенко
Судове рішення № 96492928, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 23.04.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 460/9895/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: