Рішення № 96492740, 23.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4560/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови оформлену листом від 19.03.2021 року №11-ЗПІ/9 в наданні позивачу публічної інформації на запит від 16.03.2021 року; визнання протиправними дії відповідача щодо не зазначення у відмові оформлену листом від 19.03.2021 року №11-ЗПІ/9 відповідно до п.4 ч.4 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» порядку її оскарження; зобов`язання відповідача надати позивачу повну, точну та достовірну публічну інформацію на запит від 16.03.2021 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що вона 16.03.2021 року відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернулась до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області із електронним запитом на отримання публічної інформації, зареєстрованим 16.03.2021 року за вх.№11-ЗПІ, однак відповідач листом №11-ЗШ/9 від 19.03.2021 року відмовив у наданні запитуваної інформації, у зв`язку з недотриманням вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Позивач зазначає, що за усіма характерами ознаками запитувана нею інформація є публічною, а розпорядником є відповідний орган місцевого самоврядування - сільська рада, та що ст.22 вказаного Закону передбачено вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити запитувачу. Відмовляючи у задоволені запиту, відповідач послався на ч.5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації з мотивів, що на його думку, надісланий позивачем запит подано з недотриманням вимог до запиту. При цьому звернувшись до відповідача через електронну пошту, з проханням пояснити, що мав на увазі відповідач щодо «недотриманням вимог до запиту», секретарка сільської ради повідомила, що у запиті відсутній підпис запитувача тому і відмовлено. Враховуючи, що підпис є обов`язковим лише за умови подання запиту в письмовій формі, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов`язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача та розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов`язку, а також враховуючи, що в листі відповідача від 19.03.2021 року не зазначено жодної із законних підстав передбаченої ст.22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», яка б слугувала саме підставою для відмови у надані запитуваної Позивачем публічної інформації та не зазначено порядку оскарження відмови в задоволенні запиту, позивач вважає таку відмову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що 16.03.2021 року позивач зверталась до Коноплянської сільської ради із інформаційним запитом на публічну інформацію та 19.03.2021 року було надано відповідь, та в подальшому роз`яснено, що для задоволення запиту необхідно подати запит із зазначенням підпису. Також представником відповідача зазначено, що на офіційному веб-сайті Коноплянської сільської ради у розділі «Доступ до публічної інформації» розміщена інформація щодо подання інформаційних запитів, а також Форма Запиту на отримання публічної інформації, затверджена розпорядженням сільського голови «Про доступ запитувачів до публічної інформації» від 01 березня 2021 року №25/А-2021. Відповідно Порядку складання, подання та розгляду запитів на публічну інформацію, що є у володінні Коноплянської сільської ради; надання відповідей на ці запити, запитувачі інформації мають право звернутися із запитом на інформацію в усній або письмовій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача та у разі належного оформлення інформаційного запиту позивачем, Коноплянська сільська рада зобов`язується надати публічну інформацію у порядок та строки відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою суду від 30.03.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області з електронним інформаційним запитом на отримання публічної інформації (а.с.7), в якому просила згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Постанови КМУ від 21.10.2015 року №835 надати публічну інформацію у формі відкритих даних, а саме:

1. повний перелік об`єктів комунальної власності на території вашої ОТГ;

2. перелік об`єктів комунальної власності, що передані в оренду чи інше право користування із зазначенням: номеру договору, дати укладення, найменування особи якій передано майно в оренду чи користування, майно яке передано в оренду чи користування, строк дії договору;

3. перелік незадіяних земельних ділянок (земель) і майнових об`єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування;

4. перелік земельних ділянок (земель), що пропонуються для здійснення забудови на території ОТГ;

5. актуальні списки орендарів місцевих земельних ділянок;

6. інформацію про громадян, яким ОТГ затвердила проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та передала у власність у межах норм безоплатної приватизації відповідні земельні ділянки (відповідно до ст.118 ЗК України) за період з 01.01.2020 по 16.03.2021 р. із зазначенням: ПІБ громадянина, номер та дата прийнятого рішення сільської ради, площа земельної ділянки, цільове використання земельної ділянки, присвоєний кадастровий номер;

7. повний перелік земельних ділянок які було передано ОТГ ГУ Держгеокадастром в Одеській області із земель державної власності до земель комунальної власності.

Відповідь позивач просила надати у сканованому вигляді на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Зазначений запит було отримано та зареєстровано відповідачем 16.03.2021року за вх.№11-ЗПІ, що вбачається з відмітки проставленої на запиті (а.с.7).

Листом Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області №11-ЗПІ/9 від 19.03.2021 року позивачу відмовлено у задоволенні запиту на інформацію у зв`язку з недотриманням вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.8).

Під час листування засобами електронної пошти з ОСОБА_1 представником відповідача повідомлено, що згідно вимог повинен бути підпис заявника (а.с.9).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Статтею 1 Закону №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Стаття 14 Закону №2939-VІ встановлює обов`язок відповідача надавати достовірну, точну та повну інформацію.

Відповідно до ст.19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Частиною 1 ст.20 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі та має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис (ч.4, 5 ст.22 Закону №2939-VI).

Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію.

Таким чином, публічна інформація за своєю правовою природою є інформацією, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх повноважень та доступ до якої забезпечується зокрема шляхом надання інформації на запити. При цьому, певна інформація може мати правовий статус інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна службова), доступ до якої визначається положеннями Закону.

Право доступу до інформації є необхідним елементом демократичної форми правління, яка ґрунтується, серед іншого, на вимогах прозорості, гласності та підзвітності в діяльності владних органів і службових осіб, яких народ уповноважив виконувати функції держави. Будь-які особи мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати на нього відповідь.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направила до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області інформаційний запит на отримання публічної інформації від 16.03.2021 року засобами електронної пошти та 19.03.2021 року відповідач листом №11-ЗПІ/9 відмовив у задоволенні такого запиту на інформацію у зв`язку з недотриманням вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 Закону №2939-VI, а саме через відсутність підпису заявника.

При цьому, суд звертає увагу, що викладена в листі №11-ЗПІ/9 від 19.03.2021 року відмова відповідача у задоволенні запиту ОСОБА_1 не містить чіткого посилання, яка ж саме вимога до запиту на інформацію з усіх передбачених ч.5 ст.19 Закону №2939-VI недотримана заявником. Так само вказана відмова, викладена в листі, не містить порядку оскарження такої відмови, що є порушенням п.4 ч.4 ст.22 Закону №2939-VI.

Суд зазначає, що Закон №2939-VI за формою вираження та подачі запиту на отримання публічної інформації поділяє такі запити на усні, письмові та в іншій формі, а саме поштою, факсом, телефоном, електронною поштою. При цьому право вибору форми запиту на отримання публічної інформації належить запитувачу публічної інформації.

Водночас Закон №2939-VI в ч.5 ст.19 чітко передбачає вимоги до запиту на інформацію. Так, запит має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Водночас підп.6 п.8 Порядку складання, подання та розгляду запитів на публічну інформацію, що є у володінні Коноплянської сільської ради; надання відповідей на ці запити, затвердженого Розпорядженням сільського голови №25/А-2021 від 01.03.2021 року та підп.6 п.5 Інструкції щодо процедури подання та розгляду запиту на інформацію, затвердженої Розпорядженням сільського голови №25/А-2021 від 01.03.2021 року, передбачено аналогічне положення, що і п.3 ч.5 ст.19 Закон №2939-VI, а саме в запиті на інформацію повинно обов`язково бути зазначено: підпис і дата, якщо запит подається письмово.

При цьому як і Порядок складання, подання та розгляду запитів на публічну інформацію, що є у володінні Коноплянської сільської ради; надання відповідей на ці запити, так і Інструкція щодо процедури подання та розгляду запиту на інформацію, затверджені Розпорядженням сільського голови №25/А-2021 від 01.03.2021 року, містять пункти, що запити на інформацію надаються в робочі дні з понеділка по п`ятницю - з 08:00 години до 17:00 години, перерва - з 13:00 години до 14:00 години: 1) за поштовою адресою: АДРЕСА_1 ; 2) за адресою електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) особисто в кабінеті (с.Конопляне, вул.Перемоги, 152, II поверх сільської ради).

Із системного аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у разі якщо поданий у письмовій формі запит не містить підпису запитувача, тобто підпис заявника вимагається саме при поданні запиту в письмовій формі.

Водночас, судом встановлено, що запит щодо доступу до публічної інформації ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області подано в електронному вигляді, шляхом його надіслання на електронну адресу розпорядника інформації.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що положення п.4 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, з урахуванням приписів п.3 ч.5 ст.19 Закону №2939-VI, не містять такого випадку, за наявності якого розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, - як відсутність електронного цифрового підпису на запиті поданому в електронній формі.

Законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов`язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто, запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо. Запитувач може вказати будь-яке прізвище, ім`я, по батькові, і розпорядник не може і не повинен його перевіряти.

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено ОСОБА_1 в доступі до публічної інформації з підстав подання запиту про доступ до публічної інформації в електронній формі без підпису, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Водночас суд враховує, що відповідач фактично не розглядав запит позивача по суті через нібито наявність формального порушення, а тому суд вважає, що належним захистом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 16.03.2021 року.

Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, такі судові витрати не понесені, тому не стягуються на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Так, в заяві представника позивача щодо розподілу судових витрат Вх.№18568/20 від 13.04.2021 року просить стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн., яка надана адвокатом Бєловим О.О. відповідно до договору про надання правової допомоги №020/03 від 02.03.2020 року.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до ч.3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.1, 2, 6 ч.1 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 ст.30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв`язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та адвокатом Бєловим О.О. укладено договір про надання правової допомоги №020/03 від 02.03.2020 року, відповідно до п.1.1 якого, Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 2 договору визначено види правової допомоги. Розділом 4 даного договору сторонами погоджені гонорарні відносини та умови оплати.

Так п.4.1, 4.2 договору передбачено, що Клієнт здійснює письмове замовлення, оформлене у формі Додатку до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору та зобов`язується оплатити Адвокату гонорар (винагороду) за надану правову (правничу) допомогу та виконані інші роботи згідно даного Договору щодо послуг наведених в Замовленні та у виставленому Клієнту Рахунку (Рахунках) до всього Договору за тарифами встановленими розділами І-ІІ прейскуранту «Ставок гонорару адвоката Бєлова Олега Олеговича».

Гонорар за надані Клієнту юридичні послуги сплачується Адвокату по передоплаті в готівковій або безготівковій формі згідно виставленому Клієнту Рахунку (Рахунках) до цього Договору за тарифами встановленими розділами І-ІІ прейскуранту «Ставок гонорару адвоката Бєлова Олега Олеговича» з обов`язковим приєднанням до цього Договору платіжних документів (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) або їх копій завірених належним чином.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником позивача до суду надано замовлення №1 від 24.03.2021 року, рахунок №01/03 від 26.03.2021 року до Договору про надання правової допомоги №020/03 від 02.03.2020 року на суму 3200,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 31.03.2021 року про прийняття коштів від ОСОБА_1 на підставі Договору №020/03 від 02.03.2020 року по справі №420/4560/21 на суму 3200,00 грн., Акт виконаних робіт від 11.04.2021 року згідно Договору про надання правової допомоги №020/03 від 02.03.2020 року та детальний опис надання професійної правничої допомоги (послуг) ОСОБА_1 під час розгляду справи №420/4560/21 (суд першої інстанції) адвокатом Бєловим О.О.

Разом з тим ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Судом встановлено, що відповідно до детального опису надання професійної правничої допомоги (послуг) ОСОБА_1 під час розгляду справи №420/4560/21 (суд першої інстанції) адвокатом Бєловим О.О., адвокатом Бєловим О.О. здійснені наступні дії: підготовлено та складено для ОСОБА_1 адміністративний позов про визнання протиправними дії Коноплянської сільської ради Іванівського (Березівського) району Одеської області. Підписаний адміністративний позов подано до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду 25.03.2021 р. - витрачено часу 3 години, вартість 3200,00 грн. (розділ ІІ ставок гонорару адвоката на 2021 рік (затверджено 02.01.2021 року) - фіксований розмір, підрозділ справи по КАСУ: складання адміністративної позовної заяви - від 3200,00 грн.).

Судом враховано, що відповідачем у справі не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат.

При цьому, з врахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу та відсутністю заперечень відповідача щодо заявлених позивачем витрат, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області оформлені листом №11-ЗПІ/9 від 19.03.2021 року про відмову у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 16.03.2021 року.

Визнати протиправними дії Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області щодо не зазначення у відмові, оформленій листом №11-ЗПІ/9 від 19.03.2021 року, відповідно до п.4 ч.4 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» порядку її оскарження.

Зобов`язати Коноплянську сільську раду Березівського району Одеської області розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 16.03.2021 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (67220, Одеська область, Іванівський район, м. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги, 70, код ЄДРПОУ 04378439) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.