Рішення № 96492452, 23.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1544/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Крутько О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

-стягнення шкоди з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області грошове забезпечення належного ОСОБА_1 до 06.11.2015 року з 12.03.2019 року по 24.09.2019 року включно в суму 36060,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що судовим рішенням у справі №1340/3870/18 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 30.07.2018 № 1156 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ в запас за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів та поновлено на роботі. Наказом ГУ МВС України у Львівській області №1235 о/с від 27.08.2019 ОСОБА_1 поновлено на роботі. В подальшому наказом ГУ МВС України у Львівській області №1242 о/с від 17.09.2019 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв`язку порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Однак при звільненні з ним не проведено повний розрахунок, зокрема, не виплачено середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке на переконання позивача, підлягає виплаті.

Ухвалою від 08.02.2021 року залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 19.02.2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 24.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Вищевказану ухвалу суду від 24.02.2021 року надіслано відповідачу на електронну адресу та отримано ним 22.03.2021 року.

Проте, у визначений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву або будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 06.11.2015 року № 868 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з 6 листопада 2015 року у запас за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі №813/6333/15 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 868 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року у справі № 876/3898/16, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 року у справі № 813/6333/15 без змін.

11 квітня 2017 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ № 1022 о/с на виконання рішень суду Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 року по справі № 813/6333/15 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року по справі № 876/3898/16, яким визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 06.11.2015 року № 868 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 “г” Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року.

11 квітня 2017 р. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ № 1034 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, яким звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 64 “г” (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 813/1762/17, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1034 о/с від 11.04.2017 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п. 64 “г” /через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07 листопада 2015 року.

14.11.2017 наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області “Про виконання рішення суду” № 1097 о/с поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015.

14.11.2017 наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області “Про звільнення” № 1098 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 “г” /через скорочення штатів/ капітана міліції ОСОБА_1 (Т-955938), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі № 813/1672/18, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1098 о/с від 14.11.2017 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п. 64 “г” /через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07 листопада 2015 року.

30.07.2018 наказом Головного управління МВС України у Львівській області “Про виконання рішення суду” № 1155 о/с, визнано протиправним і скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 14.11.2017 № 1097 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України за п. 64 “г”/через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06.11.2015;

30.07.2018 наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області “Про звільнення” № 1156 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 “г” /через скорочення штатів/ капітана міліції ОСОБА_1 (Т-955938), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06.11.2015.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 1340/3870/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 30.07.2018 № 1156 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ в запас за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів; поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.07.2018 року по 12.03.2019 року в розмірі 41 369 (сорок одна тисяча триста шістдесят дев`ять) грн. 30 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства; зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області відповідно до пункту 9, 12 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області на рівнозначну посаду, яку ОСОБА_1 обіймав в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ у Львівській області станом на 06.11.2015; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського у

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №1340/3870/18 від 12.03.2019 наказом ГУ МВС України у Львівській області №1235 о/с від 27.08.2019 ОСОБА_1 поновлено на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015

У подальшому, наказом ГУ МВС України у Львівській області №1242 о/с від 17.09.2019 ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв`язку порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації); капітана міліції ОСОБА_1 (Т-995939) дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 24.09.2019.

25.09.2019 року наказом ГУ НП у Львівській області №632 позивача призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області.

Позивач вказує, що йому не виплачено заробітну плату з 12.03.2019 по 24.09.2019 року.

Крім того, позивач вважає порушеним своє право на оплату праці за період з 12.03.2018 (день винесення постанови Львівського окружного адміністративного суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) по 26.08.2019 (день, що передує виданню наказу ГУ МВС України у Львівській області №1235 від 27.08.2019 «Про виконання рішення суду»), оскільки йому не виплачено середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У силу ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Положеннями ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз вказаних норм чинного законодавства України вказує на те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення такого працівника на роботі.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а зазначив, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114), що визначає порядок проходження служби, а також права і обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, до яких належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ та яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі №6-435цс15, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 23.06.2015 у справі №2а-3138/10/1370.

Як зазначалось вище позивач поновлений на роботі рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 1340/3870/18, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 року.

Проте, фактично це рішення виконано на підставі наказу відповідача від 27.08.2019 № 1235о/с «Про виконання рішення суду».

Відповідач не надав суду жодних належних доказів існування об`єктивних причин, що унеможливлювали негайне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №1340/3870/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач виконав зазначене рішення суду несвоєчасно, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1340/3870/18 прийнято 12.03.2019, останнім днем, за який на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, також є 12.03.2019, а датою фактичного виконання рішення є 27.08.2019, суд дійшов висновку, що затримка виконання відповідачем рішення суду мала місце за період з 13.03.2019 по 26.08.2019.

Суд вважає помилковим вказаний позивачем у позовній заяві період затримки виконання відповідачем рішення суду у справі №1340/3870/18 з 12.03.2019 по 24.09.2019 року.

Отже, рішення суду про поновлення на посаді, яке судом допущено до негайного виконання, у період часу із 13.03.2019 по 26.08.2019 відповідачем не виконувалось.

Згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі №1340/3870/18 встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 183,05 грн.

Таким чином, стягненню з ГУ МВСУ у Львівській області підлягає грошове забезпечення за період з 13.03.2019 по 26.08.2019 в розмірі 30569,35 грн (167 дні х 183,05 грн).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 1340/3870/18 за період з 13.03.2019 по 26.08.2019 у розмірі 30569,35 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір в розмірі 908,00 грн стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2021.

Суддя Крутько О.В.