Рішення № 96492744, 23.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3514/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , як законного представника в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , як законного представника в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 інтереси якої представляє батько ОСОБА_1 щодо заяви від 22.01.2021 року та зобов`язання відповідача розглянути повторно заяву від 22.01.2021 року написаною ОСОБА_1 та в інтересах ОСОБА_2 .

Позивач обґрунтовує позов тим, що він в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 22.01.2021 року звернувся до Служби у справах дітей Одеської міської ради з заявою щодо домашнього насильства економічного характеру до малолітньої дитини ОСОБА_2 зі сторони матері ОСОБА_3 , що проявляється в ненаданні останньою реквізитів для перерахування аліментів позивачем та неотримання переказів аліментів через Укрпошту. Відповідач не виконав належних йому функцій об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, так, як розгляд заяви проведено без участі заявників, питання не винесено на комісію, заяву не передано матері ОСОБА_3 та не отримано від неї відповіді чи пояснень, не надано реквізитів від матері дитини для перерахування аліментів. Позивач зазначає, що з відповіді Служби у справах дітей Одеської міської ради №08/2940 від 03.03.2021 року вбачається, що відповідачем не вчинено дій щодо захисту інтересів малолітньої дитини щодо питань 3, 4, 6 викладених в заяві, відповідь по 5 питанню є неповною, а щодо відповіді на питання 2 - встановлення факту відсутності насильства, позивач стверджує, що в спосіб обраний відповідачем неможливо встановити такі обставини. Враховуючи, що аліменти є коштами дитини та не надання в повному обсязі відповідей на поставлені в заяві питання порушує права заявників, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Служби у справах дітей Одеської міської ради надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідача 22.01.2021 року за вх.№80 надійшла заява ОСОБА_1 з переліком питань на яку 03.03.2021 року надана відповідь вих.№08/2940. З метою об`єктивної, всебічної та повної перевірки обставин, викладених ОСОБА_1 у заяві відповідачем здійснено ряд заходів, зокрема 25.01.2021 року на адресу Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області направлений лист на підставі якого повідомлення відповідача від 25.01.2021 року внесено до журналу Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події за №1423 від 01.02.2021 року, та за результатами розгляду повідомлено про те, що факти скоєння домашнього насильства економічного характеру до малолітньої ОСОБА_2 зі сторони матері ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження, а також 04.02.2021 року відповідачем здійснено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_2 та проведено оцінку рівня безпеки вказаної дитини, про що складено відповідні акти. Відтак з`ясовано, що інформація щодо домашнього насильства економічного характеру не підтвердилася, тому й підстави для винесення на розгляд комісії з питань захисту прав дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради відсутні, про що повідомлено позивача. Крім того, відповідач зазначає, що не є суб`єктом, який встановлює вину осіб у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП та не має права «зупиняти» домашнє насильство, а також вказує, що позивач має право знайомитися з матеріалами перевірки та вимоги Закону України «Про звернення громадян» не передбачають обов`язку суб`єкта на адресу якого надійшло звернення надсилати на вимогу заявника копії відповідних документів. Щодо отримання відповідних реквізитів від та (для сторін) виконавчого провадження, то у відповіді на заяву вказано, що питання щодо виконання рішень суду не відноситься до повноважень відповідача. За таких обставин відповідачем розглянуто звернення позивачів відповідно до вимог та у строки передбачені Законом України «Про звернення громадян», а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.01.2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направив заяву на офіційну електронну адресу Служби у справах дітей Одеської міської ради про факт відмови ОСОБА_3 (матері малолітньої дитини ОСОБА_2 ) в отриманні коштів (аліментів), що на його думку є беззаперечним фактом економічного насильства над дитиною, оскільки на разі дитина не отримує кошти через відмову в їх отриманні матір`ю ОСОБА_3 (а.с.10-11).

Відповідь позивач просив направити на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 виключно.

03.03.2021 року Службою у справах дітей Одеської міської ради направлено позивачу лист відповідь №08/2940 на заяву від 22.01.2021 року вх.№80-К щодо здійснення домашнього насильства економічного характеру з боку ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_2 (а.с.12-13).

09.02.2021 року позивач на електронну пошту ОСОБА_3 та її представника направив заяву щодо надання банківських реквізитів (повторну) для перерахунку коштів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 (а.с.14-16).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Нормативно-правовим актом, який регулює питання реалізації вищезазначеного права є Закон України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон №393/96-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст.3 Закону №393/96-ВР, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

За приписами ч.1, 4 ст.15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно зі ст.20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 3 ст.6 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Стаття 14 Закону №2939-VІ встановлює обов`язок відповідача надавати достовірну, точну та повну інформацію.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 Закону №2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого ч.2 ст.6 Закону №2939-VI.

Відповідно до Положення про Службу у справах дітей Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №3807-VII від 31.10.2018 р., Служба у справах дітей Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».

Пунктом 2 вказаного Положення визначені основні завдання та функції Служби.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22.01.2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направив заяву на офіційну електронну адресу відповідача Служби у справах дітей Одеської міської ради про факт відмови ОСОБА_3 (матері малолітньої дитини ОСОБА_2 ) в отриманні коштів на утримання дитини, що є на думку позивача фактом економічного насильства над дитиною. (а.с.10-11). В прохальній частині вказаної заяви позивач просив:

1. винести дане питання на розгляд комісії, яку привести за його участі, належним чином повідомивши про неї заздалегідь заявника та іншу сторону;

2. зупинити домашнє насильство економічного характеру до малолітньої дитини ОСОБА_2 зі сторони матері ОСОБА_3 ;

3. направити їй дану заяву для ознайомлення та отримати пояснення від ОСОБА_3 по фактам домашнього насильства економічного характеру до малолітньої дитини ОСОБА_2 зі сторони матері;

4. отримати від ОСОБА_3 реквізити, для перерахунку коштів для утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , у будь який зручний спосіб для неї;

5. надати результати розгляду даного питання, заявнику у встановлений законом строк;

6. надати копію пояснення ОСОБА_3 з додатками, або її представника, щодо фактів домашнього насильства економічного характеру до малолітньої дитини ОСОБА_2 зі сторони матері.

Відповідачем була надана відповідь 03.03.2021 року вих.№08/2940, яку позивач отримав (а.с.12-13).

У вказаному листі вказано про здійснений виїзд за місцем проживати дитини, а саме: АДРЕСА_1 , в результаті якого з`ясовано, що ОСОБА_3 створені належні умови для проживання дитини, її відпочинку та всебічного розвитку, прояви насильства, у тому числі економічного, по відношенню до малолітньої ОСОБА_2 не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а тому підстави для винесення даного питання на розгляд комісії відсутні. В частині надання реквізитів для перерахування коштів на утримання малолітньої ОСОБА_2 позивачу повідомлено на кого покладено примусове виконання рішень, та що здійснення заходів, направлених на примусове виконання рішення суду до повноважень відповідача не відноситься, а також рекомендовано ОСОБА_1 для отримання відповідних реквізитів з метою своєчасного виконання рішення суду звернутися до виконавчої служби.

Фактично без відповіді залишилися питання викладені в пунктах 2, 3, 5 та 6 заяви ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що пояснення відповідача щодо даних питань викладені ним у відзиві на позовну заяву, однак не містилися безпосередньо у самій відповіді на заяву позивача, що на думку суду підтверджує ненадання відповіді в повному обсязі на поставлені питання.

З доданих до відзиву на позовну заяву документів вбачається, що відповідачем фактично направлено заяву ОСОБА_1 від 22.01.2021 року для ознайомлення ОСОБА_3 та отримано від останньої пояснення від 17.02.2021 року, проте про вказані обставини не повідомлено позивача.

Так само, позивача не проінформовано про те, що ОСОБА_3 фактично відмовилася надати реквізити для перерахування аліментів, так як у своїх поясненнях зазначила, що такі будуть надані державному виконавцю відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, зі змісту відповіді вбачається відсутність додатків до такої, тобто разом з вказаною відповіддю позивачу не направлялися жодні додаткові документи, незважаючи на прохання позивача надати йому копію пояснення ОСОБА_3 з додатками, або її представника, щодо фактів домашнього насильства економічного характеру до малолітньої дитини ОСОБА_2 зі сторони матері та надати результати розгляду порушеного питання заявнику.

Щодо результатів розгляду, суд звертає увагу, що позивачу крім самого листа відповіді від 03.03.2021 року вих.№08/2940 не направлено жодних документів, зокрема Акту проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_2 від 04.02.2021 року, Акту обстеження умов проживання від 04.02.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , які були складені за наслідками здійсненого обстеження на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.01.2021 року №80-к.

При цьому суд критично ставиться до твердження відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву, що вимоги Закону України «Про звернення громадян» не передбачають обов`язку суб`єкта на адресу якого надійшло звернення надсилати на вимогу заявника копії відповідних документів, так дійсно прямого обов`язку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв ст.19 Закону №393/96-ВР не передбачено, однак за таких обставин відповідні питання прохальної частини заяви позивача залишилися без відповіді, та рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві відповідачем також не прийнято, зокрема доказів зворотного матеріали справи не містять.

Водночас ст.14 Закону №2939-VІ встановлено обов`язок розпорядника інформації надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.

Як вбачається зі змісту відповіді, така не містить всієї інформації з приводу якої позивач звертався до відповідача.

В свою чергу, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Дії суб`єкта владних повноважень, натомість, це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може виражатись, як приклад, у певних рішеннях, актах, листах тощо (тобто мати певне матеріальне вираження), які негативно впливають на права, свободи, інтереси фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.5 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що в межах розгляду даної справи, предметом якої є оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо розгляду заяви, з урахуванням змісту порушених в ній питань, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 стосовно порушення відповідачем прав малолітньої дитини ОСОБА_2 , що полягає у наданні неповної відповіді на заяву, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем до суду не надано. При цьому, сама по собі відповідь на заяву позивача, як батька малолітньої дитини, до відповідача не свідчить про порушення прав самої дитини, а породжує правовідносини виключно між батьками у яких виник такий спір та особою, уповноваженою на вирішення такого питання.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача належним та достатнім способом захисту буде визнати протиправним ненадання Службою у справах дітей Одеської міської ради відповіді у повному обсязі на заяву ОСОБА_1 від 22.01.2021 року та наявні підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2021 року, з урахуванням висновків суду.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Приписами ч.1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення ст.382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи, тобто встановлення зобов`язання надати до суду звіт про виконання рішення суб`єкта владних повноважень за змістом цитованої норми є правом, а не обов`язком суду. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин, суд вважає, що відсутня необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення та зобов`язання Служби у справах дітей Одеської міської ради подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, такі судові витрати не понесені, тому не стягуються на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , як законного представника в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Служби у справах дітей Одеської міської ради щодо ненадання відповіді у повному обсязі на заяву ОСОБА_1 від 22.01.2021 року.

Зобов`язати Службу у справах дітей Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд.2, корпус Д, код ЄДРПОУ 25427107) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.01.2021 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.