Рішення № 96492457, 21.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 р. № 400/1096/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання неправомірним рішення від 20.08.2020 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позоовм до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами: визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.08.2020 про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 в бік зменшення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплачувати пенсію ОСОБА_2 з 01.09.2020 у розмірі її попереднього призначення, а саме 5545,89 гривень щомісяця.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1999 року є пенсіонером, розмір пенсії якого складав 5545,89грн., а трудовий стаж становить 45 років 11 місяців 22 дні. Як вказав позивач в позові, його трудова діяльність проходила на території республіки Молдови, колишнього Союзу Радянських Соціалістичних республік. В зв`язку зі зміною місця проживання, позивач у вересні 2020 року став на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та став отримувати пенсію в меншому розмірі - 2600,00грн., ніж отримував до вересня 2020р. - 5545,89грн. Звернувшись до відповідача з заявою про надання інформації щодо зменшення розміру пенсії, отримав лист від 29.09.2020р., відповідно до якого розмір пенсії зменшено в зв`язку з обчисленням без урахування заробітної плати з 01.01.1994 року по 31.12.1998 року, оскільки на думку відповідача Угодою між Урядом України та урядом республіка Молдова врахування заробітної плати за роботу на території республіки Молдова з 01.01.1992 не передбачено. Крім того, з листа відповідача вбачається, що до страхового стажу не враховано період роботи з січня 1984 року по грудень 1991 року оскільки надана позивачем довідка № 247 від 15.08.2007 року видана за місцем роботи в респбліці Молдова, не українською мовою. Таку відмову в перерахунку пенсі, з урахуванням зменшення розміру пенсії, позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заперечував проти задоовлення позову та вказав, що позвичаем до пенсійної справи надано довідку № 247 від 15.08.2007 року з перекладом, тому ОСОБА_1 пенсійним фондом зараховано до страхового стажу період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року. На підставі зарахування такого періоду, відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.11.2020р. Також, відповідач зазначив, що вимога позивача про виплату пенсії в розмірі 5545,89грн. не може бути задоволено судом, оскільки функцію щодо нархування пенсійних виплат покладено на органи пенсійного фонду. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Ухвалою від 25.02.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.263 КАС України

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 1999 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В позовній заяві позивач вказує про те, що його трудова діяльність проходила на території республіки Молдова колишнього СРСР, на підтвердження чого позивач надав до позову копію трудової книжки.

В зв`язку зі зміною місця проживання позивач у вересні 2020 року став на облік як пенсіонер до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відповідачем у вересні 2020 року після передачі пенсійної справи ОСОБА_1 почала нараховуватися позивачу пенсія в розмірі 2600,00грн., що є значно меншою, ніж ту яку позивач отримував до вересня 2020 року в розмірі 5545,89грн. перебуваючи на обліку в Тульчинському управлінні ПФУ Вінницької області.

15.09.2020 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області із заявою про наданні перерахунку його пенсії після 01.09.2020р.

За результатами розгляду заяви, відповідач від 29.09.2020р. повідомив позивачу про те, що в зв`язку з передачею пенсійної справи позивача до відповідача з 01.09.2020р. таку пенсійну справу було приведено у відповідність чинному законодавству, а саме розмір пенсійної виплати обчислено без урахування заробітної плати з 01.01.1994 року по 31.12.1998 року. Також в зазначеному листі відповідач вказав про те, що в матеріалах пенсійної справи міститься довідка про заробітну плату від 15.08.2007 року № 247 за період страхового стажу з січня 1984 по грудень 1991 року, яка видана іноземною мовою, тому врахувати вказану в довідці заробітну плату за такий період можливо буде після її офіційного перекладу.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту своїз прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається із законів України та з міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно ч. 4 ст. 24 цього Закону періоди загального трудового стажу та інші періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу відповідно і на умовах, визначених законодавством.

Відповідно до багатосторонньої міжурядової Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Взаємні розрахунки не провадяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав - учасниць Угоди (крім пенсій, охоплених спеціальними системами пенсійного забезпечення).

Згідно зі ст. 6 вказаної Угоди пенсія громадянам держав - учасниць Угоди призначається за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Обчислення розміру пенсії за даною Угодою провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав - учасниць Співдружності незалежних держав і держав, які входили до складу колишнього СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Враховуючи, що трудовий стаж позивача набутий на території Республіки Молдова, тому при визначенні права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застосовує міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається пенсія за віком на пільгових умовах чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку № 22-1).

Згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII) та частини 1 статті 48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу наведених положень, суд дійшов висновку, що надання особою до Пенсійного органу уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії за віком потрібно лише у тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивачем надано копію трудової книжки, довідки видані Центром профілактичної медицини філія 3 у м.Окниця, повіт Єдинці, республіка Молдова № 36 від 18.11.1999р. про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 1994 по 1998 рік та довідка № 266 від 10.09.2006р. про заробітну плату за період роботи з 1992 по 1993 роки. Також до справи позивач надав довідку видану Центром профілактичної медицини філія 3 у м.Окниця, повіт Єдинці, республіка Молдова № 247 від 15.08.2007р. про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 1984 по 1991 рік з офіційним перекладом (а.с.33-34).

Відповідно до записів трудової книжки та наданих довідком, вбачається що ОСОБА_1 працював в період з 1984 року по 1998 роки в республіці Молдова колишнього СРСР та отримував офіційно заробітну плату.

Періоди роботи позивача зазначені у наданих довідках узгоджуються із записами у трудовій книжці позивача.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем довідки про заробітну плату за період роботи в республіці Молдова з 1984 року по 1991 рік з офіційномим перекладом, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у Пенсійного орану сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача, є неприйнятним.

Однак, пенсійним органом в відзиві на позовну заяву вказано про те, що позивачем надано до пенсійнг фонду довідку про заробітну плату від 15.08.2007 року № 247 з її офіційним перекладом, тому відповідачем проведено з 01.11.2020р. перерахунок його пенсії з урахуванням наданої довідки.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідці про підтвердження наявного пільгового трудового стажу. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, за своєчасність та якість проведення атестації робочих місць, яка покладається на керівника підприємства, організації, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Виходячи із суті позовних вимог, позивач не погоджується з розміром пенсії який відповідач зменшив після постановлення ОСОБА_1 на облік до Головного управління ПФУ в Миколаївській області. Позивач вказує на те, що він перебуваючи на обліку до 01.09.2020р. в

ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області отримував пенсії за віком в розмірі 5545,89грн. Проте, ставши на облік до відповідача з вересня 2020 року ОСОБА_3 став отримувати пенсію в розмірі 2600,00грн.

З таким зменшенням розміру пенсії позивач не погоджується.

Виходячи зі змісту листа відповідача від 29.09.2020р. вбачається, що відповідачем приведено пенсійну справу ОСОБА_1 у відповідність чинному законодавству, тому розмір пенсії позивача зменшився. Крім того, відповідач в зазначеному вище листі вказав, що врахування заробітної плати за роботу на території Республіки Молдова з 01.01.1992 року при обчисленні пенсії на території України, Угодою 29.08.1995 року не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст листа відповідача від 29.09.2020р., суд не вбачає жодної обґрунтованої норми права якою користувався відповідач при розгляді звернення позивача. В свою чергу, відповідач не вказав жодної норми права на підставі якої ним зменшено ОСОБА_1 розмір пенсії з 5545,89грн. на 2600,00грн. після того як позивач змінив місце проживання на території України та став на облік до відповідача.

Крім того, записи в трудовій книжці позивача та надані ним до справи довідки про заробітну плату з місця роботи в Республіці Молдова, підтверджують його трудову діяльність за період з 1984 року по 1999 рік.

За таких умов, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача в частині зменшення позивачу розміру пенсії з вересня 2020р.

Проте, суд зауважує, що позивачем в позові вказано, що він отримував до 01.09.2020р. пенсію в розмірі 5545,89грн., проте матеріали позовної заяви не містять доказів щодо такого нархування розміру пенсії ОСОБА_1 .

Тому позов в частині зазначення попереднього розміру пенсії задоволенню не підлягає.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, викладене в листі від 20.08.2020р. № 5728-5546/Б-02/8-1400/20 про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 в бік зменшення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2020р. з урахуванням виплачених сум та виплачувати в подальшому пенсію у розмірі її попереднього призначення.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, виладеного в листі від 20.08.2020р. № 5728-5546/Б-02/8-1400/20 про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 в бік зменшення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДОПОУ 13844159) провести відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.09.2020р. з урахуванням виплачених сум, та виплачувати в подальшому пенсію у розмірі її попереднього призначення.

4. В частині вимог щодо зазначення попереднього розміру пенсії 5545,89грн. - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00грн., сплаченого квитанцією від 17.02.2021р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов