Рішення № 96492815, 02.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1580/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 (надалі – також позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі – також відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною відмову відділу перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29 січня 2021 року за №2 здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26 січня 2021 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках ГУ ДПС у Полтавській області від 25 січня 2020 року №35/10/16-31-10-02-12 та № 36/10/16-31-10-02-12 з урахуванням проведених виплат.

Позов мотивований тим, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, до 30 листопада 2020 року позивач продовжувала працювати на державній службі. Станом на 1 травня 2016 року загальний стаж роботи позивача на державній службі становить 22 роки 2 місяці 6 днів, тобто більше 20 років. Відтак, оскільки станом на 1 травня 2016 року (день набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ) позивач займала посаду державної служби та мала не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, вона відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, має право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ. Позивач звернулась до органу Пенсійного фонду із заявами про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Разом з тим, рішенням від 29 січня 2021 року №2 позивачу безпідставно відмовлено відповідачем у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з тим, що Законом №889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 3 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31 березня 2021 відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому вимоги позовної заяви відповідач не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, зазначаючи, що у зв`язку з недосягненням позивачем віку, передбаченого статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, управлінням обґрунтовано винесено спірне рішення про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.

У відповіді на відзив позивач вважає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві, підлягають відхиленню, як безпідставні.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , вкладишем до неї серії НОМЕР_2 та довідки Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області №28/Л/16-31-11-34 від 26 січня 2021 року ОСОБА_1 з 28 грудня 1993 року працювала в органах державної податкової служби та станом на 1 травня 2016 року має стаж державної служби 22 роки 2 місяці 6 днів.

Позивач є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0482291 з 18 травня 2015 року довічно.

Позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що не заперечується відповідачем.

26 січня 2021 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заяву про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

29 січня 2021 року відділом перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №2, яким встановивши, що ОСОБА_1 на день набрання чинності Законом №889-VІІІ (1 травня 2016 року) працювала на посаді державного службовця, з якої звільнена 30 листопада 2020 року має 22 роки стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, але не досягла встановленого статтею 26 Закону України №1058 віку 60 років, вирішила відмовити ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по другій групі інвалідності, призначеної згідно Закону №1059 на пенсію по інвалідності другої групи відповідно до закону №889, оскільки даним Законом не передбачено призначення пенсії по інвалідності.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі – Закон № 889-VІІІ).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, який набрав чинності з 1 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 1 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 1 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі – Закон №3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зі змісту наведеної норми слідує, що право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за умови дотримання умов щодо наявності страхового стажу та стажу державної служби.

Втім, вказана норма поширюється виключно на працездатних осіб, адже для осіб з інвалідністю стаття 37 Закону №3723-XII не встановлює будь-якого вікового обмеження для призначення пенсії по інвалідності державного службовця.

Так, частинами дев`ятою та десятою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону №3723-XII якщо інваліду I або II групи встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач визнаний інвалідом другої групи у період перебування на державній службі та має стаж державної служби 22 роки 2 місяці 6 днів, а відтак має право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а тому відмова відповідача у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця є протиправною.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та рішення відділу перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29 січня 2021 року за №2 визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області призначити та здійснити нарахування й виплату з 26 січня 2021 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках ГУ ДПС у Полтавській області від 25 січня 2020 року №35/10/16-31-10-02-12 та № 36/10/16-31-10-02-12 з урахуванням проведених виплат, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі – Закон №1058-IV).

Відповідно до частин першої та другої статі 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Заява про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ за наявності довідок від 25 січня 2021 року подана позивачем 26 січня 2021 року, а відтак саме з цієї дати позивач має право на переведення на пенсію державного службовця, а також призначення, здійснення нарахування і виплату йому пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС у Полтавській області від 25 січня 2021 року №35/10/16-31-10-02-12 та № 36/10/16-31-10-02-12, з урахуванням проведених виплат.

Висновки суду у цій справі відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, а відтак відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу 5000,00 грн, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами першою-третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами четвертої, п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалося ОСОБА_2 , яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1786, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 25 липня 2017 №10.

До суду надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 17 лютого 2021 року, за умовами якої виконавець зобов`язується надавати замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором у справі про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в непроведенні з пенсії по другій групі інвалідності на пенсію державного службовця.

Відповідно до пункту 1.2 Договору надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: усні та письмові консультації, надання юридичних висновків, представляти та захищати права та інтереси клієнта.

Згідно пункту 2.1 Договору гонорар адвоката складає 5000,00 грн.

Згідно з копією квитанції від 26 лютого 2021 року, позивачем сплачено гонорар у розмірі, визначеному Договором - 5000,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Перелічені у Договорі послуги адвоката, які оцінені в загальну суму 5000,00 грн, фактично відносяться до дій щодо складання позовної заяви у справі незначної складності, відтак їх зазначення як окремої послуги свідчить про номінальне надання останніх, як наслідок судом не приймаються.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом виконаних робіт, а також зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29 січня 2021 року за №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26 січня 2021 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Полтавській області від 25 січня 2021 року №35/10/16-31-10-02-12 та № 36/10/16-31-10-02-12 з урахуванням проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Cуддя К.І. Клочко