Ухвала суду № 96492379, 23.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4763/21

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

23 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача від 14 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду № 380/4763/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79026) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо зміни базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, при обчисленні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код юридичної особи в ЄДРПОУ: 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 18 жовтня 2018 року провести донарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи правила, зазначені у абзаці 4 пункту 5 Порядку № 1078;

- відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України, судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у сумі - 3 000 гривень стягнути на його користь з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань останнього;

- відповідно до приписів статті 259 КАС України, з огляду на типовість цієї справи, провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, а також з особливостями, передбаченими для даної категорії справ у статті 262 КАС України;

- відповідно до пункту першого частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, як позивача у справі про стягнення заробітної плати.

Ухвалою судді від 02 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

21 квітня 2021 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання від 14 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Указане клопотання мотивоване тим, що наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 18 жовтня 2018 року № 266 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу Національної академії та усіх видів забезпечення з 18 жовтня 2018 року. З цією позовною заявою до суду позивач звернувся 29 березня 2021 року, тобто після спливу 2 років та 5 місяців після звільнення його з військової служби. Таким чином, покликаючись на положення частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, відповідач стверджує про пропущення позивачем встановленого строку звернення до суду.

Крім того, відповідач вказує, що з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо неналежного нарахування, а отже і виплати в неналежному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 жовтня 2018 року при звільненні позивача з військової служби охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, то підстави для застосування у межах спірних правовідносин частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, відсутні. З цього приводу представник відповідача посилається, зокрема, на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, та інші.

У зв`язку з вищенаведеним, просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Предметом розгляду у цій справі є основні позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо зміни базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, при обчисленні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року та похідна позовна вимога про зобов`язання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 18 жовтня 2018 року провести донарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи правила, зазначені у абзаці 4 пункту 5 Порядку № 1078.

Таким чином, спірні правовідносини у цій справі стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на нарахування йому індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби, а саме з січня 2016 року по 18 жовтня 2018 року.

З цього приводу суд зазначає, що в Кодексі адміністративного судочинства України відсутні норми, які б визначали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

При цьому, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Таким чином, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Указана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 340/184/19.

Разом з цим, суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі від 15 жовтня 2013 року за № 9-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Щодо посилань представника відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 та інші суд відзначає, що предметом розгляду у цих справах було питання строку звернення до суду про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати. Натомість, у цій справі спірним є питання щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, яка, як уже було зазначено вище, є складовою частиною заробітної плати та входить до її структури.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача від 14 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, а відтак, у його задоволенні належить відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача від 14 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.

Повний текст ухвали складено 23 квітня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.