Рішення № 96492430, 23.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3329/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2021, просить суд:

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області арешт з майна ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 43249043;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вилучити запис щодо обтяження, а саме арешту нерухомого майна ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП №43249043 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.11.2020 сформованого приватним нотаріусом Дячук О. А. на запит ОСОБА_1 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І.Є. внесено дані щодо позивача за виконавчими провадженнями ВП №43249043 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37036050 від 12.09.2017, предмет обтяження: все нерухоме майно окрім будівлі корівника, загальною площею 1694,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення цеху №7 площею 345,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою за ВП №43249043 про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.09.2017 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І.Є. постановив: виконавчий лист №1319/4435/2012 виданий 26.03.2014 Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фольксбанк» 1 372 270, 82 грн заборгованості за кредитним договором 1 700, 00 грн сплаченого державного мита та 120, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення - повернути стягувачу. В Автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors) за реєстраційним номером ВП №43249043 та за даними про фізичну особу ОСОБА_1 щодо наявних виконавчих проваджень останніх не виявлено. Вважає, що позивач не є боржником за будь якими виконавчими провадженнями, а тому запис про обтяження за ВП №43249043 стосовно ОСОБА_1 щодо арешту нерухомого майна, має бути виключений з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 19.04.2021. Відповідач зазначає, що відповідно до частини 7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються державним виконавцем з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення: виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Оскільки реєстр запрацював з 05.01.2017, а виконавче провадження відкрито 13.05.2014, то відомості про виконавче провадження перенесені до системи. Технічна неможливість внесення відомостей про боржника в Єдиний реєстр боржників не є правовою підставою для зняття арешту з майна за виконавчим провадженням № 43249043. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 7.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1319/4435/2012, виданого 26.03.2014 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Фольксбанк" 1372270,82 грн. заборгованості за кредитним договором, 1700,00 грн. сплаченого державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

При виконанні вищезазначеного виконавчого документа, керуючись положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 13.05.2014 за ВП № 43249043 для забезпечення реального виконання рішення та усунення можливостей відчуження майна, на яке можна звернути стягнення для подальшої його реалізації, накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Державним виконавцем відповідно до пункту 7 частини статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404) 20.09.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки транспортний засіб, належний боржнику на праві власності, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ на виконання постанови державного виконавця від 10.10.2014, не виявлений з дня оголошення розшуку.

Аналізуючи інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження, ОСОБА_1 вважає, що він не є боржником за будь якими виконавчими провадженнями, а тому запис про обтяження за ВП №43249043 стосовно нього щодо арешту нерухомого майна має бути виключений з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42).

Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Положеннями статті 48 вказаного Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з ст.50 Закону №1404 звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до ст.56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 4 статті 59 закону №1404 передбачено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд встановив, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження №ВП 43249043 з виконання виконавчого листа №1319/4435/2012, виданого 26.03.2014 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Фольксбанк" 1372270,82 грн заборгованості за кредитним договором, 1700,00 грн сплаченого державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

При виконанні вищезазначеного виконавчого документа, керуючись положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 13.05.2014 за ВП № 43249043 для забезпечення реального виконання рішення та усунення можливостей відчуження майна, на яке можна звернути стягнення для подальшої його реалізації, накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Пунктом 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 за №489/20802 передбачено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувану в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувану.

Постановою державного виконавця від 12.09.2017 у ВП №43249043 знято арешт з будівлі корівника, загальною площею 1694,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки згідно з листом Золочівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області №09-38/5678 від 22.08.2017 на електронних торгах реалізовано вищевказане нерухоме майно (предмет іпотеки) боржника, про що видано акт про реалізацію предмета іпотеки від 17.08.2017 (ВП № 52901185). Крім того, 07.09.2017 державним виконавцем видано акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме нежитлового приміщення цеху № 7 площею 345,3 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належить боржнику.

Ураховуючи викладене, відповідні зміни були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (обтяження № 22292524).

20.09.2017 у ВП №43249043 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки транспортний засіб, належний боржнику на праві власності, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ на виконання постанови державного виконавця від 10.10.2014, не виявлений з дня оголошення розшуку.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Суд наголошує, що частиною 3 цієї ж статті встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру) частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Виходячи з аналізу положень статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 7 частини першої цієї статті арешт не знімається.

Крім того, згідно з частиною 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Положення цієї статті не передбачає наслідків у випадку повернення виконавчого документа стягувачу таких як зняття арешту з майна.

Законодавець встановив, що лише у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається.

Механізм функціонування автоматизованої системи визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1126/29256 (набрав чинності 5 січня 2017 року).

На сайті Міністерства юстиції України працює Єдиний реєстр боржників (далі - реєстр), у якому можна знайти відомості про боржника за прізвищем, ім`ям, по батькові та реєстраційним номером облікової картки платника податків. Проте, оскільки реєстр запрацював з 05.01.2017, а виконавче провадження відкрито 13.05.2014, то відомості про виконавче провадження перенесені до системи.

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», відомості про боржника виключаються державним виконавцем з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення: виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;.

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.09.2017 у ВП №43249043 виконавчий документ ОСОБА_1 виконано частково, залишок боргу становить 63319,62 грн.

Доказів повної сплати боргу ОСОБА_1 у ВП №43249043 суду не надано. Таких доказів повного погашення боргу позивачем не надано суду і відповідачем.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що технічна неможливість внесення відомостей про боржника в Єдиний реєстр боржників, при непогашенні заборгованості боржником, не є правовою підставою для зняття арешту з майна за виконавчим провадженням № 43249043.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №43249043, оскільки рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15.05.2013 у справі №1319/4435/2012, під час виконання якого було накладено арешт на майно позивача, не виконане.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача зняти арешт з майна ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №43249043, відповідно не підлягає до задоволення і позовна вимога про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вилучити запис щодо обтяження, а саме арешту нерухомого майна ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП №43249043 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка є похідною від первинної вимоги про зняття арешту з майна.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України судовий збір з сторін не стягується.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Шашкевича, буд.1, код ЄДРПОУ 43317547) про зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський