Рішення № 96492531, 22.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 р. Справа № 400/2587/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Комунального підприємства «Снігурівський міськводоканал», вул. Жовтнева, 75, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 про:стягнення заборгованості в сумі 29227,58 грн.,ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Комунального підприємства «Снігурівський міськводоканал» (далі – відповідач, КП «Снігурівський міськводоканал») адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 127815,88 грн.

Ухвалою від 28.07.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за підсумками 2019 року відповідач не виконав норматив по працевлаштуванню 1 особи з інвалідністю виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на підприємстві, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що станом на 01.01.2020 року на підприємстві обліковувалося 7 штатних одиниць (слюсаря-ремонтника з обслуговування електроустаткування прийнято за зовнішнім сумісництвом). Протягом 2019 року у підприємства була відсутня можливість для введення штатної одиниці для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі Закон України № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст. 20 Закону України № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ за 2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу КП «Снігурівський міськводоканал» у 2019 році становить 7 осіб, з яких: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875 – 0 осіб.

У подальшому, інформацією ГУ ПФУ в Миколаївській області, яка була сформована на підставі звітності відповідача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Форма № Д4) були надані інші данні щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу у 2019 році.

Позивачем була проведена робота з приводу правильності заповнення відповідачем показників звітності форми № 10-ПІ, за результатами якої було подано новий звіт форми № 10-ПІ за 2019 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу КП «Снігурівський міськводоканал» у 2019 році становить 8 осіб, з яких: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875 – 0 осіб.

У зв`язку з не виконанням нормативу по працевлаштуванню 1 особи з інвалідністю, згідно поданого звіту форми № 10-ПІ, позивач застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 28875,00 грн., а у зв`язку із не сплатою вказаної суми до 26.06.2020 року позивачем нарахована пеня в сумі 416,16 грн. Загальна сума боргу: 29291,16 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог пункту 1, 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 (далі – Порядок № 70) цей порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі – роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі – відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Форма зазначеного звіту встановлена наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 року № 42.

Пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (далі – Інструкція) передбачено, що форма № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі – звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб (далі – роботодавці).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Згідно з вимогами п. 2.2 Інструкції облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.

Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору (п. 2.3 Інструкції).

Згідно п. 2.6 Інструкції не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії:

- прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа;

- залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду). Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами;

- переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб`єктами господарювання;

- учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць для зазначених цілей;

- особи, направлені підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, які одержують за рахунок коштів цих підприємств тільки стипендію;

- особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які будуть вводитися в дію;

- працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються із облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу.

Згідно пунктом 3.1. Інструкції, у рядку 1 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 р. № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30 листопада 2005 р. за № 1442/11722 (із змінами).

Відповідно до вимог пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, передбачено середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого – по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Згідно з вимогами пп. 3.2.2 п. 3 Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (пп. 2.5.8 – 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Як убачається з пп. 3.2.3 п. 3.2 Інструкції, визначається також середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в цілому по підприємству, що працює за умов п`ятиденного робочого тижня.

Відповідно до вимог пп. 3.2.4 п. 3.2 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Згідно з вимогами пп. 3.2.5 п. 3.2 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12 (пп. 3.2.6. п. 3.2 Інструкції).

Так, на підтвердження середньооблікової кількість штатних працівників за 2019 рік з початку року, відповідачем надано наступні документи:

- штатний розпис КП «Снігурівський міськводоканал» на 2020 рік, яким передбаченого усього 6,5 штатних посад;

- наказ КП «Снігурівський міськводоканал» від 13.05.2019 року № 6-к про прийняття ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом;

- наказ КП «Снігурівський міськводоканал» від 04.03.2019 року № 4/1-К про тимчасове переведення на іншу роботу у зв`язку з простоєм ОСОБА_2 ;

- наказ наказ КП «Снігурівський міськводоканал» від 30.10.2019 року № 14 про скорочення штату працівників на пункті доочистки та продажу питної води, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- наказ КП «Снігурівський міськводоканал» від 30.10.2019 року № 15 про внесення змін до штатного розпису, яким внесено зміни до штатного розпису КП «Снігурівський міськводоканал» з 01.01.2020 року шляхом скорочення однієї штатної одиниці продавця продовольчих товарів на пункті доочистки та продажу питної води, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- наказ КП «Снігурівський міськводоканал» від 31.12.2019 року № 23-к про припинення трудового договору з ОСОБА_3 (продавець продовольчих товарів) у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Суд звертає увагу, що упродовж року штатна чисельність відповідача постійно змінювалась. Крім того, на підприємстві працювала особа, прийнята на посаду за сумісництвом. Зазначені обставини також впливають на визначення середньооблікової кількості працівників на підприємстві, але не були враховані позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 20917114) про стягнення з Комунального підприємства «Снігурівський міськводоканал» (вул. Жовтнева, 75, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300, код ЄДРПОУ 36895657) адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 29291,16 грн. – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Пятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.04.2021 року.

Суддя О.В. Малих