Рішення № 96492757, 23.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2125/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №12317-11926/У-02/8-1500/20 від 23 грудня 2020 року, у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 06 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 36078,45 грн.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 06 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 36078,45 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 21 липня 2011 року по справі №1519/2а-1913/11, 26 листопада 2020 року йому було виплачено 36078, 45 грн., що є донарахованою за період з 06 жовтня 2010 року по 21 липня 2011 року сумою недоотриманої ним пенсії.

Рішенням суду встановлено факт протиправності дій ГУ ПФУ з виплати позивачу у період з 06 жовтня 2010 року по 21 липня 2011 року пенсії інваліда 2-ї групи учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії у розмірі меншому, ніж було встановлено чинним на той час законодавством України та зобов`язано ГУ ПФУ провести відповідний перерахунок пенсії з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

На підставі викладеного, позивач зазначив, що йому, пенсіонеру та інваліду війни 2-ї групи повинна бути нарахована компенсація втрати частини доходів з 06 жовтня 2010 року, яка має бути сплачена за рахунок коштів державного бюджету, які спрямовуються на пенсійне забезпечення осіб, яким призначена пенсія у відповідності із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач зазначає, що з огляду на виплату йому недоотриманої пенсії у сумі 36078, 45 грн. лише в листопаді 2020 року, затримка виплати складає 120 календарних місяців.

З цього приводу позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів, однак позитивної відповіді не отримав. Відповідач листом від 23 грудня 2020 року №12317-11926/У-02/8-1500/20 відмовив позивачу у задоволенні його заяви на підставі того, що враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач звертається про виплату компенсації втрати частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач вважає, що у відповідності із положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» він має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати за період з 06 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, нарахованої та своєчасно не сплаченої йому суми недоотриманої пенсії у розмірі 36078,45 грн.

Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою від 22 лютого 2021 року суд витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); у тому числі Відомість про виплачені ОСОБА_1 кошти на виконання судового рішення у справі №1519/2а-1913/11.

15 березня 2021 року відповідачем через канцелярію суду надано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідач вказує на те, що на виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2011 року, зміненої ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, позивачу у січні 2015 року проведено перерахунок пенсії, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 06.10.2010 року по 21 липня 2011 року включно.

Відповідач вказав, що фінансування пенсійних виплат за цим законом здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Згідно з п.29 ч.11 ст.116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” № 4901-VІ від 05.06.2012 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначену - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України 03.09.2014 було затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою № 440.

Відповідно до п.7 цього Порядку, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області надіслано повідомлення, в якому вказано, що виконавчий лист, виданий Малиновським районним судом м. Одеси №1519/2а-1913/11 від 21 липня 2011 року прийнято до обліку та включено до першої черги задоволення позовних вимог. Головне управління, у свою чергу, враховуючи вимоги Порядку надало до Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 14 вересня 2020 року №1500-0424-5/66766 із зазначенням нарахованої суми необхідної для подальшої виплати, а саме 36078,45 грн.

У подальшому, відповідно до п.13 Порядку зазначена сума органами виконавчої служби була передана на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а саме: до Державної казначейської служби України, та була виплачена позивачу саме цим органом. Тобто органи Пенсійного фонду не можуть нести відповідальність за порушення строків виплати зазначеної суми, оскільки зазначена сума виплачується органами Державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету.

На підставі викладеного відповідач вважає, що покладені судом зобов`язання стосовно позивача виконані ним у повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

Також відповідач зазначив, що відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262 нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач звертається про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Крім того, відповідач зауважив, що проведення розрахунку компенсації не було предметом судового розгляду по справі №1519/2а-1913/11, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2011 року.

Враховуючи викладені обставини та наведені нормативні положення, відповідач зазначив, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов`язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу.

З цих підстав відповідач стверджує, що підстави для задоволення його позову відсутні, оскільки поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, зазначена позивачем сума боргу ніяким чином не може бути використана в контексті ст.2 Закону №2050-ІІІ.

23 березня 2021 року відповідачем через канцелярію суду на виконання ухвали суду про витребування доказів надано належним чином засвідчені копії письмових доказів з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 27 квітня 2005 року УСЗН Приморської райадміністрації м. Одеси (а.с. 6).

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З 01 грудня 2005 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Законом України "Про статус та соціальній захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію на підставі ст. 50 цього Закону.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2011 року по справі №1519/2а-1913/11 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Судом: визнано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» безпідставною. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі не нижче 8 мінімальних розмірів пенсії за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі № 1519/2а-1913/11, змінено постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2011 року. Суд вирішив:

Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 , виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 06 жовтня 2010 року по 21 липня 2011 року включно, з урахуванням виплачених сум. Вказати в резолютивній частині вищезазначеної постанови відповідача по справі як «Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області» замість помилкового «Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити» (а.с. 11-12).

Як встановлено судом з матеріалів пенсійної справи №N/А20456, у січні 2015 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 1519/2а-1913/11.

Згідно розрахунку на доплату (виплату) пенсії, складеного відповідачем 25 січня 2015 року, за період з 06.10.2010 року по 21.07.2011 року позивачу донараховано пенсію, сума доплати усього складає 36078, 45 грн.

На звернення позивача щодо перерахунку пенсії за рішенням суду, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 06 серпня 2015 року №813/У-11 повідомляло про те, що оскільки Пенсійному фонду не передбачено бюджетні призначення на виплату донарахованих сум за рішеннями суду, доплата по перерахунку за зазначений період, яка становить 36078, 45 грн. та перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с. 9).

Під час примусового виконання судового рішенням по справі № 1519/2а-1913/11, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області складено на адресу Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Довідку від 14.09.2020 року про здійснення нарахування на виконання рішення суду, якою повідомлено, що на виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2011 року, 27.01.2015 року нараховано на користь ОСОБА_1 36078, 45 грн.

26 листопада 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2011 року по справі № 1519/2а-1913/11 на користь ОСОБА_1 було виплачено кошти у сумі 36078, 45 грн., що є донарахованою за період з 06.10.2010 року по 21.07.2011 року сумою недоотриманої позивачем пенсії (а.с. 13).

У грудні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів за період з 06.10.2010 року по 21.07.2011 року (а.с. 7).

Листом від 25 грудня 2020 року №12317-11926/У-02/8-1500/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало позивачу відповідь наступного змісту. Відповідно до частини другої статті 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач вимагає про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Крім того, проведення розрахунку компенсації не було предметом судового розгляду по справі № 2а-1913/11, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 21.07.2011 (а.с. 8).

Вважаючи своє право порушеним діями відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 06 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 36078,45 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановленою, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Згідно з приписами ст. 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У відповідності зі ст. 6 Закону № 2050-ІІІ, компенсацію виплачують також за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

За приписами статті 7 Закону № 2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого ним органу особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 Порядку № 159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п. 2 Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

У відповідності з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Як передбачено п. 5 Порядку № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 46 Закону № 1058, ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року по справі № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року по справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року по справі справа № 521/940/17, від 10 квітня 2019 року по справі № 686/13725/17, від 05.10.2018 року у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 року у справі № 814/1428/18.

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом з матеріалів пенсійної справи №N/А20456, у січні 2015 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 1519/2а-1913/11.

Згідно розрахунку на доплату (виплату) пенсії, складеного відповідачем 25 січня 2015 року, за період з 06.10.2010 року по 21.07.2011 року позивачу донараховано пенсію, сума доплати усього складає 36078, 45 грн.

26 листопада 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2011 року по справі № 1519/2а-1913/11 на користь ОСОБА_1 було виплачено кошти у сумі 36078, 45 грн., що є донарахованою за період з 06.10.2010 року по 21.07.2011 року сумою недоотриманої позивачем пенсії (а.с. 13).

Водночас, суд зазначає, що строки виплати пенсії встановлені ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частиною першою якої визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Отже, донарахована частина пенсії відповідачем на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, підлягала виплаті позивачу не пізніше 25 числа місяця, на який органом Пенсійного фонду здійснено нарахування.

Однак, виплата позивачу вищевказаної суми пенсії здійснена лише у 26 листопада 2020 року, що сторонами не заперечується, у зв`язку з чим, пенсійним органом допущено порушення встановленого строку виплати пенсії. Таким чином, несвоєчасна виплата відповідних сум відбулась з вини органу, що призначає та виплачує пенсію.

З огляду на те, що вказані кошти нараховані в результаті донарахованої частини пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а відтак у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходу (пенсії) за спірний період, тому виплата вчасно не виплаченої пенсії проводиться з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду у постановах від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17 та від 15.04.2019 у справі № 727/7818/16-а.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що виплата суми заборгованості відбувається відповідно до Порядку про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, яким передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань судом до уваги не приймається.

Наведене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні від 08.11.2005 в справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов`язань.

З цих підстав суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу компенсації за порушення строків виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі судового рішення, зазначені у листі та відзиві на позовну заяву.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними.

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За приписами п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 06 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 36078,45 грн.

При цьому, суд зазначає, що розрахунок сум виплат, які мають бути здійснені позивачу, в тому числі і як компенсація втрати частини грошових доходів, є виключною компетенцією відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови (лист №12317-11926/У-02/8-1500/20 від 23 грудня 2020 року) у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за період з 06 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 06 жовтня 2010 року по 21 липня 2011 року в розмірі 36078,45 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 06 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 06 жовтня 2010 року по 21 липня 2011 року в розмірі 36078,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя О.В. Глуханчук